Вирощування овочів — моє давнє захоплення, яке чим далі, тим більше перетворюється в одне з основних занять.
Морква на моїй овочевій грядці — не з останніх культур. Вона і корисна, й урожайна, користується попитом на ринку, та ще й досить рентабельна. Висіваю її щороку до шести соток, вношу з осені гній з розрахунку 20 т/га, «присмачую» навесні рядки під час сівби нітроамофоскоо з розрахунку центнер добрив на гектар посіву.
Останнім часом віддаю перевагу сорту Флакко. Купую насіння безпосередньо в компанії «Коуел» у Києві (будь-якому насінню з ринку віри не йму — часто-густо воно прострочене, з дуже поганою схожістю).
Та от минулого року мав з морквою велику, хоча і з щасливим кінцем, мороку, про яку й хочу повідати зі сторінок видання «Бабусин сад» — можливо, комусь знадобиться мій гірко набутий досвід.
Як я говорив, насіння моркви сорту Флакко придбав у компанії “Коуел». Висіяв його 14 квітня, прикоткував та й став чекати сходів. Минає тиждень, другий, минає місяць, дощу немає ані краплини. Насіння лежить у землі, не проявляючи жодних ознак життя. Сухо, полити грядку ніяк, бо ж чимала, та й від води дуже далеко. Тож одна надія на небо: а раптом змилується, бризне дощиком…
А бур’яни буяють. Знати б, де впадеш, підстелив би соломки. Чухав я потилицю, що не вкинув у рядки якоїсь зернини, аби вона зійшла та за кулісу-орієнтир правила і показала, де рядки, щоб хоч у міжряддях бур’яни звести. Ні, стоїть суцільна зелена стіна, а сходів моркви як не було, так і немає. Вже й на насіння почав грішити – неякісне, мовляв. Намірився в кінці травня перекультивувати грядку та щось з кормових посіяти, аби земля не гуляла.
Але не встиг з культиватором до горе-грядки добратися, як пішли дощі — з 31 травня і по 10 червня ледь не щодня лили, що годі до поля й підступитися. А як глянув на грядку після дощів! Суцільний мишій, куряче просо заввишки уже сантиметрів з 15, а над усім цим царством в пояс стояла суріпиця, затінюючи все під своїм шатром. Розгорнув я ці «джунглі», глянув униз і побачив кволий підлісок з лободи та щириці. Глянув ще нижче і — О! Морква зійшла. Ще й одна в одну. От лиш халепа — надто пізно.
Як же визволити її з бур’яну? Смикнеш бур’ян, у якого корінь уже зміцнів, а він висмикується з грудкою землі, забираючи з собою і дуже тендітні рослини моркви. Сапати моркву також дуже мокро, та й нічого не видно.
Обробити шість соток при такій видимості — і за два тижні не впораєшся, ще й вирубаєш майже всі сходи…
Здавалося пропав урожай. Проте, надія вмирає останньою. Тож скосив я забур’янену грядку майже під корінь і прибрав зелену масу бур’яну, цілу хуру виніс.
Суріпиця після косовиці нових пагонів не пустила, її страшна й згубна тінь з грядки зникла. Натомість швидко пішли в ріст мишій і куряче просо, встеливши землю суцільним килимом Отримати над ними перемогу сапою годі було й думати. Та все ж на цю біду є управа — гербіциди. Придбав я гербіцид «Тарга» і вніс його з розрахунку 2 л/га. Через 10 днів мишій і куряче просо загинули і нарешті замаячіли рядочки моркви, які до того часу спромоглися викинути по два справжніх листочки. Рядки моркви ледь просапувалися своїм світло-зеленим відтінком серед темно-зеленого царства лободи й щириці. Тож лободу й щирицю вдалося прибрати з грядки за два дні роботи за допомогою сапи.
Аж на початку липня моя багатостраждальна морква нарешті викинула свій третій листок, не маючи жодного конкурента на грядці. Дещо пізніше, щоправда, довелося ще раз обробити грядку сапою, аби остаточно знищити другу хвилю сходів різноманітних бур’янів. А далі морква, добре вкорінившись та розпустивши листя, вже сама могла дати раду своїм поодиноким конкурентам які вилізли із землі у другій половині літа.
Тож після численних «перипетій» у першій половині жовтня я зібрав свій довгоочікуваний урожай моркви, на який уже й не сподівався, урожай, так би мовити, витягнутий з того світу. Викопав близько 1,5 т коренеплодів з шести соток, тобто, урожайність у перерахунку на гектар становила близько 250 ц. Після реалізації моркви одержав 670 гривень чистого прибутку. Та ще й залишилося вдосталь коренеплодів як для потреб сім’ї, так і для годівлі кролів на увесь зимовий період. Показник рентабельності — 340 відсотків.
М.С.Нечитайло, фермер, с. Веселий Кут, Гаращанський р-н, Київська обл.
