Розводити кіз і неважко і вигідно


Я тримаю кіз уже вісім років, але ще не знаю, як вибрати чистопородну зааненську козу. То чи варто до цього прагнути? Бо на око визначена породність це ще не гарантія молочності. Я так вважаю, коза повинна бути великою і здоровою, мати міцну пропорційну будову, широку й рівну спину, глибокі широкі груди, голову з добре розвинутими щелепами. Шкіра повинна бути чиста, блискуча, очі — живі й уважні. Вим’я кози може бути напівкулеподібним, конусо- або грушеподібним. У високоудійних кіз здебільшого належно розвинуті передні долі вим’я, видаються вперед і утворюють глибоку кишеню між передньою частиною вимені і животом тварини. Дійки циліндричні або конусоподібні, достатньо довгі і товсті, щоб можна було доїти всією рукою. Після доїння вим’я повинно зменшуватись у розмірі, ставати м’яким, а шкіра збиратися дрібними складками. Дуже небажане занадто велике, відвисле вим’я. Воно заважає козі ходити і часто травмується, та й молока в ньому ніяк не більше, ніж в акуратному, підібраному.

Утримувати козу відносно легко. Недарма її називають коровою пенсіонерів.

Ця на диво розумна тварина пристосовується майже до будь-яких умов і кормів. Я знаю літніх людей, які годують козу борщем і кашею, а деякі не дають нічого, крім соломи. Одна коза навіть стала їсти суху хвою, яку приготували для опалення. І все це без шкоди для здоров’я, хоч у першому випадку, звичайно, молока було більше. Але годувати козу потрібно регулярно, уважно і різноманітно. Найбільше клопоту завдає зимове утримання. Для кіз на зиму необхідно заготовляти сіно, соковиті корми і концентрати. Сіно — лугове або лісове — можна чергувати з гороховою соломою, половою від люцерни або люпину і навіть від безостюкової пшениці. Добре кози поїдають зелену соснову хвою, але справжніми ласощами для них є кора із свіжої деревини. Концентрати — комбікорм, подрібнене або ціле зерно, висівки, макуха. Соковиті корми — кормові буряки, морква, капуста, картопля.

Грубі корми своїм козам даю без обмежень. Кут хліва я відгородила такими гратами, щоб пролазила голова і постійно підгрібаю до грат сіно і полову.


Варені корми готую так: кладу до казанка гарбуз, терті чи різані буряки, небагато картоплі і зерна, зварену масу солю, розминаю і перемішую з пшеничною половою, їдять мої кізки залюбки.
На своєму досвіді впевнилась, що найголовніше в утриманні кіз — це увага і акуратність у годівлі.
Кози на диво здорові тварини і бояться тільки незбалансованої годівлі та переїдання. Відомо, що травоїдні тварини пристосовані до безперервного типу годівлі, коли корм надходить протягом усього дня невеликими порціями.

Найтяжчими бувають переїдання зернових кормів. Зерно, що набубнявіло, утворює щільну пробку, травлення зупиняється і «запустити» такий шлунок не завжди вдається. Одна моя знайома втратила козу, поставивши їй відро добре промитої моркви. Може бути, що старанне миття зіграло фатальну роль, оскільки немитої моркви коза з’їла б менше, а частинки землі на моркві і залишки гички стимулювали б процеси бродіння в шлунку.

Часто гинуть кози, випущені рано навесні на пасовища озимих зернових.

На початку літа не варто пасти кіз на понижених ділянках з буйною рослинністю. Переївши болотяних рослин, особливо міцного соковитого борщівника, кози хворіють і часто гинуть. Добрим молокогінним кормом є посічена і запарена кропива, здобрена відвійками і кухонними відходами. Але й до цього корму козу слід привчати, поступово збільшуючи дозу.

Думаю, що найкращим способом утримання кіз є випас. Бідні лісові пасовища — найкращі. Негуста суха трава, листя і гілки кущів є ідеальним козячим пасовищем. За годину-півтори вони встигають напастись. Щоправда вдень кози пастись не люблять. Апетит пробуджується за 2—3 години до заходу сонця. Голосними криками вони нагадують господарям, що пора відправлятись на пастівець. Кози швидко звикають до будь-якого режиму. Я пасу їх 2 рази на день. Вранці з 10.00 до 11.30 і ввечері за 1,5—2 години до заходу сонця. Поки пасовище ще не дуже багате, даю удень сіно, овочі і зерно. Добре поїдають кабачки, редиску і буряки. Ні в якому разі не потрібно вдень годувати кіз досита, бо тоді вони неохоче пасуться і, як результат, погано дояться.

Особлива турбота — це козенята. Мої кози паруються рано (серпень — початок вересня) і через п’ять місяців уже народжуються малята. Тільки-но народжені, але ще не обсохлі козенята, піднесені до мисочки, здатні випити більше склянки молока. Після народження козенят краще залишити біля матері, щоб вона їх облизала. Правда, якщо козенята народжуються швидко одне за одним, їх доводиться витирати і чистити. Різниці в розвитку облизаних і витертих козенят не виявила.

Багато разів з різних причин я залишала козеня під козою і стільки ж разів зарікалася це робити.
Козеня, яке ссе матір, стає справжнім дикуном, воно не дається до рук, стає повністю невправним і, що саме головне, не хоче їсти ніяких кормових добавок. Вигодовані із миски козенята випереджають його в рості. Молока такому «вибранцю долі» потрібно все більше і воно починає ганяти і насильно «видоювати» інших кіз.

