Моєму саду вже близько сорока років, тіні і півтіні дві третини ділянки, і я довго думала, що ж все-таки там садити. Заради експерименту посадила всього потроху.
Найбільше мене здивували садовий паслін санберрі, сорах їстівна і шпинат багатолистий. Посадила я їх практично в повній тіні, крізь листя багаторічних яблунь і груш сонечко пробивалося ледь-ледь. Але, тим не менше, ці культури зросли нічим не поступаючись в урожаї тим, що були посаджені на сонячній ділянці, правда ягоди стали дозрівати на два тижні пізніше.
У півтіні непогано показали себе пасльонові: солянум піереанум (перуанський баклажан), солянум антропофагорум (баклажан людожерів) і паслін гулявніколістний, а ось помідори себе почували явно дискомфортно, незважаючи на регулярні поливи та підживлення.
Садовий паслін санберрі (що означає — сонячна ягода). Складний гібрид пасльону чорного з іншими видами. Кущ потужний — до 2 метрів заввишки. Ягоди округлі, чорні, великі — діаметром до 2 см. Зібрані в довгі кисті, в кожній по 15-20 ягід. Скоростиглий, врожайність дуже висока. Дивує своєю невибагливістю — витримує заморозки, посуху, нестачу добрив, не знижуючи врожаю. Смак посередній, але після осінніх заморозків ягоди стають дуже солодкими. Зняті до морозу гронами можуть зберігатися до Нового року.
Санберрі неперевершений як начинка для пирога. Своїм пікантним смаком він перевершує пиріг з черешнею. Добре і в варення, особливо з додаванням лимона. Ягоди санберрі схильні до інтенсивного бродіння. З них виходить хороше вино. На десятилітрову бутель взяти 6 кг ягід, добре їх передавити, щоб дали багато соку, додати 6 кг цукру, долити майже до верху охолодженої кип’яченої водою, дати перебродити без доступу кисню, тобто з бутля з настойкою провести трубку в посудину з водою, і вино готове.
Інша невибаглива культура сімейства пасльонових сорах едуліс, або сорах їстівна. Ця дивина родом з Південної Америки. Кущ заввишки до 70 см, нагадує кущ фізалісу. Квітки світло-зелені. Ягоди округлі, чорні, діаметром до 2 см, по 2-4 в кисті, за смаком нагадують чорницю. З них готують варення, також як і з санберрі роблять вино. Дуже смачна протерта з цукром. Урожайність до 2 кг з куща. Так що виходить, чорницю я збираю не в лісі, а у власному саду. Дуже рання — перші ягоди достигають вже в липні. Агротехніка обох культур як у томатів.
Шпинат багатолистий, або, як його називають суничний, шпинат-малина. Однорічна рослина. Кущ заввишки до 60 см. Листя світло-зелені, їстівні, як у шпинаті, але на відміну від них, у шпинату суничного на пагонах в пазухах кожного листка утворюються ягоди вагою до 2 г. Вони округлі, малинові і дуже соковиті. Їх так багато, що кущ буває яскраво-червоним. Дуже врожайний і скоростиглий — перші ягоди після посіву збирають вже через півтора місяці, а листя готові до вживання вже наприкінці квітня, коли ще немає ніякої зелені і організм відчуває нестачу вітамінів після зими. За сезон можна отримати два врожаї.
Висаджую я суничний шпинат розсадою, як тільки зійде сніг. Рослина безболісно переживає заморозки до -10 ° С.
Ягоди придатні для всіх видів переробки. Листя багате різними солями, необхідними для організму: калію, кальцію, фосфору, заліза; вітамінами С, В, В2, Р, К, Е.
Я сушу всі рослини для вітамінного і омолоджуючого чаю, змішуючи в подальшому в пропорції один до одного з рослинами антиоксидантами: листям чорної смородини, берези, подорожника, кропиви. Дуже сильним антиоксидантом є звездчатка лапчата, або мокриця — відомий садовий бур’ян, але ця рослина вважається отруйною, і її в чай потрібно додавати половину від решти компонентів. Трави залити окропом на ніч, дати настоятися до ранку, і готовий чай, який бажано пити 3 рази на день за 30 хвилин до їжі. Курс лікування 20 днів, зробити перерву на 10 днів і повторити двадцятиденний курс. Хочу ще зауважити, що такий чай знижує алкогольну залежність, тому очищає організм і підвищує його імунітет.
