Морози дуже часто завдають великої шкоди садам. Як показує досвід, морозостійкість дерев одного й того ж сорту дуже змінюється залежно від ряду умов і, зокрема, від підготовки дерев до зими, яка полягає у своєчасному закінченні росту, нагромадженні деревами достатньої кількості вуглеводів та вологи. Як правило, здорові дерева морозостійкіші, ніж ослаблені.
Треба зазначити, що підготовка саду до зими значною мірою залежить від садівників і починається вона ще з літа.
Досвід показує, що потреба плодових дерев у воді в другій половині літа зменшується. Але ж водозабезпечення повинно бути достатнім для нормальної життєдіяльності дерев. Якщо в цей період води не вистачає, фотосинтетична діяльність листків уповільнюється, що не забезпечує необхідного нагромадження вуглеводів, а це в свою чергу призводить до зниження морозостійкості дерев (як надземної частини, так і кореневої системи).
Щоб підвищити морозостійкість дерев, у пізній осінній період (від масового листопада і до замерзання ґрунту) слід провести вологозарядковий полив дерев до повного насичення ґрунту вологою на глибину 80-100 см.
Приблизна норма поливу — 10-15 відер води на 1м2. Якщо ж дерева висаджені з використанням дренажних труб, тоді полив проводиться безпосередньо до коріння рослин, що забезпечує зменшення кількості води під одне дерево до п’яти відер.
Я саджаю дерева таким чином. Копаю ями діаметром близько 200 см та 65-70 см углиб. На дні ями по діагоналі роблю перпендикулярні канавки завглибшки до 35 і завширшки 25-30 см, засипаю їх гравієм або дрібною битою цеглою. Щоб їх не замулило землею, накриваю плівкою. На відстані близько 80 см від центру ями у канавки зі щебенем вставляю труби діаметром 3,5-10 см, які в нижній частині мають просвердлені отвори. Вставляю так, щоб вони своїми нижніми частинами не торкалися землі, а верхніми виступали над поверхнею на 10 см. Цими трубами проводжу підживлення і поливання дерев.
Щоб обладнати вже посаджене дерево дренажними трубами, необхідно на відстані 80 см від стовбура дерева, під кутом, викопати або просвердлити отвір діаметром до 20 см, у який вставити пластикові труби завдовжки від З0 см, просвердливши в них отвори від б мм і більше. Простір між трубою у ямі заповнити гравієм або керамзитом, поверх якого для захисту покласти плівку. Потім простір поверх плівки засипати ґрунтом.
Проте не завжди виходить так, як цього бажалося, особливо, якщо в літній період випадає надмірна кількість опадів, а в другій половині літа тепла погода. Тоді створюються особливі умови для затяжного або ж вторинного росту дерев. За таких умов плодові дерева протягом тривалого періоду витрачають на ростові процеси велику кількість пластичних речовин, мало відкладають їх про запас, внаслідок чого дерева не встигають підготуватися до зими, не загартовуються, деревина в них не визріває.
Внаслідок цього стійкість дерев до морозів зменшується і вони звичайно пошкоджуються морозом. Запобігти цьому можна, зменшивши кількість вологи і поживних речовин, завдяки посіву технічних 1 культур (люпин, гірчиця тощо), або припинити обробіток ґрунту в серпні з тим, щоб росли дикорослі трави, які також, як і висіяні рослини, вберуть значну кількість води і поживних речовин. Цим самим будуть створені необхідні умови для своєчасного закінчення росту дерев, нагромадження ними запасних пластичних речовин і доброго визрівання деревини, що й зумовлює підвищення їхньої морозостійкості.
За посушливої погоди влітку одним з особливо важливих заходів, спрямованих на зменшення випаровування деревами, а звідси й кращого забезпечення їх водою, є обрізування. За надмірного загущення крони дуже затемнені і мало облистнені гілки в середині крони, як правило, пошкоджуються морозами значно більше, ніж належно освітлені і добре облистені.
Великої шкоди плодовим деревам взимку завдають сильні відлиги, а також різкі коливання температури протягом дня і ночі. Внаслідок цього на штамбах дерев і на гілках, особливо на їхніх розгалуженнях, пошкоджується кора, на ній утворюються опіки та морозобоїни, що призводить до зниження продуктивності й довголіття всього дерева. Найчастіше пошкоджуються дерева віком до 10 років.
Надійніше можна захистити дерева, якщо виготовити густий розчин глини, коров’яку й вапна (співвідношення 5:2:5) із додаванням карболової кислоти (1 столова ложка на 10 літрів води) або 100 г креоліну. Ця суміш захищає дерево від опіків, морозів і гризунів. Коли на штамбах або гілках з’являться рани від пошкодження морозами або з інших причин, їх слід лікувати негайно, щоб не допустити небезпечних захворювань дерев та їхньої загибелі. Глибокі рани навесні я зачищаю гострим ножем (попередньо обробивши лезо 5%-ним розчином формаліну, бордоською рідиною, окропом чи спиртом) до здорової тканини і покриваю садовим варом. Садовий вар виготовляю самотужки з таких компонентів: живиця, внутрішнє несолоне свиняче сало, вощина й олія.