Пробувала одягати на вим’я кози чохол. Але, по-перше, під час ходьби тканина натирає вим’я, а по-друге, винахідливе козеня здирає мішок або прокушує його і все-таки випиває молоко. Позбутися лиха можна тільки приготувавши з нього смачну страву.

Виходячи із власного досвіду, скажу, що новонароджене козеня потрібно забирати до господи, висушити, зігріти і тут же напоїти підігрітим до 40° молоком. Молоко такої температури козенята п’ють залюбки. Дві-три доби видоєне молоко я віддаю козенятам. А далі починаю підмішувати будь-який відвар круп, макаронів або картоплі. Пізніше потроху додаю рідку манну кашу і картопляне пюре. Поступово переходжу на варений комбікорм. Козенята мають чудовий апетит. Якщо, наприклад, із борошна приготувати пійло і ним нагодувати їх вдосталь, швидше за все вони всі гинуть. Будь-які кормові добавки слід вводити обережно, не допускаючи перегодовування. Якщо козенята все-таки переїли і в них стався розлад шлунка, їх потрібно як можна швидше вилікувати. У ветеринарних аптеках є порошки від проносу, але в домашніх умовах найкраще заварити вільхові шишки і випоїти відвар. Жменю шишок на 2 л води у вигляді відвару коричневого кольору корисно додати до рідкого корму для профілактики. Можна і так випоювати, шкоди не буде.

З перших днів життя козенята потрошку їдять сіно та глину (обгризають стіни). Потрібно, щоб ці компоненти в них були завжди: чисте сіно і грудка глини. Через два тижні треба ставити миски з подрібненими на тертці овочами і подрібненим зерном. Мисочку ставлять по інший бік решітки так, щоб козеня просувало тільки голову. Інакше неспокійні ратички тут же перемішають корм з підстилкою.

До місячного віку кожне козеня я годую індивідуально. Беру на руки, задні ніжки притримую ліктем, а долоню підводжу під груди. Лівою рукою підношу мисочку з кормом. їдять козенята жадібно. Від перших ударів носом все, що міститься у мисочці, може вилетіти в повітря. Якщо врахувати, що інші козенята стрибають і деруться на мене в надії добратися до мисочки, то процес годівлі швидше нагадує змагання. Якщо козенят багато й усі вони однакового кольору та віку, то єдиною можливістю відрізнити голодних від ситих є пересаджування їх після годівлі до іншого приміщення. Вдень, якщо мороз не дуже великий, випускаю козенят до загального їхнього загону. Площа загону близько 50 м2. Тут немає вітру, сонячно, тепло. Кози звичайно б’ють і ганяють козенят, але ті перетворюють погоню у гру і радісно стрибають перед носом «злої» кози. У загоні агресія, як правило, показова. Як тільки коза ляже, то на її теплий бік тут же забирається полежати одне-двоє козенят.

Коли козенята підростають і набираються сили, я починаю ставити їм корм в одному тазку. Тут головне поставити і втримати перші удари.

Козенята накидаються на корм і часто по інерції перелітають через годівницю. Найспритніші падають на коліна і занурюються у теплу бовтанку разом з очима. Через декілька хвилин миска порожніє, а козенята, вимащені кашею по самі плечі, меланхолійно розходяться, дозволяючи пронирливим курям очищати себе від залишків корму.

На другому місяці життя козенята вже повноцінно пасуться, а до З—4 місяців підгодівлі вже не потребують, хоч до самої осені із задоволенням п’ють підсолену і розведену водою сироватку.
Утримувати кіз дуже вигідно. Усі знають про користь козячого молока, якщо його пити сирим. Порівняно з коровами кози не хворіють і не передають захворювання з молоком. Сире козяче молоко абсолютно нешкідливе. Із цього молока виходить чудовий сир, такий ніжний, наче вже розтертий з маслом. Якщо не пошкодувати праці і поморочитися навесні з козенятами, можна на весь рік забезпечити себе смачним, легким, дієтичним м’ясом. Особливо добре ростуть кастровані козлики. М’ясо в них ніжне, жирне і без неприємного запаху. Консервувати м’ясо можна таким же способом, як і свиняче. Можна зробити відмінну домашню ковбасу. Для фаршу потрібно половину м’яса дрібно порізати, а половину пропустити через м’ясорубку. Посолити, додати свинячого сала, часнику, спеції і начинити свинячі кишки. Ковбасу можна смажити, а можна і коптити. Законсервована в скляних банках ковбаса зберігається до року.

А найголовніше, що затрати на тримання кіз мінімальні. Увесь молодняк встигає вирости за сезон випасу і майже не потребує кормів. А на зиму залишають одну-дві кози, яких прогодувати не так уже і важко.





Один коментар до статті “Розводити кіз і неважко і вигідно

  1. Ганна висловив (-ла) думку:

    А я випоюю козенят замінником натурального молока. Всі ссуть із задоволенням . Змішую літр козячого молока і півтора — розчину замінника з теплою чистою (не перекип»яченою) водою. Всі чисті, веселі, стрибучі. Правда одне пожаліла, бо не думала, що виживе і підпустила до кози і маю мороку у вигляді неслуха, який не хоче тепер їсти з соски. Козеня підросло але порівняно з тими , що ссуть ЗЦМ якесь кошлатувате, ніби не доглянуте, а всі інші- як линочки, аж виблискують.

Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *