Оскільки плодові дерева — рослини багаторічні, а в дорослому віці займають значну площу на ділянці, то добирати саджанці слід з усією відповідальністю.
Насамперед необхідно визначитися. які породи та скільки дерев ви хочете мати на ділянці. Якщо вас лімітує площа, тоді кількість дерев і навіть порід доведеться обмежити. Скоротити число порід можна за рахунок волоського горіха, кизилу, айви, можливо, інших культур. У будь-якому випадку перевагу слід віддавати породам, які найкраще ростуть у ваші і і грунтово-кліматичній зоні. Якщо ви придбали ділянку в незнайомій місцевості, придивіться, які дерева у сусідів ростуть добре, а які — погано, і, плануючи свій майбутній сад, зробіть відповідні висновки.
Для прикладу наведемо орієнтовний породно-сортовий склад насадження на середній за розміром присадибній ділянці в зоні Правобережного Лісостепу.
Яблуня: ранньолітня (1 дерево), пізньолітня (1 дерево), осіння (1—2 дерева), пізньоосіння (1 дерево), ранньозимова (1 дерево), зимова (1—3 дерева) — усього 6—9 дерев різних сортів.
Груша: літня (1 дерево), осіння (1 дерево), зимова (1 дерево).
Вишня: 1—2 дерева.
Черешня: 1—2 дерева.
Слива: 1—2 дерева.
Гібридна (великоплідна) алича: 2—3 дерева.
Абрикос: 1—2 дерева.
Персик: 1—2 дерева.
Волоський горіх: 1—2 дерева (якщо дозволяє площа).
Кизил: 1 дерево (якщо дозволяє площа).
На ділянці бажано садити не більше як по одному дереву кожного сорту, адже існуючий сортимент дуже широкий по кожній групі достигання всіх порід. Кількість сортів можна навіть збільшувати при обмеженій кількості рослин шляхом щеплення в крону одного дерева декількох сортів, створюючи так звані дерева-сади.
Підбираючи сорти, керуйтеся рекомендаціями фахівців, що публікуються у спеціальних та науково-популярних виданнях. Щороку перевидається Реєстр сортів рослин України, де вказано кращі (районовані) сорти усіх сільськогосподарських культур, у тому числі плодових, для промислового вирощування в основних зонах країни — Степу. Лісостепу та Поліссі. Щоправда. ряд сортів, цінних у присадибному садівництві, сюди не ввійшли, наприклад, через низьку транспортабельність плодів або неодночасність їх достигання. Крім того, в межах кожної з виділених у Реєстрі зон є підзоли, які у віщанні не відображені.
Віддавайте перевагу сортам з десертними плодами, адже для переробки продукцію можна купити й на ринку. Важливе значення має також стійкість сорту до хвороб і шкідників, позаяк багато разів обприскувати насадження пестицидами на присадибній ділянці небажано, а інколи просто неможливо через близькість житлових будівель, а також тому, що поряд з деревом, яке потрібно обприскувати, знаходяться рослини (плодові або овочеві), на яких у цей час достигають плоди.
У згадуваній нами зоні Правобережного Лісостепу сортовий склад найпоширенішої плодової породи яблуні може бути приблизно таким:
Ранні літні сорти: Паліровка, Старк Ерлієст;
Пізні літні: До-нешта, Редфрі;
Осінні: Делічія, Пріма, Слава переможцям, Теремок;
Пізні осінні: Голден резістснт, Пепінка золотиста;
Ранні зимові: Кідс Оранж Ред, Ліберті, Спартан;
Зимові: Айдарсд, Аскольда, Джонатан, Едера, Кальвіль сніговий, Мут-су, Росавка, Шафран краснокутський, Флоріна.
Зверніть увагу на підщепу
Окремо хотілося б зупинитися на підщепах. Адже значення підщепи в житті плодового дерева більшість садівників, на жаль, явно недооцінюють. Але ж саме від підщепи, яка є, образно кажучи, «фундаментом» дерева, залежить дуже багато: сила росту, врожайність. довговічність, нарешті, просто життєздатність рослини. Часто буває, що підщепа, добра для однієї зони, в іншій виявляється абсолютно непридатною. Це також потрібно враховувати, добираючи саджанці.
Яблуню вирощують на сіянцевих та вегетативно розмножуваних (клонових) підщепах. Дерева на сіянцях відзначаються посухостійкістю, невибагливістю до грунтових умов, довговічністю. Суттєвим недоліком сіянцевих підщеп є сильнорослість щеплених дерев і пізній їх вступ у плодоношення (на 5—7-й рік після садіння в сад). Ось чому сіянцеві підщепи доцільно використовувати лише при вирощуванні слаборослих сортів або на бідних грунтах. В інших випадках перевагу варто віддавати клоновим підщепам.
Залежно від впливу клонових підщеп на силу росту щеплених дерев їх умовно поділяють на групи: карликові, напівкарликові, середньо- та сильнорослі.
На карликових підщепах (/гримують компактні (до 2—3,5 м) дерева, що рано вступають у плодоношення — на 2—4-й рік після садіння.
