В аматорському виноградарстві вирощують американські, амурські, європейські, європейсько-азіатські сорти і гібридні форми, що мають різний ступінь стійкості до морозів. Їх ділять на п’ять груп.
Цей поділ на групи не є абсолютним, бо вегетація рослин, умови для визрівання, загартовування, морози та відлиги щорічно різні і тому деякі сорти можуть переходити з однієї групи в іншу. Різні частини куща також мають неоднакову морозостійкість. Так, багаторічна деревина куща більш морозостійка порівняно з однорічною. Коренева система куща найменш стійка до морозів (порядку -6…-9″С). Морозостійкість бруньок виноградного вічка також різна: найстійкіші сплячі бруньки, менш стійкі — бічні (заміщуючі) і ще менше — головні (центральні).
Успішній стійкості виноградного куща до негативних температур у зимовий період сприяють:
- своєчасне припинення росту пагонів, перехід зимуючих вічок і камбію в стан органічного спокою, нагромадження в них великої кількості речовин, що інгібують (гальмують розвиток);
- визрівання однорічних пагонів;
- вологозарядкові осінні поливи;
- загартовування лози перед укриттям слабкими негативними температурами (-1…-5°С).
Виконанню перших двох пунктів сприяє: видалення пасинків, чеканка лози, своєчасне припинення поливів, внесення фосфорно-калійних добрив, належний температурний режим, освітленість лози.
Добре визрілі лози комплексно-стійких сортів винограду витримують морози до -25°С, а окремі до -27… -28°С. їм достатньо незначного вкриття. Існує багато способів захисту кущів.
Укриття землею — найпростіший спосіб. Для комплексно-стійких сортів винограду достатньо шару землі 10—15 см, для європейських — 25—30 см. За рядового садіння землю для укриття беруть із середини міжряддя, а для тих, що ростуть окремо, — на відстані не менше 1 м від штамба куща.
Основний недолік даного способу вкриття — можливе вимокання або випрівання бруньок під час тривалих дощів і відлиг. У таких випадках доводиться поверх горбка укладати смужки шиферу або накривати їх плівкою, щоб зменшити доступ зайвої вологи до бруньок.
Укриття кущів плівкою — досить простий і швидкий спосіб. Обрізують лозу, потім пригинають її до землі і пришпилюють дерев’яними гачками або металевими скобами. У такому стані лоза загартовується доти, поки температура повітря не опуститься нижче 5°С. Після цього вкривають плівкою, закріплюючи її краї землею, відрізками труб, лозин або дерев’яними жердинами.
Як бачимо, даний спосіб укриття кущів має ряд переваг: не потребує багато часу, фізичної праці, а головне — дає змогу лозі загартуватися. Але є й суттєвий недолік — створення парникового ефекту під час відлиг. У таких випадках лоза втрачає стійкість і вже не здатна протистояти черговому зниженню температури. І якщо лоза раніше могла витримувати морози -24-25°С, а під плівкою і більше, то тепер для неї може бути згубною навіть температура у межах -15-17°С.
Показовою в цьому відношенні є зима 2000/2001 року. Значні відлиги призвели до того, що в лютому на бузку і смородині бруньки от-от готові були розпуститися. Плодові дерева і чагарники врятувало від підмерзання тільки те, що після відлиги температура знижувалася лише до -7—9°С.
Щоб уникнути таких явищ, на виноградниках лозу спочатку вкривають тирсою, обпалим сухим листям, а потім плівкою. У даному випадку тирса і листя відіграють роль термоізоляції і лоза перебуває у відносно постійному температурному середовищі.
Захист кущів від морозу на своєму винограднику я виконую так. У третій декаді жовтня обрізую виноград, зв’язую лозу в жмутики і пришпилюю до землі гачками. Лоза проходить загартування поступовим зниженням температури, а тим часом проводжу вологозарядковий полив у міжряддях, заготовляю листя для укриття лози. З настанням холодів укриваю лози шаром листя 10—15 см, зверху притискую їх дошками завтовшки 2—4 мм, що влітку слугували доріжками уздовж ряду. Так укриваю молоді кущі до З—4-річного віку. Старіші прикриваю смужками шиферу. За останні 6—7 років лоза не вимерзала, бо вирощую сорти з підвищеною морозостійкістю.
