Під чорну смородину виділяю ділянку, захищену від холодних весняних вітрів, на сонячному місці. Грунт не повинен бути засоленим, лужним чи надмірно кислим. Смородина вологолюбна, але болотистих грунтів не терпить, а в Прикарпатті навесні та в першій половині літа (а це 2—3 місяці) майже щодня ідуть дощі. І щоб смородину не заливало водою, висаджую її на підвищених грядах, по боках яких прокопую канавки для стоку води. Гряди обшиваю дошками, щоб земля не розповзалась. У дощовий період грунт буває настільки насичений вологою, що нагадує кисіль, тож без дощок не обійтися. Через надмірну вологість у нас у грядах крім дощових черв’яків живуть навіть п’явки. На власні очі бачила, як п’явка «обідала» дощовим черв’яком, висмоктуючи з нього кров. Після обіду від черв’яка залишилась лише прозоро-біла плівочка. Працюємо на городах упродовж усього дощового періоду, незважаючи на дощ — під дощовиками з поліетиленової плівки, ходячи по дошках, які прокладаємо на стежках, щоб не грузли ноги.
Садіння чорної смородини
Гряди робимо шириною 2 м, довільної довжини. Смородину садимо в один ряд посередині гряди на відстані 0,7—1 м кущ від куща в ряду і якщо поряд кілька гряд, то відстань між рядками має бути 2 м.
Висаджую смородину восени у вересні—жовтні, щоб рослини до морозів добре прижилися, утворили молоді корені, а рано навесні добре пішли в ріст. Якщо садити навесні, то бажано якнайраніше. Під час садіння в ямки даю 8—10 кг перегною, 100— 150 г фосфорних і 50—60 г калійних добрив. Саджанець перед висаджуванням обов’язково обрізую, залишаючи 5—6 бруньок, з яких протягом вегетації виросте 5—6 скелетних гілок, утворюючи кущ. Висаджую саджанець похило, щоб гілочки, які утворюються з бруньок, виросли не щільно одна біля одної, а на деякій відстані, аби їм було просторіше. Саджанець висаджую глибше на 8—10 см, ніж він ріс у розсаднику, щоб на стебловій частині, що розміщена в грунті, утворились додаткові корені, які позитивно вплинуть на ріст і плодоношення кущів.
Для себе вирощую сорти смородини найновішої селекції, які відрізняються від старих сортів дуже великими плодами (є більші за 25-копійчану монету) або дуже врожайні. Були випадки, коли з одного куща в окремі роки збирала по 10 і більше кілограмів плодів. Така врожайність залежить не тільки від сорту, а й від старанного догляду за кущами. Смородина, віддаючи щороку щедрий урожай, потребує й щорічного удобрення.
Догляд за рослинами
Під час осіннього перекопування грунту вношу органічні й мінеральні добрива в такій же кількості під один кущ, як і при її садіння. В південних, посушливих районах добрив очевидно треба вносити менше, бо там менше дощів і з грунту добрива не вимиваються, все йде на живлення кущів. У нас через часті дощі частина добрив вимивається в нижні шари грунту, звідки корені смородини не можуть їх дістати, тому добрив треба вносити більше. Деякі люди з південних областей України, придбавши в мене саджанці сортової великоплідної смородини, скаржаться, що через кілька років ягоди дрібнішають. Це відбувається через те, що в південних областях часто бувають посухи, а смородина вологолюбна рослина, її треба добре поливати, а також вчасно обрізувати, омолоджуючи кущі.
У мене це виходить мимоволі, бо щороку необхідно зрізувати багато гілок на живці, щоб виростити з них садивний матеріал. Зрізую вибірково, залежно від загущення куща, частину дворічних і старші стебла, лишаючи тільки однорічні. На цих одно- та дворічних молодих і сильних стеблах, за доброго удобрення і поливу утворюються величенькі грона з дуже великими і смачними ягодами. Влітку біля кущів обов’язково треба виполювати бур’яни і розпушувати грунт. Смородина, яку я вирощую, не хворіє. Я не користуюсь отрутохімікатами для профілактики захворювань, через те що в нас ними неможливо користуватись. Безперервні дощі негайно змивають з кущів усі препарати після оприскування.
Обробляю кущі смородини окропом у березні, ще по снігу, перед тим, як ще не розпустились бруньки. Для цього у великій каструлі нагріваю воду, і як вона добре закипить, швидко наливаю в поливалку з ситечком і бігом до кущів смородини, які знаходяться за 10—20 м від кухні. Окріп ллю на кущ 2—3 секунди, намагаючись облити водою всі бруньки. Перший раз, коли обливала окропом кущі, дуже боялась, щоб не обварити бруньки, але все вийшло чудово. Вода, поки її наливаєш у поливалку, а потім виливаєш через ситечко поливалки на кущ, охолоджується до 80 градусів, тому не обпікає бруньок, а всі спори грибків чи яєчка шкідників обпікаються і гинуть. Такої обробки окропом вистачає на все літо. Нагадую — це обов’язково треба робити до розпускання бруньок. Так само окропом обробляю суниці, порічки, агрус та інші ягідні культури, таким чином позбавляючи їх багатьох шкідників та хвороб.
Сорти чорної смородини
Вирощую сорти чорної смородини таких провідних селекціонерів: Т.П.Огольцової та А.І.Астахова з Росії, В.П.Копаня, К.М.Конань та М.М.Горьового з України, а також іноземних селекціонерів.