Істотними недоліками карликових підщеп є: низька якірність дерев через слабкий розвиток кореневої системи, що вимагає встановлення опор; підвищена вибагливість рослин до родючості грунту; потреба в постійно високому агротехнічному фоні підживленні, поливах, щорічному детальному обрізуванні. Через це карликові підщепи є малопридатними для присадибного садівництва. Якщо ж ви все-таки вирішили їх використовувати, то кращими є такі. Для Степу і Криму М-9 та її клони. Д-1071, М-26 (остання займає проміжне положення між групами карликових та напівкарликових підщеп). Для Лісостепу — М-9 та її клони, 62-396, Д-1071, М-26. Для Полісся кращою карликовою підщепою є 62-396, оскільки вона має морозостійку кореневу систему.
Найоптимальнішими для присадибного садівництва є напівпар ликові підщепи. Дерев;і на них ростуть висотою до 3,5 м, досить швидкоплідні (потіпають плодо носити на 3 5-й рік), не потребують опор. На півдні, в центрі і на заході країни перевагу слід віддавати підщепі ММ-106, яка має середню морозостійкість коріння. В центральних, східних і північних районах основна напівкарликова підщепа 54 118, яка відзначається підвищеною зимостійкістю.
Серед сильнорослих клонових підщеп непогано зарекомендувала себе на Поліссі А-2 (Алнарн-2).
Основною підщепою для вишні і черешні в степовій зоні і Криму є антипка (магалебська вишня). Це посухостійка невибаглива підщепа, витримує помірну карбонатність, але не любить ущільнених і перезволожених грунтів. В інших зонах, крім зазначених, дерева вишні і особливо черешні на антнпці недовговічні і часто гинуть вже через 3—5 років після садіння. Незважаючи на це, саджанні на антипці широко вирощують по всііі території країни, адже в розсаднику ця підщепа дуже вигідна, оскільки забезпечує високим вихід саджанців. Деякі сорти вишні і черешні з аттікою не сумісні.
Як підщепу дія зазначених вище порід можна використовувані сіянці дикої черешні. Підщепа рекомендується перш за все для середньої зони, але може застосовуватись також на півдні і півночі. В якості підщепи для вишні на всій території, крім Криму, і для черешні на важких перезволожених грунтах рекомендується використовувати сіянці сортів вишні. У південних областях черешню можна вирощувати на сіянцях сортів Дрогана жовта і Дснисена жовта.
Основна підщепа для сливи в усіх регіонах — сіянці місцевих (диких) форм аличі. Рідше використовують сіянці культурних сортів сливи, иа яких виростають слабо|Юсліші, але вибагливіші до вологості грунту дерева. Як слаборослу підщепу для сливи можна використовувати сіянці вишні повстистої — морозостійку і невибагливу до грунтів підщепу, проте багато сортів з нею не сумісні. Добре ростуть на даній підщепі сорти Велика синя, Единбурзька, Ісполінська, Кірк, Пам’ять Вавілова, Ренклод Альти на, Ренклод Карбишева, Сентябрська, Стснлей, Угорка італійська.
Великоплідну (гібридну) аличу найчастіше розмножують щепленням иа сіянцях місцевих форм аличі. В якості підщепи можна також використовувати сіянці персика, проте саджанці аличі на даній підщепі мало поширені.
Кращою підщепою для абрикоса в усіх зонах є сіянці місцевих стійких форм абрикоса — жерделі в. Підщепа посухостійка, добре сумісна з усіма сортами. Інколи абрикос щеплять па аличу (на ділянках з важкими перезволоженими грунтами) і персик, проте багато сортів з даними підщепами не сумісні.
Основна підщепа для персика — сіянці культурних сортів. Для позрошуваних садів півдня краще підходить мигдаль гіркни. На відносно важких перезволожених грунтах персик непогано росте на аличі, проте не всі сорти з нею сумісні. Те ж саме стосується і жерделів. на яких можна вирощувати персик у суворих кліматичних умовах Полісся і Сходх України.
На клоіювих підщепах, які є доволі перспективними. саджанні кісточкових порід можна придбати в науково-дослідних установах.
Не купуйте ‘дешевого кота…»
Визначившись з породами, сортами і підщепами, вирішуйте, де купувати саджанці. Краще звернутися до науково-дослідних установ, відомих садівничих розсадників з багаторічним досвідом роботи до авторитетних садівників-аматорів. Не ризикуйте, купуючи дешевого «кота в мішку» у випадкових людей — в результаті такої «економ Т ви переплатите навіть не вдвічі, як твердить відома приказка, а більше, враховуючи втрату кількох років в очікуванні плодів.
Насамкінець — кілька слів відносно віку саджанців. Часто власники нових не засаджених ділянок прагнуть придбати 4—5-річні і навіть старші дерева, щоб мати відразу «дорослий» сад. Однак слід зазначиш, що чим більший вік дерева, тим гірше воно витримує пересаджування. Часто пересаджене 4-5-річне дерево один—два сезони адаптується на новому місці і лише потім починає нормально рости і плодоносити. Тим часом як добре розвинуті одно- або дворічки приживаються набагато краще і вже у рік садіння, зазвичай, дають нормальний приріст. Крім того у таких дерев простіше сформувати бажаний вам тип крони. Пам’ятайте також про те, що дерева кісточкових порід, старші двох років, приживлюються набагато гірше, ніж аналогічні за віком дерева зерняткових.