Якщо зимові морози не завдавали шкоди і проблем не створювали, то весняні заморозки 1998—2000 рр. нанесли виноградарям значних збитків. Так, 3—6 травня 1999 р. заморозки були до -6″С; А—7 травня 2000 р. — до -4”С. На цей час молоді пагони виросли на 15—25 см і викинули суцвіття. Якщо не застосовувати захисних заходів, молоді пагони гинуть і виноградар залишиться без урожаю.
Аматори виробили ряд прийомів захисту лози від приморозків. Ось деякі з них.
Підв’язування лози вертикально догори перед заморозками. Під час проведення цієї операції можливе ушкодження зелених пагонів, тому що доводиться звільняти плодові стрілки від горизонтального підв’язування, яке було зроблене раніше. Дослідженнями встановлено, що температура повітря біля грунту на 2—3°С нижча, ніж на висоті 120-150 см. Однак даний прийом не дає бажаних результатів, якщо виноградник посаджений в низинах, де маса холодного повітря може досягати значної висоти.
Визначити, чи будуть заморозки саме на вашій ділянці, можна, користуючись способом П.І.Броунова. Для розрахунків вимірюють температуру повітря о 13-й год. (у затінку) і 21-й год. Знаходять різницю між цими показниками і роблять розрахунки. Наприклад, температура повітря о 13-й год. була 10°С, о 21-й год. — 3,5°С. Різниця між ними 6,5°С.
На винограднику, де росте до 20—30 кущів, ефективний такий прийом — полив міжрядь гарячою водою. При цьому випаровування води і водяна пара перешкоджають надходженню холодного повітря на ділянку.
Обприскування водою кущів винограду. Цей прийом дає позитивний ефект, якщо воду розбризкують постійно по всьому винограднику аж до закінчення приморозків. Застосовують даний метод захисту дуже рідко через складність і монтаж системи розбризкування, що дорого коштує.
Задимлення виноградної ділянки. Димові купи влаштовують на всій ділянці з розрахунку 1 купа на 50—70 мі За настання приморозку підпалюють усі купи незалежно від напрямку вітру. Річ у тім, що за ніч напрям холодних потоків повітря постійно змінюється. Задимлення виноградної ділянки дає змогу підвищити температуру повітря на 2—2,5°С.
Помічено, що біля стін будинків або інших огороджень кущі винограду залишаються неушкодженими, водночас на відкритому місці вони пошкоджуються. Потоки холодного повітря, обтікаючи перешкоди, не торкаються кущів. Тому деякі аматори перед виноградником з боку руху холодного повітря виставляють суцільні щити з шиферу або натягують вертикально плівку.
Після того як заморозки 1999 р. пошкодили два ряди молодих насаджень нових сортів, мені довелося шукати спосіб захисту, який був би ефективним і за моєї відсутності, бо виноградник знаходиться на дачній ділянці. Довелося зробити укриття типу коробів. Для цього знадобилася смуга заліза довжиною 80 см і товщиною 3—4 мм і дерев’яні бруски товщиною 15—20 мм, довільної довжини. Смуга заліза згинається у вигляді трапеції (можна дуги) і до неї кріпиться 7 дерев’яних брусків. Каркас готовий.
Каркас аналогічної конструкції можна виготовити з металевих прутків, дротів діаметром 6 мм. Для укриття використовують картон і плівку. Картонні ящики я купував на ринку, розрізав їх на необхідну довжину і ширину.
Техніка укриття така: перед настанням приморозків знімав лозу з дроту, пригинав до землі і пришпилював гачками. Після цього встановлював на них каркас. Зверху на каркас укладав злегка зволожений картон, потім накривав поліетиленовою плівкою. Каркаси повинні стикуватися по всьому ряду виноградинка, а щоб шпалера не заважала цьому, кущі винограду я висаджую на відстані ЗО—40 см від лінії шпалери. Картон виконує роль термоізоляції, а також запобігає виникненню парникового ефекту під час потепління. Поліетиленова плівка є утеплювачем і захищає лозу від потрапляння на неї зайвої вологи.
Даний спосіб укриття виноградної лози успішно можна застосовувати і взимку.
