У занедбаній кроні, яка багато років або й ніколи правильно не обрізувалася, відсутні умови для нормальної життєдіяльності дерева і перш за все для росту та плодоношення. Це зумовлене тим, що така крона сильно загущена, затінена, переповнена гілками-паразитами. У ній накопичується багато мертвих, заражених хворобами й шкідниками гілок, які слугують розсадником інфекцій. Крона засмічена, загромаджена конкурентами. Багато гілок, які звисають, заважають обробітку в пристовбурних кругах і у виконанні інших робіт по догляду за деревом. На гілках, починаючи від основи, багато жирових пагонів, які, перехоплюючи поживу, ще більше загущують крону, послаблюють дерево.
Таку саму згубну роль відіграє і поросль, заселяючи корені, кореневу шийку, штамб. Поросль сильно засмічує, загущує крону, часто досягаючи її верхівки, і до того ж слугує інкубатором шкідників та хвороб, заражуючи все дерево. Та й взагалі, загущена крона, яка погано провітрюється, — це «рай» для хвороб і шкідників. А з другого боку крона, яка непомірно розрослася і загущена, не дозволяє ефективно вести з ними боротьбу.
Згубним для дерева є й інше: в загущеній, затіненій кроні, особливо в її нижній і середній зонах, гілки оголюються, тому що від великого затінення плодові гілки швидко відмирають, а нові з тієї ж причини не наростають. Тому плодоношення відбувається лише на периферії крони, а всередині вона не «працює». Ріст згасає, та і той переміщується на кінцівки гілок. Листя дрібнішає, а всередині крони відмирає. Загальна листкова поверхня від усього цього набагато зменшується, що призводить до гострої нестачі продуктів фотосинтезу. А, як відомо, понад 90% сухих речовин, що містяться в плодах, утворюється з продуктів фотосинтезу. Ось чому плоди дрібнішають, погіршується їхня якість і вони обпадають. В рік навіть такого слабкого врожаю продуктів фотосинтезу не вистачає на закладання плодових бруньок під урожай наступного року, отож плодоношення стає нерегулярним. А потім їх може не вистачати й на утворення зав’язі — навіть у той рік, коли дерево зацвіте.
Все це послаблює, виснажує дерево, прискорює передчасне старіння. Незабаром починають засихати гілки, спочатку нижні і з кінцівок. Дерево передчасно починає гинути.
Щоб врятувати дерево, нормалізувати його життєдіяльність, слід провести цілий комплекс заходів з обрізування крони. Таке обрізування неможливо здійснити за один рік. Для цього потрібно кілька років. І не лише через великий обсяг робіт, але й через те, що значна кількість ран, у більшості випадків «важких», нанесених одночасно, може спричинити у дерева щось на зразок «шоку» і воно, не витримавши цього, може загинути.
Врятувати належним обрізуванням можна молоде, не старе дерево, у тому числі в стадії повного плодоношення з наростаючою врожайністю. Але старі дерева — безнадійні. У молодих дерев, де обсяг цих робіт менший, можна впоратися за 2-3 роки. А у дерев старшого віку ці роботи можуть розтягтися на 4-5 років. Тому запропонований тут
часовий розклад має відносний характер і його можна коригувати залежно від конкретних обставин. Ці роботи слід виконувати з другої половини лютого до початку набубнявіння бруньок.
У першу весну
Насамперед видаляють при основі («на кільце») всю поросль — на штамбі, кореневій шийці, коренях аж до їхньої периферії. Кореневу поросль недостатньо зрізати над ґрунтом і так залишити, бо в такому випадку вона відновить ріст. Щоб цього уникнути, її слід відкопувати і зрізувати при основі. Досвідчені садівники чинять простіше: зрізавши над ґрунтом, накривають відром догори дном. Нові пагони від цього гинуть. А порослеві пагони, які пронизують крону, краще видаляти частинами й обережно виплутувати, щоб не поламати потрібних гілок.
Усі гілки, що звисають до землі, вкорочують на висоті 60-80 см від ґрунту, переводячи на верхнє або бокове сильне відгалуження, вдало направлене, або на бруньку, кільчатку, букетну гілочку, або, в крайньому випадку, на жировик, бажано менш сильний, вкоротивши його до 40-50 см.
