Хоча маю великий власний досвід городництва, завжди знаходжу на сайтах подібних до вашого видання «Бабусин сад» щось цікаве, нове. Але хочу також розповісти на ваших сторінках про власний досвід хазяйнування на земельній ділянці.
У цій статті хочу розповісти про вирощування моркви. Грядку під неї готую з осені. Коли трактор приїздить орати город, ті місця, де росла морква і цибуля, я посипаю вапном. На другий рік моркву і цибулю саджаю в іншому місці, але теж обробляю ділянки під них вапном. Це нейтралізує надмірну кислотність грунту, очищає його від шкідників і збудників хвороб.
Насіння моркви перед сівбою я замочую в соку з мерзлої картоплі. Роблю це так. Беру дрібненьку картоплю і на дві-три доби закладаю у морозильну камеру холодильника, щоб вона добре промерзла. Потім виймаю і кладу в тепле місце для прогрівання. Після цього видавлюю з неї сік і заливаю ним насіння на 10 год. Перед замочуванням збовтую сік, бо крохмаль осідає на дно.
Через 10 год. знову збовтую сік з насінням і проціджую через марлю. Сік мерзлої картоплі спрацьовує як стимулятор росту і розвитку рослин. Завдяки цьому овочі дозрівають майже на місяць раніше, а урожайність підвищується на 50%.
Після обробки розкладаю насіння, щоб воно трохи просохло й стало сипким, не прилипало до рук, але не пересохло. Висіваю па глибину 2,5-3 см у рядочки гніздовим способом. Беру у жменю насіння моркви, відлічую 20 насінин і висіваю їх по 6-7 у кожну лунку (гніздо). Ширина міжрядь у мене 25 см, а відстань між гніздами -16-20см.
Коли морква зійде, я просапую її, але гнізда не зачіпаю. Через два тижні знову прополюю і видаляю з гнізда слабші рослинки, а сильніші залишаю (їх буває 3-4, а подекуди й 5).
У рядочки перед сівбою вношу трохи городньої суміші добрив такого складу: 1 кг аміачної селітри, 1 кг суперфосфату, 1 кг складного мінерального добрива, 1 кт калійного. Усе добре перемішую. Цього вистачає на увесь город (35 соток). Посипаю добрива дуже рідесенько в рядочки, притрушую попелом і поливаю водою, а потім сію. Рядочки роблю неглибокі, бо під час поливу грунт дуже осідає і тоді насіння моркви може не зійти. Сходи з’являються через 8-9 днів.
Коли приблизно у третій декаді липня у моркви виросте велика гичка, я беру ніж і акуратно обрізую нижнє листя, яке лежить на землі. Це сприяє провітрюванню рослин. Цієї пори під листям моркви заводиться морквяна муха, яка відкладає по 200-300 яєць. Своїм гострим носом вона пробиває слабкі місця у коренеплоді і відкладає туди яйця. А ще на такий ласий, соковитий корм збігається багато гризунів.
Дуже важливо правильно обрати сорти і на їжу, й на зберігання. Для тривалого зберігання доцільно висівати пізні сорти: коренеплоди у них тугі, і морквяна муха не може пробити в них дірку. Пізні сорти моркви зберігаються довго і не гниють. Спочатку коренеплоди у них тверді, але потім, у січні-лютому, влежуються, як яблука, і стають соковитими й смачними. Так само і з капустою Амагер: після збирання вона дуже тверда. А з лютого і далі стає набагато смачнішою, соковитою. Для споживання до Нового року можна сіяти будь-які сорти з солодкими, соковитими, ніжними коренеплодами.
А тепер ще один мій секрет. Коли я обрізую листя у моркви, міжряддя мульчую маленькими гілочками сосни. Запах хвої відлякує гризунів, а мульча затримує випаровування вологи з ґрунту. Якщо моркву вчасно полили і замульчували, це гарантія того, що вона виросте дуже соковитою й смачною, неушкодженою гризунами. Це бажано зробити хоча б у липні. Протягом сезону ми міняємо хвою тричі. Завдяки цьому поливати доводиться рідше. Навіть у спеку запасів ґрунтової вологи вистачало на два тижні. Наприклад, минулого року, коли стояла спека і совка знищила у людей практично весь урожай, у нас на городі вистояли і добре вродили замульчовані гілочками хвойних дерев цибуля та морква. Щоправда, доводилося поливати двічі на тиждень.
На зиму ми саджаємо часник, багато цибулі і так само накриваємо великими гілками з хвоєю. Гризунів там немає. Земля під мульчею м’яка, волога, тому полоти легко. Моркву ми також сіємо під зиму, щоб раніше одержати продукцію. Для цього застосовуємо ранньостиглі сорти.
Навесні, коли морква сягає висоти 7-8 см (саме у цю пору починають цвісти сади), ми ріденько забиваємо між її рядками кілочки і прикріплюємо до них великі гілки хвойних дерев. Це відлякує морквяну муху, яка у цей час відкладає яйця. Гілки прикручуємо до кілочків так, щоб
вони заглиблювалися в землю (чим глибше, тим краще). Тоді вони не так швидко засихають.
Коли цвіт на яблунях осипається, морквяна муха вже не відкладає яйця, і ми прибираємо гілки.
Протягом сезону влітку тричі підживлюємо моркву одночасно з поливами. Двічі поливаємо розчином городньої суміші (на відро води стограмова чарка добрива). Робимо це в червні-липні.
У проміжках поливаємо настоєм деревного попелу, а двічі за літо обпудрюємо рослини деревним попелом. Вечірньою порою, коли заходить сонце, обприскуємо кущі моркви водою, віничком з відра, а потім по мокрій гичці розтрушуємо попіл. Тоді морква росте набагато краще. Ми обпудрюємо попелом також помідори й огудиння огірків, завдяки цьому вони менше хворіють.
Я збираю високі врожаї моркви. Якщо її посіяти описаним мною гніздовим способом, добре доглянути, замульчувати, підживити, полити, можна одержати у перерахунку на гектар 200 ц коренеплодів. Такий урожай дивує усіх, хто бачив мій город.
Л.Л. Рогова, м. Суми
