Восени мені надіслав листа один аматор з Нікополя. Він повідомив, що на його ділянці лише на кущі сорту Страшенський достигали на сонці понад 60 грон, у той час як на інших кущах врожай був нижчий за середній, а ягоди — низької якості. У чому ж річ? Виявляється, на початку травня він полив рослини і більше не поливав їх аж до осені. А літо було посушливим, що спричинило дефіцит вологи, поганий ріст рослин, недостатнє наливання ягід. Безумовно, слабкий розвиток рослин можливий і за інших несприятливих умов, та все ж полив винограду, вважаю, відіграє вирішальне значення для отримання щедрих врожаїв високої якості. А те, що сталося у Нікополі, — один з прикладів, як не можна доглядати за виноградником. Адже, вважаю, господар несе певну відповідальність за розвиток рослин, кількість і якість урожаю, подальшу його долю.
Отож, ми мали змогу переконатися, що виноград — рослина посухостійка, але полив все ж таки відіграє вирішальну роль для отримання щедрих урожаїв. Виноград потребує вологи. І хоча кущі можуть добре розвиватись і в спекотну погоду, та все ж продуктивність і врожайність при цьому зменшуються.
Забезпечення рослини вологою залежить від розвитку кореневої системи, випаровування ж вологи (транспірація) відбувається переважно через листкову поверхню. Чим більше випаровується води, тим сильніше корені поглинають її з ґрунту і подають по капілярах до вегетативних частин.
За сприятливої температури і доброго волого-забезпечення у листках синтезується цукор та інші органічні речовини, нестача ж вологи призводить до дефіциту поживних речовин. При цьому збільшується інтенсивність дихання і складніші органічні речовини перетворюються на прості, ягоди ж втрачають вологу, а відтак знижується якість урожаю.
Виноградарі, які не мають можливості забезпечити централізований полив, висаджують кущі у глибокі рівчаки. Для поливання використовують дощову воду, яка за такого способу садіння швидше потрапляє до коренів. Але цей метод має певні недоліки. Дощів може довго не бути і саме під час росту ягід, а це призведе до їхнього затвердіння, вони вже не зможуть нормально розвиватись. І навпаки — під час достигання ягід можуть пройти сильні дощі, які повністю заллють рівчаки. Ягоди будуть швидко наливатися і розтріскуватися. Тому, щоб зберегти врожай на кущах, особливо таких сортів, як Русвен, Томайський, Кобзар та ін., землю навколо них доводиться накривати плівкою у радіусі 1,5 м, аби до коренів не потрапляла зайва вода.
Під час вегетації виноград втрачає велику кількість вологи. Так, на поливному винограднику кущ за годину випаровує більше двох літрів води, а транспірація після поливання збільшується майже вдвічі.
У травні запасів вільної вологи достатньо, але через зниження температури, яке іноді трапляється у цей період, та малу листкову поверхню рослин транспірація ще незначна — до початку цвітіння витрачається 1,5% від загальної витраченої води.
Нестача вологи під час цвітіння призводить до горошіння й обсипання зав’язі, ягід. Після цього поліпшити якість урожаю вже неможливо, тому перед цвітінням виноградник бажано полити. У цей час транспірація досягає найбільшої величини і утримується на такому рівні до серпня. Кущі мають найбільшу зелену масу. Від цвітіння до початку достигання ягід на транспірацію витрачається майже половина всієї води, яка потрібна рослині на вегетаційний період, а ягоди, що зав’язалися, збільшуються за рахунок росту клітин.
Від початку достигання і до повної стиглості ягід витрачається також значна кількість води. В цей час зменшується ріст пагонів, але транспірація ще велика і, щоб одержати якісний урожай з середніх і пізніх сортів, рослини слід поливати.
Яка ж кількість поливів необхідна? і яка потрібна вологоємність ґрунту, для кращого забезпечення рослин водою? Якщо після поливання ґрунт стає повністю насиченим вологою і вологоємність стабілізується — це польова вологоємність. Залежно від складу ґрунту вона становить 60—80% від повної вологоємності і настає через 2—3 дні після поливу. У цей час усі біологічні процеси відбуваються майже вдесятеро інтенсивніше.
Поступово вологоємність зменшуватиметься і через 10 днів становитиме вже 50—60%. Під час наступного поливання потрібно поповнити запас вологи до рівня польової вологоємності (60—80%). Саме така кількість необхідна винограду, особливо для столових сортів.
Кількість поливів залежить від розвитку кореневої системи. Так, чубуки, з яких у шкілці вирощують саджанці, поливають через 7—20 днів. Вода має надходити до п’яткових зрізів, де формуватимуться і розвиватимуться молоді корінці. Рослини з розвинутою кореневою системою «беруть» вологу у радіусі 1,5—2 і більше метрів.
Якщо на дачі у вас лише кілька кущів винограду, можна поливати кожен окремо. Та коли їх більше 10, система має бути централізованою, тобто поливають 1—2 ряди одночасно.
Краще, коли воду подають по трубопроводах малими капілярними дозами безпосередньо під кожен кущ. За такого способу зберігається структура ґрунту, а відтак, і довше утримується волога. Остання повинна проникати на глибину розташування основних коренів — це метровий шар ґрунту. Підземні поливи раціонально проводити у шкілці для вирощування саджанців. Небажано застосовувати гравій, щоб утворити систему для поливу, — це засмічує ґрунт, а результати можна мати кращі й за інших способів.
Під час садіння саджанці обов’язково необхідно полити теплою водою, тоді вони краще приживляться. Так, якщо полити виноград водою температурою 40°С, то рослини одразу ж починають рости. Коли ж полити гарячою водою (тобто такою, яку зможе витримали рука людини), то виноград просто «кинеться» у ріст. Окрім того, що гаряча вода стимулює ріст, вона ще й знезаражує прикореневу землю від усіляких паразитів, які там можуть перебувати. Таким чином, кілька «гарячих» поливів за вегетацію корисні для винограду.
Післясадивний полив також необхідний. Він сприяє осіданню ґрунту навколо коренів, підвищує рівень вологи, вода стає доступною для рослин. За вегетацію потрібно ще близько 12 разів полити виноградні рослини.
На другий і третій рік кущі розвивають міцну кореневу систему, завдяки чому використовують вологу з глибших шарів ґрунту. Тому кількість поливів зменшують відповідно до 7—8 та до 6—7.
Слід враховувати, що плодоносні кущі мають добре розвинуту кореневу систему і частково можуть забезпечити себе природною вологою, тому кількість поливів також зменшують. Перший раз поливають у травні, коли на пагонах з’являться 3—5 листочків, другий — за кілька днів до цвітіння, третій — через 15 днів після цвітіння для росту ягід, четвертий — перед початком достигання для наливання ягід, але не пізніше як за 15 днів до збирання врожаю.
Отож, поллєте рослини — подаруєте їм силу, а вони віддячать вам щедрими врожаями.
М.П. Будяк
