Гладіолуси потребують більшої уваги, ніж інші цибулинні. Тому для успішного їх розведення необхідно мати хоч мінімум знань про культивування гладіолусів, щоб уникнути невдач і розчарувань. Розповім про деякі моменти з власного досвіду.
Минуле літо було несприятливе для вирощування гладіолусів: спочатку холод потім спека, град пошкодив багато квітконосів, а затим напали шкідники та хвороби (трипс, коренева гниль). Загинуло багато цибулин цінних сортів через погодні катаклізми та порушення агротехніки. Особливо постраждали грядки, висаджені наприкінці квітня (загинуло 80 % гладіолусів), та ті, на яких гладіолуси садили по 2—3 роки підряд. Вистояли грядки, на яких цибулини висадили в першій декаді квітня та ті, що розплановані на нових місцях.
Серед сортів стійкішими виявилися ті, що я вирощую вже 10 років і збиралася замінити сортами новітньої селекції, це такі: білі — Сі Фоум, Білий ведмідь, Балет на льоду, Сільвер Всдінг; світло-салатові — Зелений попугай; бузково-голубі — Роял Дейм; рожево-малинові — Малинова зоря, Бузковий штрих, Хіз Екселенсу. А серед нових сортів також стійкими були: Руська красавиця (білі з рожевим напилом по краях), Орхід Ревел (світло-бузкові), Контеса (рожево-перламутрові), Шоколадниця (димчасто-коричневі), Ментол (салатно-лимонні), Донна Марія (пачеві), Град Кітеж (бузкові зі світло-зеленою цяткою), Звуки саксофона (кремово-рожево-білі з оранжевою цяткою), Чуже небо, Нептун (голубі, темно-сині). Чорний мустанг. Чорний жемчуг. Чорна марія (чорно-червоні) та ін.
Тож зробила висновок — успішне вирощування гладіолусів залежить, насамперед, від трьох факторів: правильного добору садивного матеріалу, дотримання агротехніки; своєчасного збирання і правильного зберігання цибулин та діток гладіолусів.
Добір садивного матеріалу
Перш за все треба вирішити: яке забарвлення квіток вам найбільше до смаку; якого розміру мають бути квітки; коли вони будуть квітувати; яка форма пелюсток вас цікавить.
Коротенько нагадаю, що за величиною квітки гладіолуси поціляють на 5 груп:
Гігантські — з діаметром квітки 14 см і більше, в паспорті до гладіолусів позначаються цифрою 5;
Великоквіткові — з діаметром квітки 14—11,5 см. у паспорті позначаються цифрою 4:
Середньоквіткові — з діаметром 11,4 -9 см, у паспорті позначаються цифрою 3;
Дрібноквіткові — з діаметром квітки 8,9—6,4 см. у паспорті позначаються цифрою 2:
Мініатюрні — з діаметром квітки до 6,4 см, у паспорті позначаються цифрою 1.
За кольором гладіолуси поділяють на 13 класів, у кожному за ступенем насиченості відзначають 5 тонів, усього 42 кольори та відтінки. У «паспорті» вони йдуть відразу після цифри, що означає величину квітки й позначаються двома цифрами: 00 — білі; 02, 04 — зелені; 10, 12, 14, 16 — кремові й жовті; 20, 22, 24, 26 — оранжеві; ЗО, 32, 34, 36 — лососеві; 40, 42, 44, 46 — рожеві; 52, 54. 56 — червоні; 58 — чорні; 60, 62, 64, 66 — рожево-малинові; 68 — вишневі; 70, 72, 74, 76 — бузкові й лілові: 80. 82, 84, 86 — голубі й фіолетові; 90, 92, 94, 96, 98 — коричневі й димчасті.
Непарною цифрою позначають сорти, що мають облямівку або цятку іншого кольору.
За строками цвітіння гладіолуси поділяють на: ранні — 66—74 дні від садіння до цвітіння, в паспорті позначаються РС, С, СІІ; пізні — 91—100 днів від садіння до цвітіння, в паспорті позначаються П, ОП.
За ступенем гофрованості гладіолуси поділяють на: НГ — не гофровані; Г — гофровані; СлГ — слабогофровані; СГ — сильногофровані; ССГ — супергофровані, складчасті.