Маю кілька сортів, які дають плоди розміром з 25-копійчану монету й більші, маса рекордних ягід 5—7,8 г. Врожай одного дорослого куща сягає 5 кг. Є багато сортів, які мають ягоди розміром як 10 коп, але врожайність цих сортів набагато вища — по 6— 7 кг, а рекордні врожаї — до 10 кг плодів з одного куща. Це такі сорти: Альта, Аметист, Сюїта київська, Санюта, Козацька, Вернісаж, Титанія, Орловський вальс, Зуша, Орловська серенада.
Подаю коротеньку характеристику кращих сортів, які в Прикарпатському вологому й прохолодному кліматі почувають себе чудово, мало хворіють і дають щедрі врожаї великих, смачних, високовітаміниих ягід.
Пігмей — дуже великоплідний сорт, ягоди розміром 2,2—7,5 г (як 25 коп.). Округлі, солодкі, сорт посухо- та зимостійкий, урожайний, середньостиглий, стійкий проти брунькового кліща.
Сокровище — дуже великоплідний сорт, ягоди розміром 4,2—5 г (майже як 25 коп), кисло-солодкого смаку, ягоди в гроні всі майже однакового розміру, з однієї бруньки може вирости кілька грон, тому врожайність дуже висока, не обсипаються, середньораннього строку достигання, сорт інтенсивного типу.
Ядрьона — найвеликоплідніший сорт — 3,5— 7,8 г (більше за 25 коп.), ягоди кисло-солодкі, по всьому грону майже однакового розміру (дрібних немає). Кущ слаборозлогий, швидкоплідний, високосамоплідний (не залежить від вітру чи льоту бджіл), урожайний, зимостійкий, середньопізнього строку достигання, стійкий проти хвороб.
Русалка — великоплідний, ранній сорт, ягоди 2,2—7,5 г (як 25 коп.), смак солодкий, добре розмножується, стійкий проти хвороб. Сорт урожайний, ягоди ароматні, чудові для переробки.
Венсра — великоплідний, середньопізній сорт, дуже врожайний, ягоди 2,4—5,7 г (майже як 25 коп.), стійкий проти борошнистої роси й брунькового кліща. Ягоди ароматні, кисло-солодкі, чудові для високоякісної переробки.
Екзотика — цей сорт теж належить до вели-коплідних маса ягід 3,5—5 г (більше за 10 коп.). Ягоди трішки менші, ніж у попередніх сортів, але врожайність набагато вища. Вони одномірні — і перша й остання ягода в гроні майже однакового розміру, не обсипаються. Кущ середиьорослий, компактний, раннього строку достигання, добре розмножується.
Орловський вальс — великоплідний сорт, ягоди до 4 г (більші за 10 коп.), урожайність дуже висока, зимостійкий, сорт пізнього строку достигання, кущ середньорослий, напіврозлогий, сорт інтенсивного типу плодоношення.
Дачниця — ягоди масою до 4 г (більші за 10 коп), у вологі роки бувають дуже великі, майже такі як 25 коп. Ягоди солодкі і дуже смачні, бо мають набагато менше кислоти в плодах, ніж інші сорти. Споживаються свіжими на десерт, їх дуже полюбляють діти. Достигання розтягнуте, але ягоди не обсипаються, тому збирати їх можна за один раз, або якщо їх споживати свіжими, то період споживання розтягується на довший час. Кущ слаборослий, розлогий, високоврожайний, інтенсивного плодоношення, схильний до перевантаження урожаєм, потребує доброго догляду і підживлення добривами. Сорт зимостійкий, стійкий проти хвороб, середньоранній, укорінення живців порівняно слабке.
Лінтяй — ягоди розміром як у Дачниці — 4 г і такі ж солодкі на смак, тільки пізнього строку достигання. Кущі сильнорослі, стебла міцні, сорт дуже врожайний і хворобостійкий, розмножується краще, ніж Дачниця.
Селечинська-2 — це поліпшений сорт від сорту Селечинська. Ягоди більші від Селечинської — (до 6 г) і набагато солодші, ніж у Дачниці. Сорт дуже врожайний, ранній, посухостійкий, кущі сильні, прямостоячі, інтенсивного типу плодоношення.
Ізюмна — цей сорт має дуже солодкі ягоди, масою до 3 г, сорт урожайний, стійкий проти хвороб, пізньостиглий. Ягоди можуть висіти до зими. Укорінення живців слабке, ягоди споживають свіжими, придатні для сушіння.
Зуша — сорт ранній, невибагливий. Ягоди солодкі, розміром з 10 копійок. Урожайність дуже висока, стабільна і кожного року незалежно від заморозків, дощів, голольоду та інших негативних явищ погоди, не уражується хворобами й шкідниками.
Розмножується дуже добре. Через тиждень після садіння живець уже має цілий пучок білого коріння. Хоч ягоди дрібніші, ніж в інших сортів, але урожай дає великий.
Санюта — сорт дуже врожайний, маса ягід до 3,5 г, смак солодкий. Сорт самоплідний, хворобостійкий. Кущі треба добре підв’язувати, бо врожай такий великий, що стебла, хоч вони й міцні, не витримують маси врожаю і разом з ягодами лягають на землю. Врожайність щороку стабільна.
Аметист — середньопізній сорт, дуже хворобостійкий. Ягоди масою 2,6 г, кисло-солодкого смаку, достигають одночасно. Кущ високий, напіврозлогий. Потребує підв’язування стебел. Адже урожайність дуже висока, стабільна.
Мрія — ягоди великі — до 2,9 г, одномірні, достигають одночасно, не обсипаються. Сорт високоврожайний, швидкоплідний, раннього строку достигання, хворобостійкий. Ягоди солодкі.
Надія — ягоди великі — 3,5—4 г, одномірні по всьому грону, достигають одночасно. Сорт самоплідний, високоврожайний. Ягоди солодкі, раннього строку достигання, стійкий проти хвороб.
