Щоб дерева плодоносили щороку, навантаження плодів треба нормувати, до того ж своєчасно. Способів тут кілька. Але суть їх зводиться до одного: запобігти витратам поживних речовин на утворення зайвої зав’язі і зберегти їх для закладання бруньок наступного врожаю.
Садівники досить часто нарікають на те, що дерева плодоносять черев рік, і тільки окремі дають урожай щороку.
І це є закономірним. Виснажившись за рясного врожаю, дереву не вистачає поживних та пластичних речовин для утворення нормального приросту, закладання нових плодових бруньок, а тому воно у наступному році не плодоносить, по суті спочиває. А щоб дерево плодоносило щороку, урожай потрібно нормувати.
Крім забезпечення щорічного плодоношення, нормування врожаю сприяє кращому розвитку плодового дерева, поліпшенню його фізіологічного стану, стійкості проти хвороб і несприятливих умов, не говорячи вже про збільшення розміру плодів та підвищення їхньої якості. То ж нормування врожаю має бути таким же обов’язковим у садівництві, як і обрізування дерев, захист їх від шкідників та хвороб, удобрення тощо.
Способи нормування
Навесні, коли плодові дерева цвітуть, квіток на них утворюється значно більше, ніж потрібно для нормального врожаю. Скажімо, у яблуні та груші на продуктивний урожай йде лише 4—5 % усього цвіту, в абрикоса і сливи — 7—8, персика — 3—4, айви — близько 5 і тільки у вишні та черешні запліднюється більше 10 % квіток з утворенням зав’язі. Але ж і зав’язі буває, як правило, значно більше, ніж дерево може забезпечити її розвиток. А тому протягом перших 3—4 тижнів значна частина зав’язі обсипається.
Як бачимо, природа ніби сама нормує урожай. Але нормує дещо із запізненням, коли на утворення цвіту і зав’язі вже витрачено значну кількість поживних речовин, які могли б піти на формування великих і якісних плодів. Це зайвий раз підтверджує, що нормувати урожай потрібно штучно.
Способів нормування врожаю може бути декілька і виконуються вони в різні періоди. Тому зупинимося на кожному з них послідовно.
Вкорочення пагонів. Основна частина плодових бруньок закладається на однорічних пагонах. Вони містяться, як правило, у середній частині приросту.
Отже, щоб зменшити кількість плодових бруньок на дереві, пагони слід вкорочувати. Залежно від породи дерева і сорту, пагони вкорочують на 3—4 бруньки в зерняткових і на 5—6 у кісточкових, у вишні і черешні — наполовину.
Видалення кільчаток. Вони утворюються здебільшого на обростаючих гілках. Отож, коли врахувати, що обростаючі гілки всередині крони дають неякісні плоди, дрібні і такі, які пізно достигають, то такі гілочки краще заздалегідь видалити. Решту кільчаток прорідити.
Крім обрізування, можна застосовувати виламування гілок. Практика переконує, що місця, де виламані гілки до початку сокоруху, краще і швидше заживлюються, що менше шкодить, ніж зріз на пеньок.
Пасинкування цвіту. Цей захід виконують наприкінці квітування дерева. Видаляють з суцвіть малі бокові квітки, а також проріджують суцвіття з таким розрахунком, щоб їх на дереві залишилось 15—20 % від загальної кількості. Видаляти суцвіття і квітки можна вручну або секатором, але так, щоб не травмувати листків.
Зрозуміло, що не на кожній залишеній квітці утвориться зав’язь. А зав’язь, у свою чергу, ще обсипиться. Дерево при цьому буде добре нормоване.
Проріджування зав’язі. Якщо з певних причин пропасинкувати цвіт не вдалося, то можна і треба прорідити зав’язь, особливо на гілках з дуже рясним урожаєм. Це краще робити після природного обпадання зав’язі.
Проріджують зав’язь, як правило, вручну. Оббивання жердиною недоцільне, позаяк травмуються інші плоди. Під час проріджування плоди залишають на відстані 10—12 см один від одного на зерняткових і 5— 6 см — на кісточкових (крім персика та великоплідного абрикоса).
Струшування плодів. Цим способом можна також прорідити зав’язь на плодовому дереві, але частково. Крім того, під час струшування, окрім слабких і пошкоджених, обпадають здебільшого кращі великі плоди, що, зрозуміло, не бажано. Тому застосовувати струшування слід обачливо. Це ж стосується також і пасинкування цвіту та прорідження зав’язі. Адже може статись так, що залишену кількість квіток пошкодить мороз або поточить квіткоїд. Теж саме слід сказати і про плодожерку та інших шкідників саду, які пошкоджують ще зав’язь. Усе це слід враховувати.
Подальший догляд
Зрозуміло, що одним пасинкуванням цвіту чи прорідженням зав’язі сформувати певний урожай не вдається. Потрібний постійний ретельний догляд за плодовими деревами. Що маю на увазі?
По-перше, забезпечення нормального росту і розвитку плодових дерев. Це і поливання, і підживлення, і обробіток або мульчування чи задерніння міжрядь, і опори, і підв’язування урожайних гілок тощо.
По-друге, боротьба з шкідниками і хворобами як хімічними, так і іншими способами. Адже залишена зав’язь — це ще не урожай. Плоди треба надійно захистити від пошкодження. Якщо знехтувати цим, запланованого врожаю не буде.
По-третє — це своєчасне збирання плодів, особливо ранньостиглих сортів, з тим, щоб дати деревам можливість нагромадити потрібну кількість поживних та пластичних речовин для закладання бруньок майбутнього врожаю, визрівання приросту тощо.
Не завадять також вологозарядковий осінній полив та підживлення дерев розведеною сечею або гноївкою. Причому підживлювати слід не в пристовбурний круг, а в канавки чи отвори, пробурені по периметру крони, щоб добрива потрапили до всмоктуючих корінців.
Тоді дерева плодоноситимуть не періодично, а щороку.