Сучасною селекцією створені гладіолуси з восковою фактурою пелюсток, які довше зберігають свою свіжість у букеті.
Крім того, в «паспорті» вказують дані: рік інтродукції, прізвище селекціонера.
Бульбоцибулини за діаметром денця поділяють на 4 розбори: 1 розбір — 3 см і більше; 2 розбір — 2—3 см: 3 розбір — 1,5—2 см; 4 розбір — 1,5 см і менше.
Дітки поділяють на дві фракцій 1 фракція — діаметром 0,5—1 см: 2 фракція — діаметром 0,3—0,5 см.
Слід пам’ятати, що для розведення нового сорту найкраще підходять дітки, вони легше витримують акліматизацію. Але, плануючи вихід дорослих цибулин, слід враховувати, що схожість діток коливається від 10 до 80 % і залежить: від величини діток (великі мають кращу схожість); від якості діток (перед садінням слід очистити і відбракувати з темними плямами), кращу схожість мають дітки, що зібрані від цибулин другого і третього року цвітіння; від догляду за насадженнями — не можна ні заглиблювати садіння, ні садити дуже мілко; поливати регулярно, доки не зійдуть.
Великі цибулини першого розбору після 4—5 років цвітіння слід замінити цибулинами з діток, інакше втратиться декоративність, може не зберегтися сортність.
Як правильно вибрати якісну цибулину?
Зверніть увагу на її зовнішній вигляд, перевірте, щоб:
— висота цибулини була такою ж, як діаметр (вона набрала достатню кількість поживних речовин і зацвіте в поточному році);
— місце на денці від маточної цибулини було якомога меншим;
— цибулина не проросла раніше часу: спочатку має укорінитися, інакше не вистачить сили, щоб квітконос виріс повноцінним і заквітував;
— у цибулини не було ознак хвороби (коричневої плями), особливо серед зими, тому що до весни вони зтрухлявіють. Якшо ж це цінний сорт й іншою садивного матеріалу немає, то взяти таку цибулину можна лише навесні і відразу обробити, інакше хвора цибулина заразить і здоровий садивний матеріал, і грунт на 4—5 років;
— цибулина посеред зими не була повністю обчищена, вона може не зберегтися до весни;
— на кожний сорт був «паспорт».
Придбаний садивний матеріал до садіння слід зберігати внизу холодильника в паперовому пакеті, періодично перевіряючії, чи не спітніли цибулини, інакше вони проростають передчасно.
Агротехніка вирощування гладіолусів
Гладіолуси добре ростуть на осонні, на легких за механічним складом грунтах, за наявності достатнього зволоження, без застою води і захищеними від північно-західних вітрів. На кислих грунтах хворіють менше.
Грядки планую з осені так, щоб щорічно змінювати місце насаджень і повертатися па попереднє місце лише через 4 роки. В мене грядки шириною 1—1,2 м, щоб легше було їх прополювати, удобрювати, поливати та збирати врожай. Довжина коливається від 3 до 12 м.
Восени виділені грядки обсаджую 2—3 рядками часнику, а з настанням холодів удобрюю майбутні грядки суперфосфатом (З0 г/м2), вирівнюю граблями і знову перекопую. Рядки розташовую впоперек грядки.
Перед садінням з цибулин знімаю лушпиння (десь наприкінці березня). Дітки очищаю за 3—4 дні до садіння, вибраковую з плямами. Замочую дітки і цибулини на 20-30 хв. у розчині: Бі-58 новий — 10 г на 5 л води; фундазод — 5—10 г на 5 л води. Після цього витримую в розчині з мікроелементами 10—12 год. і відразу висаджую.
Стараюся садити цибулини, коли Місяць зростає, між першою чвертю і повним Місяцем, коли він знаходиться у знаках Терези або Діва, а для діток — Козеріг при убуваючій фазі Місяця.
Грунт повинен прогрітися до плюс 8—10’С. Запізнюватися з садінням особливо на піщаних грунтах не можна, бо волога швидко втрачається і коренева система гладіолусів не встигає достатньо розвинутися, а дітки взагалі гинуть.
