Сунично-полуничні гібриди (земклуника садова) — це нова рослина. Вивела її селекціонер Т. С. Кантор. У побуті часто великоплідну садову суницю називають полуницею, проте ця культура майже зовсім не поширена через низьку урожайність, дрібні ягоди. Для її запилення потрібні й рослини з чоловічими квітками, оскільки полуниця запилюється переважно комахами.
На початку я одержав 6 кущиків земклуники. Хоча я прихильник рядового способу вирощування суниць, однак у вирощуванні земклуники довелося відступити від цього правила, тому що видаляти вусики у земклуники довелось би майже через 5—10 днів, а це операція дуже трудомістка і для земклуники непотрібна. Земклуника зберігає високу продуктивність, незважаючи на те, що з одного куща дає 60—70 вусиків. Знаючи про цю її особливість, я посадив кущики рано навесні на відстані метра один від одного, однак у вересні у мене виріс суцільний «килим» шириною 1,5 м і довжиною майже 8 м.
Стопроцентному укоріненню вусиків сприяла ретельна підготовка місця посадки. Під кожну рослину я викопав ямки розміром 20X20 см на відстані 1 м. Вніс туди 2—3 кг перегною, перемішав із землею, яку відкинув з ямки, добре полив її. Після того, як земля у ямці осіла, зрівняв її до рівня грядки.
Садив за основними правилами: не заглиблюючи сердечко і не допускаючи, щоб корінці після поливу виглядали вище рівня землі.
Після садіння маточних кущиків навкруги у радіусі 0.5 м вніс приблизно 15—16 кг перегною і одну склянку попелу на 1 м, перекопуючи добрива на глибину 20—25 см.
Приблизно через 3,5—4 тижні кущики почали утворювати вусики. На підміну від великоплідної суниці, у якої для одержання високоякісної розсади я прикріплюю перші вусики шпильками з алюмінієвого дроту, вусики земклуники пришпилювати не треба, вони самі дуже добре укорінюються.
Хоча маточні кущики утворили велику кількість пагонів, у серпні того ж року вони зацвіли, але ягоди до приморозків не встигли дозріти. На другий рік земклуника рясно зацвіла. Квітконоси у сорту Пенелопа розміщені над листям, це характерна особливість земклуники.
Один квітконос мас від 8 до 15 квітів. Найбільші ягоди важать до 20 г, а середні 7—12 г.
Цікавою особливістю земклуники є її порівняно висока стійкість до сірої гнилі. Ягоди майже не гниють, а перезрілі, яких не встигли зібрати, засихають на квітконосах.
Смак земклуники не схожий на смак великоплідних суниць, вій солодший, з сильним ароматом, м’якуш має білий колір, у варенні ягоди майже не розварюються.
На другий рік великого врожаю я не одержав, а на третій з 1 м зібрав приблизно 4 кг ягід. Навіть при вирощуванні земклуники у вигляді суцільного насадження у рослин зберігається стопроцентна здатність до зав’язування плодів.
Земклуника дещо уражується плямистістю, тому після збирання врожаю скошую листя серпом і зразу спалюю його. До осені листя повністю відновлюється, і земклуника добре перезимовує навіть без сніжного покриву.
Період плодоношення більшості сортів великоплідних суниць не перевищує одного місяця, компенсувати цей недолік дозволяють ремонтантні сорти. Вони бувають дрібноплідні і великоплідні, в свою чергу дрібноплідні й великоплідні сорти діляться на суниці з вусиками та без вусиків.
Я віддаю перевагу у вирощуванні дрібноплідних сортів безвусим різновидам. Вони повністю успадковують сортові ремонтантні особливості при розмноженні їх насінням, хоч на вирощування розсади затрачається значно більше часу, ніж на розмноження сортів з вусиками. Безвусі сорти не потребують видалення вусиків, всю енергію росту віддають на цвітіння й плодоношення, цвітуть і плодоносять з весни до пізньої осені.
