Отримати з дерева якнайшвидше перший урожай плодів — природне бажання кожного садівника. Про те як прискорити плодоношення плодових дерев та отримати перший такий довгоочікуваний врожай і піде мова у нашій статі.
Прискорення плодоношення плодових дерев можна досягти оптимальною збалансованістю вегетативних і генеративних процесів у плодових рослин. Відомо, що плодоношення у різних порід настає неодночасно. З поширених на Україні плодових і ягідних культур найбільш скороплідна суниця. Якщо посадити її весною високоякісною розсадою, вже через два місяці можна збирати урожай. У 2—3-річному віці починають плодоносити малина, смородина, агрус, персик, на 4 — 5-й рік — черешня, вишня, абрикос, слива, деякі сорти яблуні. Груша, окремі сорти яблуні, волоський горіх, як правило, вступають у плодоношення на 6-10-й рік і пізніше.
Проте скороплідність великою мірою залежить і від багатьох інших факторів, зокрема від сорту, підщепи, способу формування крони, рівня агротехніки, застосування спеціальних агроприйомів.
Рослини, які розмножують вегетативним способом (клони), як правило, починають плодоносити раніше, ніж сіянці, які до плодоношення повинні пройти певні етапи розвитку (клони ці етапи проходять ще на материнській рослині).
Початок плодоношення великою мірою залежить від підщепи. Це насамперед стосується яблуні і груші. Яблуня на карликових підщепах (М9, ПБ9, М26) і груша на підщепах айва А і С плодоносять з 3—4-річного віку.
Не менш важливе значення має сорт. Наприклад, сорти яблуні Айдаред, Вагнер, Голден делішес, Антор, Карлсон, Голджон, Ельстар, Синєвір, Бистриця та інші на карликових підщепах здатні зав’язувати плоди на другий-третій рік після садіння. Іноді такі прищепно-підщепні комбінації зацвітають ще в розсаднику. Зарубіжний досвід (Франція, Голландія) свідчить про можливість товарного плодоношення окремих сортопідщепних комбінацій яблуні (Глостер, Ельстар, Голджон на М9) уже на першу після садіння вегетацію.
Необхідною умовою переходу плодової рослини з вегетативного у генеративний стан є інтенсивне наростання листкової маси і кореневої системи, що забезпечує внаслідок фотосинтезу нагромадження в рослині поживних речовин. Цьому значною мірою сприяють своєчасний і якісний обробіток грунту, удобрення, зрошення. Проте активність фотосинтезу неоднакова в різних зонах (глибинах) крони. Найбільш активний фотосинтез в 1,2—1,5-метровій зоні. Листки, розміщені глибше, нерідко витрачають на дихання більше продуктів асиміляції, ніж їх виробляють. Отже, чим більший об’єм крони, тим більше в ній малодіяльних листків. Крім того, у малих дерев менша відстань між поглинальними системами (листям і корінням) і менше витрачається енергії на пересування речовин. До того ж дерева з невисокими кронами перебувають у шарі повітря, який містить більше вуглекислого газу. Таким чином, головною передумовою скороплідності плодових рослин є вирощування малооб’ємних дерев, раціональне їх розміщення в насадженнях і застосування конструкцій крон, що поліпшують доступ світла до внутрішньої їх частини.
До спеціальних агрозаходів, що прискорюють плодоношення, належать відгинання гілок, кільцювання, прищипування, застосування ретардантів.
Відгинання гілок послаблює їх ріст і сприяє нагромадженню в них асимілятів (продуктів фотосинтезу), що стимулює диференціацію генеративних бруньок, а отже, й плодоношення. Гілки краще відгинати рано навесні та в липні. У молодих дерев скелетні гілки відхиляють від центрального провідника під кутом 45— 60°, підв’язуючи їх до штамбу або постійної чи тимчасової опори (дроту, кілків, вбитих у землю); за допомогою дерев’яних розпірок зберігають їх прямолінійність. Пагони і гілки другого порядку відгинають до горизонтального або близького до нього положення. Пагони можна фіксувати у потрібному положенні, сплітаючи їх уздовж осі або чіпляючи за інші, що ростуть поруч. Під час обрізування пагони розплітають.
Дещо прискорює плодоношення прищипування (пінцирування) — видалення трав’янистих верхівок пагонів. Воно тимчасово припиняє поступальний ріст пагонів, сприяє їх швидшому здерев’янінню і перетворенню у плодоносну гілочку. Це також дає можливість швидше і з найменшими затратами поживних речовин сформувати крону, зменшує обсяг зимового обрізування. Прищипують пагони, коли їх приріст становить 20—25 см, вдруге — над другим-третім листочком нового приросту.
Одним з найбільш ефективних прийомів є кільцювання — вирізування на скелетних гілках чи штамбі суцільної смужки (кільця) кори або двох півкілець шириною 0,5—1 см. Це затримує відтік асимілятів у стовбур, кореневу систему і концентрує їх на ділянках гілок вище кілець, що спричиняє диференціацію на них генеративних бруньок, а отже, прискорює плодоношення плодових дерев. Після вирізування кільця рану ретельно обв’язують поліетиленовою плівкою, яку через 1 —1,5 місяця знімають.
Кільцювання проводять через 20—30 днів після цвітіння, його доцільно застосовувати лише на відносно великих, сильних, але неплодоносних деревах. Не слід цього робити на слабких, молодих деревах та у кісточкових порід.
Для регулювання росту і плодоношення застосовують також фізіологічно активні речовини, зокрема ретарданти. Обробка ними плодових дерев уповільнює ріст і активізує генеративні процеси. Протягом двох років після обробки цими препаратами у дерев яблуні і груші зменшуються прирости, галуження, утворюється багато кільчаток, пригнічується ріст вовчків.