Для Київської області оптимальні строки садіння діток на піщаному грунті — початок квітня, а цибулин — упродовж цього місяця.
Глибина садіння великих цибулин на піщаному грунті — 12—14 см. на чорноземі — 8—10 см, для діток — 5—7 см. Відстань між цибулинами в рядку — 10—12 см, міжряддя — 20 см. Діток висаджую окремо від цибулин на рядках такої ж ширини. Впоперек грядок роблю широку канавку сапою, затим планочкою довжиною 1 м і товщиною 1 см легким натискуванням роблю канавки через кожні 4 см, в які розкладаю діток. Рядки виходять рівними з 3—5 стрічок.
Коли садивний матеріал розкладений, присипаю трохи землею і обприскую канавки тим же розчином Бі-58 і фундазолу. Затим остаточно загортаю рядок, вирівнюю граблями, ставлю кілки з номером рядка, відступаю на 20-25 см і прогортаю нову канаву і т.д.
Відразу в зошиті (на план-схемі) відмічаю, який сорт уже висаджений.
Сходи з являються через 15—18 днів і відразу розпочинаю догляд за насадженнями: прополювання, поливи (щедрі, щоб волога доходила до коренів, але не дуже часто). Особливо не допустиме пересихання грунту в період розвитку 3—4 листків, бо саме в цей час формується суцвіття. На другий день після поливу грунт обов’язково розпушую.
Поливаю і під час цвітіння, це сприяє росту нової бульбоцибулини. Одночасно з поливом підживлюю рослини.
Кожний квітникар повинен знати склад і властивості грунту на своїй ділянці і сам має визначити оптимальну кількість мінеральних добрив і враховувати їх під час підживлювань. Але не можна удобрювати свіжим гноєм, бо це може призвести до захворювань і засмічення насаджень насінням бур’янів.
На початку розвитку рослини живляться за рахунок поживних речовин, що містяться у бульбоцибулинах — це в середньому 2—3 тижні, тобто до кінця травня. Тоді й вперше підживлюю: З0 г карбаміду на 10 л води на 1 кв.м.
Другий період — пристосування до самостійного життя, розвиток власної кореневої системи (триває 3—4 тижні, десь до середини червня — це фаза 3-5 листків). Тоді й вдруге підживлюю: карбамід —15 г, сульфат калію — З0 г на 10 л води на 1 кв. м.
Третій період триває 5—6 тижнів: відбувається формування й розвиток коренів другого ярусу, формування нової бульбоцибулини і ріст суцвіття. В цей час найінтенсивніше споживаються поживні речовини. Третє підживлення: карбамід — 15 г. сульфат калію — 30 і на 10 л на 1 кв. м.
Наступний період — цвітіння гладіолусів супроводжується накопиченням поживних речовин у бульбоцибулинах і ростом діток. Четверте підживлення: сульфат калію — З0 г, суперфосфат — 60 г на 10 л воли на 1 кв. м.
Зрізувати квітконоси слід раненько вранці після дощу або поливу, коли розквітнуть перші дві квітки, і поставити на 3—4 години у воду. Так довше збережеться декоративність. Зрізують продезінфікованим ножем, аби зарадити зараженню строкатістю пелюсток. При цьому слід залишати не менше чотирьох непошкоджених листків, щоб забезпечити бульбоцибулини продуктами асиміляції.
Після цвітіння квітконос на незрізаних рослинах виламують, щоб поживні речовини не втрачалися на формування насіння. І через 15 днів після цвітіння, але не пізніше 1 вересня — п’яте підживлення: суперфосфат — 30 г на 10 л води на 1 кв. м.
У процесі вегетації рослини необхідно 2—3 рази обприскати розчином мікроелементів: борна кислота — 1,3 г (розчиняється в окропі), мідний купорос — 1,6 г, сульфат цинк — 0,3 г, нітрат кобальту — 0,1 г, перманганат калію — 1,5 г на 10 л води.
У міру потреби необхідно проводити обприскування від хвороб і шкідників (1- 4 рази). Я використовую фунгіциди: фундазол — 5-10 г на 10 л води або імпакт — 5 мл на 10 л води; інсектициди: Бі-58, децис або карате (відповідно 20, 2-3 і 1—1,5 мл на 10 л води).