Ягоди ремонтантних безвусих сортів у 1,5—2 рази більші, ніж у лісової суниці, а запах майже такий самий. Ягоди дрібноплідних ремонтантних суниць не уражуються сірою гниллю, схема посадки цілком залежить від сортових особливостей рослин, але краще садити розсаду ущільненим способом, при цьому ягоди одержують соковитішими, ніж широкорядним способом. Найскладнішими у догляді є ремонтантні великоплідні сорти суниць. Вони потребують ретельного догляду і високого рівня агротехніки, оскільки плодоносять майже безперервно протягом усього літа.
Приваблює ця культура і своєю декоративністю, адже вона плодоносить не тільки на основному кущі, а й на вусиках. Перерва у плодоношенні триває 2-З тижні. Для розмноження суниць слід видаляти всі квітконоси, а для плодоношення — зайві вусики, якщо вони не потрібні для розмноження. Цим правилом користуються і для неремонтантних сортів суниць.
На кущах ремонтантних портів залишають 3-5 вусиків для плодоношення, а якщо потрібно розмножити сорт, то значно більше. Вусики для розмноження беруть з одно-дворічних рослин. У деяких сортів (Гора Еверест, Рікса) 3-6 вусиків можна підняти на шпалеру, тоді вони живитимуться від маточного куща. Зрозуміло, що коли залишити вусики на землі, урожай буде ще більший, але шпалера займає менше місця і дуже декоративна. Ремонтантні великоплідні сорти дають значно менше вусиків, ніж неремонтантні, але я проти розмноження їх насінням, оскільки при цьому вони втрачають цінна сортові особливості.
Дуже велику увагу приділяю боротьбі з шкідниками й хворобами. Майже не застосовую хімічних препаратів, особливо для ремонтантних сортів.
Зразу після того, як розтане сніг, зрізую старе листя, не зачіпаючи рожків, і поливаю кущі суниць слабким розчином марганцевокислого калію. Зрізане листя спалюю. Розпушую землю під кущами. У період бутонізації починаю підсипати під кущі тирсу.
Після того, як з’являться зелені ягоди, підсипаю під кущі попіл, це затримує появу сірої гнилі — найшкідливішої хвороби суниць. Мульчування землі під кущами дозволяє зберегти землю у вологому стані протягом усього вегетаційного періоду, ягоди при цьому не торкаються землі, завжди чисті. Мульча також затримує проростання бур’янів. Ніколи не зв’язую кущі: хоч це і дає змогу одержувати чисті ягоди, але кущі стискаються, погано провітрюються, а це сприяє розвитку хвороб і шкідників.
Проти гусені обприскую рослини настоями. Беру 400 г тютюну і в 10 л води настоюю протягом двох-трьох діб, потім додаю ще 10 л води і на кожні 10 л розчину – 40-50 г господарського мила. Можна також взяти 1 кг підв’яленого гіркого полину, прокип’ятити його 10-15 хв. у двох-трьох літрах води, додати воду до 10 л і 40-50 г господарського мила. Дуже простий спосіб відлякування шкідників — садіння часнику й цибулі між рослинами суниць. Всю розсаду, яку я одержую від аматорів-садівників, знезаражую проти суничного кліща у воді з температурою 45—46°С протягом 15 хв.
Якщо з’являються рослини з ознаками хвороб, то, незалежно від цінності сорту, хворі рослини викопую і спалюю, а місце, де вони росли, засипаю негашеним вапном. Великої шкоди суницям завдають слимаки. Дуже простим способом знищення шкідників є розкладення шматочків толю біля кущів суниць, під які вони ховаються вдень. Один раз на 2—3 дні я проходжу вздовж насадження, перевертаю толь і знищую шкідників.
Буду вдячним тим садівникам-аматорам, які напишуть мені і поділяться іншими нешкідливими способами боротьби проти шкідників і хвороб суниці.
В. І. Паламар, м.Рівне
