Яку загрозу несуть лишайники для плодових дерев?


Прогулюючись по своєму або сусідському саду, досвідчений садівник легко примічає на гілках і стовбурах різноманітних плодових дерев невеликі сірі, зелені, а іноді навіть і яскраві помаранчеві плями. Це звичайні і широко поширені організми в садах — лишайники. На одному дереві їх може оселитися до 15-20 (а іноді і більше) видів, що відрізняються формою, розмірами і забарвленням. Особливо помітні лишайники у вологу погоду навесні, адже при намоканні вони набувають більш яскраве забарвлення, а листя яке ще не розпустилося не заважає нам спостерігати їх достаток. В смутному сірому пейзажі ранньої весни лишайники є небагатьма живими організмами, які здатні скрасити нам одноманітність картин природи яка ще не прокинулася.

Втім, є і інші думки: а чи немає шкоди плодовим деревам від безлічі лишайників які оселилися на ньому? Все той же досвідчений садівник помітить, що чим старше дерево, тим більше на ньому і лишайників. Особливо ж багато їх на тих деревах, здоров’я яких давно вселяє побоювання, а явно хворі дерева вкриті лишайниками більш інших. Такі прості спостереження неодмінно повинні навести на думку, що велика кількість лишайників пов’язана зі здоров’ям дерева, а самі лишайники послаблюють дерево і наносять йому прямої шкоди. Відзначимо відразу, що зв’язок між станом здоров’я дерева і великою кількістю лишайників на ньому дійсно є, проте не будемо поспішати робити висновки.

Проведемо невелике розслідування і розпитаємо фахівця з лишайників (є й такі, називаються — ліхенологія). Ліхенологія розповість, що лишайники — зовсім не мох і не цвіль, що вони хоч і відносяться до грибного царства, але живуть як рослини, так як харчуються виключно завдяки фотосинтезу. Є, втім, і відмінності. Наприклад, не маючи коріння, воду в дощову погоду лишайники вбирають всією своєю поверхнею, а необхідні всьому живому мінеральні речовини потрібні їм у таких невеликих кількостях, що досить і тієї дещиці, яка приноситься вітром разом з пилом або міститься в «кришталево чистій» дощовій воді. Ростуть лишайники набагато повільніше рослин і дуже нерегулярно, адже в суху сонячну погоду вони досить швидко висихають і найбільш важливий «поживний» процес — фотосинтез — припиняється до настання наступних сирих днів. Зате і ростуть вони в вологий період року, взимку і влітку виглядають однаково добре, та й живуть довго — від декількох десятиліть до декількох сотень років (а в гірських районах на каменях — і до декількох тисяч!). Здавалося б, всі ці риси абсолютно не властиві грибам, — швидко зростаючим організмам, що живляться органічними речовинами інших живих (або вже мертвих) істот. Однак багато хто знає, що лишайники — гриби не прості: до їх складу входить водорість, яка годує і себе і лишайниковий гриб завдяки фотосинтезу, а це робить лишайник абсолютно незалежним від інших організмів.

Наше невелике розслідування показало, що лишайник — істота повільно зростаюча, ні від кого не залежна і сама себе живить. При таких особливостях життя навіть мінімальної потреби паразитувати на деревах і чагарниках у лишайника немає, як немає і будь-яких пристосувань для паразитизму. Але чому ж тоді існує така явна залежність між станом здоров’я дерева і великою кількістю лишайників на ньому? Ця залежність добре відома фахівцям і пояснюється особливостями самого дерева і лише незначною мірою — особливостями росту лишайників.


Молоде дерево росте значно швидше старого і у висоту, і в ширину, і навіть в товщину приростає активніше. Природно, що і кора молодого дерева росте і розтягується швидше. Така швидко зростаюча і поверхня яка змінюється не дуже підходить повільно зростаючим лишайникам. З віком, коли дерево досягає нормальних «дорослих» розмірів — висоти, розміру крони і товщини стовбура, його ріст значно сповільнюється (але не припиняється зовсім!), перестає «розтягуватися» і його кора. Для лишайників такий «спокійний» стан кори підходить більше, тому вони інтенсивніше її заселяють і ще через кілька років стають добре помітні на тлі стовбурів і гілок.

Якщо ж дерево боляче, серйозно уражено паразитичними грибами або пошкоджено комахами, будь-який приріст стовбура і гілок в товщину припиняється, а разом з цим припиняє «розтягуватися» і «оновлюватися» кора. На «застиглій» корі хворих дерев лишайники відчувають себе відмінно і за кілька років можуть покрити стовбур і всі гілки щільним чохлом. Так лишайники своїм масовим розвитком сигналізують про те, що дерево, на якому вони ростуть, вже досягло старості, а, можливо, вже кілька років серйозно боляче, і потрібно терміново відшукати істинну причину його хвороби, спробувати загальмувати небезпечний процес, продовжити життя дереву або прибрати його з саду, щоб інфекція не поширювалася далі.

Виходить, що лишайники не тільки не шкодять дереву, але можуть навіть, хоч і не досить вчасно, повідомити про його хворобу. Дійсно, прямої шкоди дереву від лишайників немає і бути не може.
Іноді доводиться чути, що деяку небезпеку для плодових дерев густі «зарості лишайників» на стовбурах і гілках нести, все ж, можуть, надаючи зимовий притулок комахам, серед яких можуть виявитися і садові шкідники. Видається, однак, що для таких дрібних тварин, як комахи, завжди знайдеться маса інших місць для зимівлі, а спалахи чисельності шкідників, що спостерігаються в деякі роки, не залежать від наявності лишайників на стовбурах, а скоріше визначаються сприятливими погодними особливостями року і зниженням чисельності їхніх природних ворогів.

Слід також мати на увазі, що при обдиранні лишайників з плодових дерев можна пошкодити інструментами кору, а це з високою ймовірністю призведе до потрапляння в ранку бактерій або спор паразитичних грибів і до зараження дерева.

Також сумнівно, що шкода від лишайників може полягати в значній кількості води, яку вони вбирають. Вологі лишайники дійсно підтримують заселені ними ділянки кори в сирому стані, проте кора добре пристосована до тривалих вологих погодних умов і для здорового дерева таке зволоження безпечно.

А ось з розвилок, зі штамбів і з верхньої поверхні великих горизонтальних гілок мохи та лишайники видаляти варто, адже в таких місцях пил і механічне сміття будуть затримуватися в їх заростях, поступово формуючи подобу грунту. А де грунт і дерновинки мохів, там і розвитку грибів чекати не довго. Видаляти ж чи не видаляти лишайники зі стовбурів і гілок дерев — скоріше справа естетичних уподобань садівника.

І останнє міркування про «садові» лишайники. Поширена думка про те, що велика кількість лишайників в саду є показником чистого повітря в цьому районі, не цілком відповідає дійсності. Ті види лишайників, які можна зустріти на стовбурах і гілках плодових дерев, в більшості своїй, зустрічаються і в парках. Показником чистоти повітря є не стільки наявність або навіть велика кількість лишайників взагалі, скільки присутність і велика кількість певного набору чутливих до повітряного забруднення видів. Щоб за допомогою лишайників розібратися в реальному положенні справ з чистотою повітря, необхідно вміти розрізняти багато їх видів і знати ступінь чутливості цих видів до забруднення.





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *