Збирання врожаю — водночас і радісний, і відповідальний етап технологічного процесу вирощування овочів. Він досить трудомісткий, адже збирати овочі доводиться багаторазово, вручну, не допускаючи в’янення і втрати товарного вигляду.
У липні достигають різні види капусти — рання білоголова, цвітна, кольрабі, редька літня, ріпа, морква й селера на пучкову продукцію, салат листковий та головчастий, рання картопля, огірки, а наприкінці місяця — помідори, перець, часник.
Цвітну капусту збирають, як тільки стануть щільними головки і припиниться ріст, не допускаючи їхнього розсипання. На добре розвинутих рослинах можна одержати другий урожай. Для цього на них залишають по два кращих пагони (решту вирізують), рясно поливають і підживлюють (100 г городньої суміші на 10 л води), витрачаючи по 2 л розчину під кожну рослину. Грунт навколо них і в міжряддях обережно (щоб не надірвати корені) розпушують. Через тиждень вдруге поливають, підживлюють і розпушують. За належного догляду маса головок з другого врожаю сягає 0,5 кг. Зібравши наприкінці липня перший урожай броколі, можна після зрізування основних головок отримати повторний урожай на бічних пагонах.
Вибірково збирають ранню білоголову капусту. Головки зрізують важким гострим ножем або сокирою, зберігаючи покривні листки. З їхніх пазух надалі формують по два—три качани-дітки масою 200—300 г. Також вибірково збирають капусту кольрабі ранньостиглих сортів, коли стеблоплід має діаметр 6— 8 см; пізніше він розростається, стає грубим і придатним лише на корм качкам, гусям та індикам.
Капуста пекінська, висіяна в грунт на початку травня, якраз у липні готова до споживання. Смак її листків дуже своєрідний, їх можна використовувати для приготування голубців з начинкою із м’ясного фаршу та рису, до якого додають дрібно порізані й підсмажені моркву та цибулю.
Салат головчастий багатий на вітаміни і на смак приємніший, ніж листковий. Його листки ніжні, хрумкі, а іноді й маслянисті, до того ж менше забруднюються землею.
Якщо зрізати головчастий салат під корінь пізно увечері або рано вранці (до сходу сонця), він довго не втрачає свіжості. Тримаючи його у поліетиленовому пакеті на нижній поличці холодильника, ви зможете споживати свіжий салат протягом цілого тижня.
Для літнього споживання вибірково збирають пучкову продукцію: моркви, коли коренеплоди матимуть діаметр 1—1,5 см, брукви — 8— 12 см, ріпи — 5—8 см. Редьку літню вибирають у три—чотири прийоми, починаючи з середини липня.
Настала пора заготовляти на зиму зеленні овочі. Збирають їх рано вранці, коли вони ще свіжі і не прив’яли на сонці. Листя петрушки та селери потрібно зрізувати два—три рази, коли рослини досягнуть висоти 20 см. Рослини шпинату не висмикують, а зрізують або обламують листки біля черешка. У ревеню листя одразу обрізують, щоб не зав’яла їстівна частина — черешок. Залежно від віку та ступеня розвитку з куща можна зрізати два—п’ять черешків навесні і по одному — через десять діб протягом одного—двох місяців.
Базилік зрізують до цвітіння два—три рази. Свіжі й сухі листки його мають приємний аромат, їх використовують як приправу до м’ясних, рибних і овочевих страв. Додають базилік і в салати, і під час засолювання огірків та помідорів. За нульової температури ці овочі можуть зберігатися п’ять—сім діб.
На початку цвітіння зрізують ароматні листки чаберу, їх сушать і використовують для засолювання огірків, помідорів, для приготування маринадів, додають у салати й до м’ясних страв, Пагони з листками меліси лимонної збирають також на початку цвітіння два— три рази. Після зрізування рослини підживлюють повним мінеральним добривом (100 г на 10 кв. м), Листки використовують у свіжому й сушеному вигляді як приправу до салатів, грибів, рибних страв, при засолюванні огірків і помідорів, заварюють як чай.
