Можливо, декому з читачів наші поради видадуться не важливими, але наші батьки за описаними нижче ознаками вибирали поросят і, зазвичай, не помилялися. Крім народного досвіду, використані літературні дані.
Порода. Чистопородні тварини, яких реалізують племінні господарства, для індивідуального господаря коштують дорого. Тому поросят купують або в когось вдома, або на базарі. Тварини, які мають довгі звислі вуха, найчастіше селекціоновані з породою ландрас. Вони вибагливі до умов утримання і годування, але після забою дають більше м’яса порівняно з іншими. Тварини із стоячими вухами, зазвичай, схрещені з великою білою породою. Вони менш вибагливі до їжі, з апетитом поїдають усі види кормів, здатні відгодовуватися до 400—500 кг і мають належне здоров’я.
Годування. Найчастіше поросят продають у місячному віці, привчених їсти не тільки із соски, а також і з коритця. Тому, йдучи купувати порося, візьміть з собою у пластиковому пакеті зволожені молоком шматочки хліба. Запропонуйте його тваринці і, якщо вона буде хапати їжу на весь рот — це добре, а якщо буде смоктати — погано, добрих приростів не чекайте.
Загальний вигляд. Не ганяйтеся за поросятами, які мають чудовий вигляд. Нерідко господарі, щоб вигідно продати, відпоюють їх підсолодженим молоком. Такі тварини погано їстимуть звичайний корм, тому гарних приростів не буде. Не треба купувати також худих поросяток, у яких з боків випираються ребра. Можливо, вони або перехворіли, або просто хворі. Але буває виняток. Це коли поросят продають цілим гніздом, тобто приплодом від однієї свиноматки. Серед цих тваринок може бути порося менше від інших і на вигляд слабше, але це не від хвороби, а тому, що йому в матері дістався слабенький сосок, у подальшому воно буде добре рости. Шкіра в здорового поросяти повинна бути гладенькою, без шолудиння.
Голова на вигляд повинна бути «легкою” порівняно з іншими частинами тіла. Вуха — тонкі, мають просвічуватись. Очі — ясні, не сонні, широкопоставлені. Профіль — від верхівки голови до п’ятачка повинен бути дещо ввігнутим. Якщо профіль прямий — це є ознакою майбутньої слабкорослості. П’ятачок на дотик мас бути вологим і прохолодним. Якщо він сухий і гарячий, — це свідчить про хворобу. Потрібно взяти порося за задню ніжку і підняти. Потім лівою рукою під грудки притиснути до себе і збоку пальцями розтулити губи. Зуби на верхній та нижній щелепах повинні збігатися. Нерідко буває, що верхня щелепа коротша за нижню, а це означає, що поросі буде погано пережовувати корм.
І ще. Якщо порося підняти за задні ноги, йога вереск повинен нагадувати звук циркулярної пилки, що розпилює дуба, щоб аж вуха закладало. Якщо галас глухуватий, це є ознакою слабкості або хвороби.
Решта ознак. Краще вибрати тварину на високих ніжках з довгою рівною спиною, без перехвату за ключицями. Стегна мають бути низько опущені (в «штанцях», а не в «трусиках»), округлі. Ноги повинні бути міцними, без кривизни і набряків суглобів, рівно поставлені. Живіт — підтягнутий, не обвислий. Необхідно подивитися, чи немає слідів проносу під хвостом. Ця хвороба часто згубна для молодняка. Хоча в домашніх умовах ще діди наші лікували пронос у поросят, даючи їм сире яйце.
Дефекти. Найчастіше в поросят буває грижа. На животику або мошонці (калитці) — пухлина у вигляді горошини або горіха. Трапляються хрячки з одним яєчком або гермафродити — їх краще не купувати.
Темперамент. Вибирайте жваву тварину, не рохлю. Веселе, рухливе порося швидко звикне до нових умов і з апетитом буде поїдати будь-який корм. Надійний показник темпераменту поросяти — його хвіст. Якщо він піднятий догори кільцем або штопором, на крайній випадок знаком запитання — тваринка підходяща. Якщо хвіст висить донизу, до того ж мокрий, то таке порося краще не брати.
Спитайте в господаря продавця про те, як він годував поросят, чим, скільки разів на день. Це допоможе вам уникнути різкої зміни кормів і порядку годівлі в перші дні.
Трапляється, що в поганому результаті від годівлі винний не молодняк, а господар, що погано за ним доглядав і припускався помилок у годівлі. Тут нема чого звинувачувати поросят — винні ті, хто їх утримував.
