Згущене молоко є високо-поживним продуктом харчування, постійно користується високим попитом у споживачів, широко використовується в дієтичному харчуванні та кондитерській справі. З розвитком особистих підсобних господарств закономірно зростає інтерес до приготування цього продукту в домашніх умовах. Найпростішим способом є випарювання незбираного молока у відкритій посудині на водяній бані. У наш час цей процес значно удосконалили, він грунтується на упарюванні молока під зниженим тиском, що значною мірою скорочує тривалість процесу і знижує енергозатрати.
Умільці розробили чимало схем таких установок, які придатні для домашнього застосування. Але вони нерідко є недоступними для виготовлення пересічним споживачам, бо потребують дефіцитних матеріалів, металообробних верстатів, вакуумних насосів та певних навичок у користуванні.
Установка, яку пропоную, проста і безпечна у користуванні, для її виготовлення не потрібні дефіцитні матеріали та обладнання, може бути виготовлена в домашніх умовах при мінімальних затратах. Окремі деталі можна придбати в магазинах системи «Зооветпостач», які є в кожному районному центрі, магазинах «Медтехніка», а за необхідності й виготовити самому.
Для складання установки необхідні:
Посудина для випарювання — можна використати звичайну трилітрову скляну банку, яка закривається металевою кришкою, з гумовим кільцем для ущільнення. Найкраще використати кришку із нержавіючої сталі, у комплекті якої є гумова прокладка та пружинний фіксатор (такі кришки застосовуються у домашньому консервуванні як багаторазові). У крайньому разі можна використати звичайну одноразову металеву кришку для консервування, ущільнивши її на горловині банки тістом. У металевій кришці треба зробити отвір, в який щільно вставляється гумовий корок з паровідвідною трубкою. Корок найкраще взяти із пляшечки для ліків (на 200 мл).
Водяна баня — глибока каст-руля, яка повинна мати такий об’єм, щоб скляна банка на 2/3 входила у воду. На дно водяної бані необхідно покласти дерев’яні рейки, щоб скляна посудина для випарювання не торкалася безпосередньо дна каструлі.
Холодильник можна використати будь-якої конструкції, бажано на проточну воду.
Збірник конденсату. Його призначення — збирати воду, яка конденсується в холодильнику. Можна використати широкогорлу посудину (пляшку з молока місткістю 1л ); у корку, яким закривають збірник конденсату, необхідно зробити два отвори, діаметр яких залежить від перерізу трубок.
Водоструминний насос. Створює необхідне розрідження в системі. Цю деталь найкраще взяти заводського виготовлення, але за необхідності можна зробити самому. Для цього необхідно взяти скляний або металевий циліндр діаметром 3—4 см і довжиною 20—25 см, У гумових корках, які мають щільно входити у циліндр, просвердлюють: у верхньому корку 2 отвори, а в нижньому — 1 отвір (діаметр отворів залежить від перерізу наявних трубок). Далі вирізують дві трубки (скляні або металеві) довжиною 12— 15 см і одну завдовжки 5—7 см, діаметр трубок вибирають 0,8 — 1 см. Одна з трубок довжиною 12—15 см з невеликим зазором (1,5— 2 мм) має входити в іншу, для цього її краї на шліфувальному крузі потрібно сточити на зрізаний конус. Отже, треба підібрати трубки достатньої товщини. Замість скляних трубок можна використати металеві (мідні, алюмінієві).
Беручи до уваги те, що використання водоструминного насоса потребує відносно великої витрати води, його можна замінити мікрокомпресором, який застосовується в акваріумах для насичення води повітрям. Для цього його необхідно помістити в щільно закриту посудину і під’єднати так, щоб він відкачував повітря із системи. Я використав для мікрокомпресора пляшку ПЕТ, яка дає змогу легко зробити необхідні з’єднання і забезпечити герметизацію.
Запобіжний клапан. Необхідний для того, щоб воду з водоструминного насоса, коли раптово зменшиться її тиск у водопроводі, не засмоктало до посудини для випарювання, що може призвести до руйнування приладу. Він являє собою скляний (металевий) циліндр із двома гумовими корками, в які з обох боків вставлені дві скляні (металеві) трубки, з’єднані за допомогою відрізка гумової трубки з боковим прорізом довжиною 2—3 см і шириною 1,5—2 мм. Розміри деталей запобіжного клапана можуть бути довільними. Якщо використовують мікрокомпресор, то запобіжний клапан не потрібний.
З’єднувальні трубки. Можуть бути гумовими або із пластмаси; на якість продукту вони не впливають, позаяк безпосередньо з молоком не контактують. Слід подбати про герметичність з’єднань, зручним ущільнювачем, як вже зазначалося, є тісто.
Установка працює так. Молоко перед згущенням необхідно спочатку довести до кипіння і зібрати з нього піну, якщо цього не зробити, вона з конденсатом буде виходити з посудини для випарювання й осідати в з’єднувальних трубках. Посудину для випарювання (трилітрову скляну банку) без молока вміщують у водяну баню і нагрівають, позаяк наповнення її попередньо підігрітим молоком (без піни) може призвести до її руйнування. Після цього гаряче молоко наливають у банку (молока не слід брати більше 2 л). Банку для випарювання закривають кришкою, яка під дією розрідження в процесі роботи щільно приляже до горловини. Потім доводять воду в каструлі водяної бані до кипіння і вмикають водяний насос, який створює розрідження (або мікрокомпресор). Для нагрівання використовують газову або електричну плитку.
Нагрівають обережно, стежачи, щоб молоко не википало з посудини для випарювання. Процес припиняють, коли відігнано 2/3 об’єму залитого молока. Для точнішого визначення часу закінчення випарювання на посудині для збирання конденсату можна зробити відповідні позначки.
Після закінчення випарювання банку із готовим згущеним молоком виймають з водяної бані і додають цукор. За потреби згущене молоко можна (не допускаючи охолодження!) розлити в попередньо підготовлені і нагріті скляні банки та закрити консервними кришками.
М. Пташник