Вирізують на кільце всі сухі, поламані, пошкоджені гілки (механічно, шкідниками, хворобами), які переплітаються, труться, частину жировиків, що найбільше загущують крону, вертикальних конкурентів, з гострими кутами, надміру тонких, слабких або надміру сильних, що порушують підпорядкування.
Але при всьому цьому не можна забувати, що за одну весну максимально допустима кількість видалених великих гілок у кроні не має перевищувати 25% від їх загальної кількості, а обростаючих — 50-60%.
На другу весну
1. Починають знижувати крону. У високих дерев (8-9 м) її знижують за 2-3 роки по 1,5-2,5 м на рік. (Для дерева буде легше, якщо по 1,5-2 м на рік). І не більше трьох товстих гілок на рік (включаючи центральний провідник). У першу чергу із верхніх видаляють найтовстіші й погано розташовані (які найбільше заважають, затінюють). Решта загущуючих, які заважають, великі гілки будуть видалятися по 2-3 через кожні 2 роки. А поки що їх просто вкорочують з переведенням на вдало розташоване в просторі відгалуження ближче до основи гілки. Краще горизонтальне, навіть злегка нахилене.
А кожні два роки їх по 2-3 вирізують на кільце або разом з черговим відрізком центрального провідника.
Слід зауважити, що коли виправленню підлягає занедбана крона молодого дерева, необхідно згадати, що знижувати крону раніше вступу дерева у плодоношення не рекомендується. На верхньому боці залишених скелетних гілок видаляють усі пагони та гілки, щоб вони не провокували відновлюючий вертикальний ріст. Залишають тільки бокові, добре нахилені. Після цього у такий же спосіб обрізують розташовані на них напівскелетні та обростаючі гілки (не всі відразу, а спочатку — які найбільші завищують крону).
Але, коли в занедбаній кроні нижні гілки залишилися лише на висоті 4-6 м (бо нижче розміщені відмерли), її зниження є мало обнадійливим. Краще її зрізати на висоті 90-100 см і з пагонів, що з’являться наступної весни, заново розпочати формування крони, як у саджанця.
Також, крім основного пагона і того, що під скелетну гілку, слід було залишити ще пару пагонів, рівномірно розташованих навколо зрізу для кращого загоєння рани. А щоб вони не конкурували з основним пагоном, то їх прищипують 2-3 рази за літо через 2-3 тижні при досягненні ними 20-30 см. Наступної весни їх ще вкорочують до 20-25 см. Із залишених зелених пагонів залишають по одному. їх також прищипують. І так аж до загоєння зрізу. Після цього їх видаляють, а основний пагін і той, що під скелетну гілку, формують, як у саджанця й молодого дерева.
2. З метою ліквідації загущення і поліпшення світлового режиму в кроні її продовжують проріджувати. Продовжують видаляти ті ж категорії гілок, які почали вирізувати у першу весну, в тому числі й дуже сильні у верхній зоні крони, які грубо порушують підпорядкованість і беруть на себе основну дозу живлення за рахунок інших, важливіших і розташованих нижче, які до того ж ще й погано родять. Щоправда, дуже сильні можна ще обрізувати на переведення на слабкішу гілку.
3. Слід враховувати, що видаленню на кільце підлягають не тільки ті скелетні й напівскелетні гілки, які завищують крону, але й ті, які перевищують їхню кількість, необхідну згідно з параметрами даного типу крони, загущують необхідні інтервали або ростуть під гострими кутами. Але позаяк видаляти більше трьох товстих гілок на рік не можна, то їх поки що переводять на слабкіше гілкування, близьке до горизонтального і до основи гілки.
На третю весну
1. Після першого туру зниження крони (минулої весни) видаляють усі пагони, які виникли на верхньому боці скелетних і напівскелетних гілок, і в першу чергу жировики, щоб вони не провокували відновлювальний ріст.
Бокові із них проріджують до необхідних інтервалів, а на тих гілках, які залишаться і після майбутніх турів зниження крони, залишені нові пагони відповідними способами починають перетворювати у недостаючі скелетні, напівскелетні та обростаючі гілки.
2. Продовжують проріджувати, помірно освітлювати крону: вирізувати залишені гілки, які підлягають видаленню.