Спочатку на вогні в каструлі розтоплюю живицю, в неї додаю подрібнену вощину. Коли ці два компоненти розплавляться, в них обережно вливаю розплавлений свинячий жир. На закінчення в цю масу вливаю, помішуючи, олію. Виготовлений за таким рецептом садовий вар у будь-яку пору року м’який, при його використанні не тріскається на деревині і не робить опіків на змащених ранах, а зберігається по декілька років. Склад вару в пропорціях: одна частина живиці, по 0,5 частини свинячого сала і бджолиної вощини, приблизно 10% олії до всієї маси.
Також користуюся старовинним рецептом вару (в літню пору). Це 1 частина коров’яку, 2 частини глини й 1 склянка просіяного попелу на 1 кг маси. Всі ці компоненти після ретельного перемішування можна використовувати як для лікування ран, так і під час щеплення.
Добрих результатів дає застосування щавлю. Цією рослиною двічі-тричі впродовж дня натираю підготовлену рану, потім накладаю на неї щавлевий пластир (із розім’ятого листя), закріпивши бинтом чи іншим матеріалом. Якщо таку процедуру виконати 2-3 рази протягом п’яти-шести днів, рани загояться.
Якщо ж зайці або миші сильно пошкодили кору на штамбах (коли останні не були обв’язані стеблами чи тканиною), то до розпускання бруньок, коли добре відстає кора, необхідно зробити щеплення «містком». Використовуючи цей спосіб щеплення, по краях рани у верхній і нижній частинах штамбу рівненько обрізую кору до здорового місця. Далі гострим ножем у корі роблю повздовжній розріз до 4 см. Після цього на обох кінцях живця (його довжина має перевищувати довжину рани на 8-10 см), виконавши косі зрізи завдовжки 4-5 см, обережно вставляю живці у розріз кори штамба. Залежно від ширини рани вставляю два, три а то й більше живців. Місце щеплення змащую садовим варом і накладаю на нього щільну пов’язку з лика, шпагату та ізоляційної стрічки.
Шкоди зимовому саду завдають також снігопади та ожеледиці, коли на гілках дерев і на кущах накопичується багато снігу й утворюються бурульки. Часто під їхньою масою ламаються гілки, подеколи навіть падають дерева. Тому сніг з дерев і кущів потрібно вчасно струшувати.
Після настання стабільно слабких морозів заготовляю живці для щеплення за кору. Якщо зима видалася м’якою, їх можна зрізувати рано навесні, але не пізніше середини березня (кісточкових — до 15 лютого). Живці зрізую тільки зі здорових, врожайних дерев необхідних сортів. Беру з південного боку дерева з гілок, що відходять від середньої частини стовбура, але не з вовчків. Якщо живці на зрізі коричневого кольору, то він ушкоджений морозами й не може бути використаний для щеплення. Здоровий матеріал має всередині світло-зелене забарвлення. Живці зв’язую в пучок, до кожного з них прикріплюю етикетку з назвою сорту. Місце зрізу на дереві змащую садовим варом. Живці зберігаю так, щоб вони не висохли і не проросли бруньки. Для цього використовую погріб і холодильник.
Зима — сприятливий час для механічних способів боротьби зі шкідниками. Необхідно своєчасно зібрати з дерев листя, що не опало, бо на ньому найчастіше знаходять собі притулок шкідники дерев — білан, золотогуз та інші. Не менш шкідливий для дерев кільчастий шовкопряд, п’ядун, які відкладають на тонких гілках яйця у вигляді щільного кільця завширшки до 1 см. У цьому випадку слід зрізати однорічні гілочки з кільцями. Чимало шкідників зимують у висохлих плодах, які також необхідно зняти з дерев.
Щоб не допустити ураження чорної смородини, порічок трачем, галицею, бруньковою міллю, борошнистою росою, восени перекопую ґрунт під кущами для знищення зимуючих шкідників. Вирізую до основи гілки, ушкоджені склівкою, бруньковою міллю, а пагони, уражені борошнистою росою, обрізую та спалюю.
До набухання бруньок (березень) на кущах смородини, порічок, аґрусу зв’язую гілки у пучок і обробляю окропом, знищуючи шкідників.
Добрих результатів щодо знищення шкідників дає обробка дерев полум’ям. Виконується це наприкінці грудня — на початку січня, коли бруньки знаходяться в стані спокою. Найкраще обробляти дерева, коли надворі вітер, а вони вкриті інеєм, щоб не пошкодити кору дерева. Виготовляю пристрій для обпалення дерев у домашніх умовах. Перш за все консервну банку прикріплюю до держака. Потім віджимаю замочене в солярці чи відпрацьованій автомобільній оливі ганчір’я, кладу в банку, запалюю. Запаленим факелом повільно проводжу від верхівки стовбура донизу, а з північного боку — декілька разів, бо там знаходиться найбільше шкідників. Після стовбура проводжу факелом по гілках першого і другого порядків. Виконавши обпалення дерева, вам не треба буде обробляти рослини проти шкідників.
Сподіваюся, що ваша робота не буде марною, сад обов’язково порадує щедрим урожаєм смачних і красивих плодів та ягід.
А.І. Кочур, садівник-аматор, м. Київ