Висушене листя зеленних (пряних) рослин розтирають на порошок і зберігають у щільно закритих скляних банках. З них можна приготувати так звані букети — суміші, які використовують під час тушкування або в невеликих мішечках опускають за 10—20 хв. до кінця приготування в супи.
У липні достигають огірки. Збирають їх рано вранці, спочатку через три—п’ять днів, а в період масового плодоношення — через одну—дві доби. У цей час рослини регулярно поливають і підживлюють, поєднуючи обидві ці операції. Досвідчені овочівники знають, що рослини огірків часто гинуть від холодної води. Тому для поливу її підігрівають на сонці.
Під час збирання огірків звертайте увагу на форму та забарвлення плодів. Світло-зелений колір і загострена верхівка свідчать, що рослинам не вистачає азоту. Коли ж бракує калію, плоди звужуються до плодоніжки, а верхівки кулясті. У такому разі рослини доцільно підживити розчином: на 10 л води коров’яку 1 л, пташиного посліду — 0,75 л, аміачної селітри — ЗО г. Витрата розчину — 1 л на дві рослини. Непоганий ефект дає підживлення калійною селітрою (дві сірникові коробки на 10 л води) і попелом (одна склянка на 10 л води). Попіл має лужну реакцію, тому змішувати його з розчином коров’яку та іншими органічними, а також аміачними добривами не можна. Підживлюють коров’яком і попелом почергово.
Стручки цукрових сортів гороху збирають на лопатку регулярно протягом 30—40 діб. Лущильні сорти знімають у молочній стиглості, коли стручки втрачають зелене забарвлення, а горошини легко роздавлюються пальцями і з них виділяється «молочко». Квасоля на лопатку достигає на 15—20-ту добу після цвітіння. Овочеві боби починають збирати в молочній стиглості, вибірково, через кожні п’ять—десять діб, остаточно — коли масово підв’ялюються стулки стручків.
Іноді виникають деякі проблеми із збиранням цибулі-сіянки і ріпчастої. На переудобрених азотом грунтах у дощове літо трапляється так, що пора збирання надійшла, а листя зелене, шийка товста, цибулини «не одяглися в кольорову сорочку». В такому випадку слід підрізати гострою лопатою корені рослин на глибині 5 см нижче денця. Цей захід прискорює достигання (можна ще й відгребти грунт від цибулин). Затримка із збиранням призводить до переростання цибулин, вони стають непридатними для зберігання. Збирають цибулю тільки в суху погоду, а потім просушують під навісом, За час сушіння шийка у сіянки стане тонкою й відсохне, а цибулинки вкриються лусочками. Чим краще просохне сіянка, тим більше певності в тому, що під час зберігання вона не буде уражена шийковою та іншими гнилями.
Картоплю ранніх сортів доцільно викопати до 5 серпня. На насіння відбирають вирівняні бульби масою 60—100 г із здорових, урожайних кущів, витримують їх на світлі протягом 10—15 діб. Позеленілі бульби не можна використовувати в їжу і на корм худобі, тому що в них утворюється отруйна речовина — соланін. Проте вони краще зберігаються, менше уражуються хворобами, їх не псують миші.
Помідори доцільніше збирати у бланжевій стиглості, не очікуючи повного почервоніння, а потім дозарювати їх у приміщеннях. Смак плодів від цього не погіршується, а ті, що залишилися на кущах, ростимуть швидше.
Плоди солодкого перцю достигають через 30—45 діб після утворення зав’язі. їх треба регулярно збирати (раз на тиждень). В їжу споживають плоди, що досягли технічної (зелені, недостиглі) і біологічної стиглості (червоні, жовті, стиглі). Зберігають їх у чистих кошиках або ящиках, бо перець легко вбирає сторонні запахи.