3. Виконуючи всі ці операції, не слід забувати про параметри даного типу крони, інтервали, через які на стовбурі мають розташовуватися скелетні гілки 1-го порядку, а на них — скелетні гілки 2-го порядку, на всіх них — напівскелетні та обростаючі гілочки. В тих місцях, де не вистачає тих або інших типів гілок, їх закладають, якщо поруч з’являться нові пагони (від пробудження сплячих бруньок в результаті зниження крони, видалення великих гілок тощо), або з тих пагонів, які будуть з’являтися в наступні роки. А всі непотрібні, які загущують відповідні інтервали (у тому числі з нових пагонів), — видаляють.
На 4-5-й роки
При визначенні оптимальної висоти дерева у багатьох країнах з розвинутим плодівництвом існує поняття «міра ефективності» габаритів крони. Американські вчені за таку міру вважають висоту дерева 3,5 м; в Англії — 3,2 м; в Голландії — 2,25 м. У нашій країні вважається, що оптимальне освітлення крон дерев на сіянцевих підщепах при міжряддях 8 м створюється уже при їх висоті 4-4,5 м, а на слаборослих 2-2,5 м і ширині крони або товщині плодової стіни відповідно 2-2,5 м і 1-1,5 м. А при міжряддях 5 м крони дерев на сіянцевих підщепах краще знижувати до 3-3,5 м, на карликових — до 1,8-2 м. Це максимально покращує світловий режим у кроні, сприяє збільшенню розмірів листків, вмісту в них хлорофілу, енергії та продуктивності фотосинтезу, покращенню якості плодів, збільшенню продуктивності праці, полегшуючи її в багатьох трудомістких процесах у саду.
Ось чому в цей період продовжують, по-перше: роботи по зниженню крон, не забуваючи, що більш ніж на 1,5-2,5 м на рік знижувати їх не можна; по-друге: проріджувати, освітлювати крону, видаляючи малопридатні, зайві, загущуючі гілки і ті, які вказані в пункті «На другу весну» даної статті, дотримуючись при цьому параметрів і відповідних інтервалів у кроні; по-третє: лише після того, як буде остаточно знижена крона і видалені всі зайві гілки, в тому числі скелетні (у відповідності з параметрами даного формування), приступають до омолоджування залишених скелетних гілок першого, потім другого порядків, а на них — напівскелетних і обростаючих гілочок. Омолоджувати можна також не більше трьох гілок на рік з товщиною зрізу не більше 10 см. Починають із залишених верхніх після закінчення зниження.
Після омолоджування гілок на залишених частинах видаляють плодухи та інші складні плодові утворення, старші 6 років. У місцях, де слід бути плодовим гілочкам, але молодших немає, стару плодуху не вирізують при основі, а вкорочують на сучок у 2-5 см. А 4-6-річні плодушки проріджують через 10-20 см (у кісточкових — 15 см), а залишені омолоджують, зрізуючи 1/3—1/2 їхніх розгалужень (над більш розвинутою брунькою ближче до основи).
У наступні роки навесні в такий же спосіб омолоджують чергові скелетні гілки з усіма розміщеними на них гілками інших порядків і плодових утворень. (Омолоджувати більше двох-трьох великих гілок на рік не рекомендується). Нагадуємо: під час омолоджування слід виконувати всі вимоги цієї технології. Якщо ж «омолоджувати», як спаде на гадку, — проблем у саду можна лише примножити.
По-четверте. На верхньому боці раніше знижених і омолоджених гілок видаляють усі пагони й гілки, які наросли за рік. А з бокових пагонів закладають недостаючі скелетні, напівскелетні та обростаючі гілки у відповідних місцях через встановлені інтервали. Всі зайві (навіть бокові) видаляють. Роблять це і в наступні роки. Якщо ж бокових пагонів не вистачає, то в потрібних місцях залишають вертикальні (навіть жировики), перетворюючи їх відповідними способами.
По-п’яте: усі ці роки стежать за підпорядкуванням залишених гілок. За невеликого його порушенням цей недолік ліквідовують обрізуванням на переведення на слабке зовнішнє або бокове гілкування, близьке до горизонтального. А коли гілка дуже сильна, грубо порушує підпорядкування й можливості це виправити немає, її видаляють. Але останнє краще було б виконати у попередні роки (поки ще не було марно затрачено працю на зниження й омолоджування даної гілки).
