В розвинених країнах Європи, на садових ділянках широко поширене вирощування квітів, декоративних дерев і чагарників. Виняткова винахідливість проявляється при оформленні ділянки з урахуванням особливостей прилеглих будівель.
Овочі вирощують для споживання у свіжому вигляді, безпосередньо з грядки. Відповідно переважають салатні і пряні культури.
Спостерігається збільшення кількості садівників, які вирощують культурні рослини без застосування хімікатів: засобів захисту, добрив та стимуляторів росту. Для садівників видано ряд посібників з біологічного землеробства, для вирощування рослин виключно з використанням природних речовин. Організовані спеціальні асоціації овочівників і садівників, що займаються біологічним землеробством, з суворою системою контролю за технологією вирощування. Плоди, овочі, а іноді і квіти, вирощені на таких ділянках, цінуються в півтора-два рази дорожче, ніж звичайні.
Важливе значення для отримання високого і якісного врожаю має розміщення культур на ділянці. При цьому рекомендується враховувати освітленість, ступінь родючості і зволоження ґрунтів, використання найпростіших сівозмін.
Повного висвітлення вимагають квасоля, огірки, томати, цибуля. Півтінь виносять горох, кольрабі, капуста, картопля, селера, столовий буряк, редька, хрін. На більш затінених ділянках можна вирощувати цибулю на перо, ревінь.
До родючості грунтів вимогливі кольорова і китайська капусти, огірки, перець. Щодо вимоги до мінерального живлення овочі діляться на 2-3 групи, що є основою для ведення найпростіших сівозмін. Сівозміна зменшує ступінь поширення шкідників і хвороб, виключає негативні процеси в грунті — грунтовтому, підвищує кількість і якість врожаю.
До культур з підвищеним вимогою до елементів живлення, в першу чергу до азоту, відносяться капустяні (кольорова, китайська та ін.), гарбуз, огірки, картопля;
до групи менш вимогливих — коренеплоди, горох, квасоля, листові овочі, цибуля, томати.
Для зменшення негативного впливу монокультури (тривалого вирощування одного виду рослин на грядці) все ширше використовуються змішані культури — садіння на одній грядці різних культур. При цьому виділяються «хороші сусіди», що підвищують врожайність при спільному вирощуванні, і «погані сусіди», що мають негативний вплив один на одного. В особливу групу виділяються «нейтральні сусіди». «Хороших сусідів» можна вирощувати на одній грядці через ряд або безпосередньо в одному ряду, чергуючи рослини. При зміні культур — чергування ранніх і пізніх овочів на сезон і сівозміна по роках.
«Нейтральні» рослини розміщують на грядці через ряд. При цьому доцільно враховувати висоту рослин, поширення кореневих систем.
Спільне вирощування пряних і лікарських трав з овочами при певному поєднанні надає оздоровлюючий ефект на овочеві культури. Наприклад, поєднання петрушки з томатами, селери з капустяним, базиліка з огірками, ромашки з цибулею.
Змішані посіви, що поєднують ранні та пізні овочі, сприяють більш повному укриттю поверхні грунту листям рослин, це підвищує ступінь використання сонячної енергії, зменшує непродуктивну витрату вологи, сприяє збереженню родючості грунтів. Слід завжди пам’ятати, що не тільки грунт живить рослини, а й рослини при своєму розвитку забезпечують збереження її родючості опадом і кореневими виділеннями, стимулюючи життя грунту.
Наведені рекомендації щодо суміщення різних культур можуть уточнюватися у зв’язку з умовами вирощування, особливістю розвитку місцевих сортів.
Регулярні високоякісні врожаї отримає той, хто шляхом постійного спостереження та аналізу відчуває життя рослин. Використання запропонованих рекомендацій у поєднанні з власними спостереженнями зробить працю садівників більш результативною і приємною.