Підпорядковані (після обрізування на переведення) скелетні гілки 2-го порядку мають бути на 0,5-1 м коротшими власних гілок-носіїв, а напівскелетні гілки повинні залишатися не довшими 1,5 м, обростаючі — 0,6 м. Зрізи у гілок, що ростуть ближче до верхівки власних гілок-носіїв, мають бути на 15-30 см нижче зрізів на гілках-носіях.
У залишених гілок усіх порядків (при зниженні або омолоджуванні) на кінці залишають одну точку росту (бруньку), а решту на відстані 10 см від неї видаляють (у черешні — на 20 см).
І ще раз скажемо відверто: за зниження й омолоджування крони не можна братися без знання їхніх технологій. Інакше наслідки будуть згубними і можуть настати швидше, ніж без зниження та омолоджування.
По-шосте: ми вже переконалися, що на залишених після зниження та омолоджування частинах гілок усіх порядків обрізування спричиняє інтенсивний ріст молодих пагонів, і не тільки поблизу ран, а й по всій довжині вкорочених гілок (хоч і по убуваючій).
У травні поточної весни слід дуже уважно оглянути гілки, знижені й омолоджені на початку весни, і визначити, які найбільш придатні зелені пагони залишити в тих місцях (через відповідні інтервали), в яких потрібно закласти скелетні, напівскелетні, обростаючі гілки, яких не вистачає, або замінити старі, слабкі. Якщо у потрібних місцях немає нормальних зелених бокових пагонів, можна залишити жировики. Залишають також по 2-3 пагони, рівномірно розташовані навколо великих ран, що сприяє їхньому заростанню.
Решту зайвих і погано розміщених зелених пагонів вздовж гілки вирізують (виламують) ще тоді, коли вони сягнуть лише 2-5 см. Залишені на обростаючі гілочки у червні, коли зелені пагони досягнуть 20-30 см, пінцирують (відщипують верхівки разом з 2-3 листочками), бажано двічі через 2-3 тижні. Такі ж пагони, але під напівскелетні гілочки, пінцирують один раз. Залишені жировики пінцирують, коли вони досягнуть 40-50 см (2-3 рази). А нормальні зелені пагони під майбутні скелетні гілки — не пінцирують. Тільки під скелетні залишають сильніші, а під напівскелетні — середньої сили. У другій половині літа або наступної весни залишені пагони відгинають до оптимальних кутів — розпірками, відтяжками, прив’язуванням, наважками тощо.
Із двох-трьох зелених пагонів, залишених біля кожної значної рани, один залишають на пагін подовження (найбільш придатний). Якщо цей пагін у подальшому рості починає загинатися догори, то, щоб надати йому нахиленого положення, до гілки у двох точках прив’язують палицю, вільний кінець якої на 70 см стирчить попереду зрізу. Пагін у міру росту пригинають і прив’язують до палиці, яка стирчить паралельно гілці. А решту зелених пагонів навколо ран (які залишені для заживлення) при досягненні 20-30 см пінцирують 2-3 рази через 2-3 тижні. Наступної весни їх ще вкорочують до 20-25 см.
Потім із усіх зелених пагонів, які на них з’являться, залишають по одному несильному зовнішньому. Решту виламують. Якщо ріст тих, що залишили, сильний, їх також пінцирують. А ще через рік їх вирізують при основі. Але, якщо рана дуже велика і погано загоюється, то їх можна залишити ще на рік-два. А потім біля рани (колишньої) залишається лише один пагін подовження — його вкорочують за правилами побіжного обрізування кожної весни.
Якщо ж на скелетній гілці біля п рани відповідно з інтервалами припадає місце закладання скелетної гілки другого порядку або напівскелетної чи обростаючої, то з бокових зелених пагонів залишають найбільш вдалий для такої майбутньої гілки (замість пагона, який слугує лише для за живлення рани). Але в такому випадку із залишеним пагоном здійснюють ті операції, які відповідають його призначенню.
У подальшому всі закладені молоді гілки формують і обрізують (як дерево в цілому) за загальними правилами, з урахуванням вікових періодів, особливостей плодової породи, сорту та умов вирощування.
Ф.Г. Білека, С.В. Гуменюк
