Кролі — надзвичайно швидко дозрівають та найбагатоплідніші сільськогосподарські тварини. Скажімо, доросла самка дає на рік не менше 4-5 окролів, а її старше потомство — додатково два окроли, із загальним приплодом до 45-50 крільчат. У цілому це дає 100-150 кг дієтичного м’яса, калорійність якого вища від курячого, телятини та яловичини.
Можна розводити кролів різних порід, наприклад, пухових — ангорських. Цікава історія розвитку пухового кролівництва. В 1723 році європейські моряки під час перебування в одному з турецьких портів звернули увагу на надзвичайно тонкі, шовковисті, виняткової краси шалі — їх носили місцеві жінки. Тварини, з пуху яких плели ці шалі, були морякам абсолютно невідомі. Перед від’їздом вони купили декількох таких тварин і привезли до Франції. Від них і повела свій початок у Європі порода кролів, названа згодом ангорською (за назвою місцевості, звідки вивезені її родоначальники).
Так у 18 столітті на Заході виникла нова галузь текстильної промисловості. Спочатку пух ангорських кролів переробляли вручну, аз 1815 року у Франції почали застосовувати механізовані способи його прядіння.
Пізніше до комерційного виробництва ангорської пряжі вдалися й англійці. Племінних кролів було завезено на Британські острови із Франції. Незабаром вони стали швидко розмножуватися у господарствах сільських мешканців і власники передмість пряли пух кустарно й виготовляли з нього на продаж плетені вироби й тканини.
У Франції ж, яка й нині посідає перше місце в світі з виробництва ангорського пуху і диктує на нього свої ціни й стандарти в міжнародній торгівлі, комерційна галузь кролівництва завжди була першою. Французькі кролівники вважають за краще не демонструвати цих тварин на виставках. Проте слід визнати, що вирощені ними кролі залишаються найбільшими за своєю масою і найвитривалішими у світі.
Ангорський пух користується великим попитом у текстильній промисловості. Його використовують самостійно або разом з вовною, синтетикою, шовком. На текстильну промисловість Японії та Італії припадає 77% світового попиту на ангорський пух, а за ними йдуть Німеччина, Франція, США, Корея та Швейцарія. Одним з найбільших виробників ангорського пуху (90% світової продукції, 7000-8000 т на рік) є Китай.
Ангорські кролі бувають різного забарвлення: білі, голубі, чорні та сірі. Білий пух особливо цінний, оскільки легко фарбуюється у будь-який колір. Усе тіло ангорського кроля рівномірно вкрите густим вовняним покривом високої якості. Вовна в них неоднорідна — складається вона з остюків, пуху та перехідного волосу. На частку пуху у вовні припадає 90-92%. Довжина пуху в середньому 6-7 см. За тониною і кучерявістю пух ангорських кролів не поступається кращим сортам вовни мериносних овець. Річний збір пуху становить у середньому 427-485 г. З окремих особин настригають до 700 г. Середні показники дорослих тварин: жива маса 4 кг і більше, довжина тулуба — 54-56 см. обхват грудей — 34 см, середня плодючість — 6-7 крільчат.
Установлено, що за плодючістю і здатністю вирощувати крільчат ангорські кролі не відрізняються від кролів мясо-шкуркових порід. Але слід чітко усвідомлювати, що отримання від них пуху належної якості вимагає ретельного догляду та дотримання бездоганної чистоти в клітках.
Ось, наприклад, що робить досвідчений кролівник-любитель, сусідка по нашій дачній ділянці — вона професор з розведення та впровадження кролів пухових порід, особливо ангорських. У неї голубі та сірі ангорські кролі ласкавіші й швидше стають ручними, ніж білі. Кролиця на кличку Димка — це молода кролиця у найніжнішій, дивовижно голубій шубці. Пух цієї шубки довгий і тонкий, окремі волосинки дрібно звиваються, немов після хімічної завивки. Такий довгий пух (15 см і більше) можна прясти навіть без додаткової нитки. До того ж цей пух кращий за козячий тим, що пряжу не треба відмивати від жиропоту, як козячу, вона чиста й без миття.
Під час догляду за цими вухастими постійно дотримуються золотого правила: чистота — запорука здоров’я. Що це значить? А ось що. Один раз на день чистять клітку, годівниці, прибирають з дерев’яної підлоги залишки корму і обов’язково влітку міняють воду в напувалках не рідше двох разів на день. Періодично, особливо, коли є небезпека захворювань, замість чистої води готують слабкий розчин марганцевокислого калію (марганцівка). Часто оглядають вуха тварин, а на випадок запалень, зумовлених коростявим кліщем, 2-3 рази внутрішню поверхню вуха змащують за допомогою ватного тампона сумішшю по 1 столовій ложці гасу та рослинної олії. Зазвичай, ця хвороба швидко зникає.
Щоправда іноді в крільчат «цвіте» рот. І як наслідок, вони гірше поїдають корм та хворіють. Таким малюкам 2-3 рази протирають мордочку й ротову порожнину ваткою, змоченою розчином з однієї чайної ложечки мідного купоросу на півсклянки кип’яченої води. Щоб запобігти хворобі, один раз на рік за рекомендацією ветспеціаліста роблять тваринам необхідну вакцинацію.
Годують своїх вихованців один раз на день, переважно вранці, хоча бажано двічі-тричі на день. Спочатку перевіряють борошняний комбікорм: чи, бува, немає у ньому посліду гризунів, і лише після цього обварюють комбікорм окропом. Потім додають овочі: кормові буряки, моркву, протерті на великодірчастій терці, все перемішують і насипають до годівниці.
На що звертається особлива увага в жаркі літні дні? На напування водою, оскільки відомо про велику потребу самки з приплодом у воді — 3,5 л на день. Шлунок у кролів однокамерний (як у коня). Тому поять їх до годування. Інакше у кролів починаються коліки шлунка, які, зазвичай, закінчуються загибеллю.
Спаровують рано: міцних самок підпускають до самця уже в 6-7-місячному віці. Особливої уваги надається молодняку: прагнуть подовше потримати з матір’ю-кролицею. Оскільки материнське молоко зміцнює їх краще за будь-якого підгодовування, відлучають від самки у віці двох або 1,5 місяця, заздалегідь сортуючи на самців та самок. У цей час до раціону крільчатам додають терту моркву, трохи підігріте рідке коров’яче молоко (із сухого молока у розведенні 1:7).
Згодовування мокрої та зігрітої трави категорично не допускається, оскільки це викликає у кролів здуття кишківника (тимпанію).
Хліб можна згодовувати тільки в підсушеному вигляді, у жодному випадку не давати пліснявий хліб, що часто трапляється у господарів, які мешкають на дачній ділянці.
Але що чекає на кролів після того, як закінчився дачний сезон? Вухастих забирають з дачі й поселяють у заскленій лоджії з подвійними рамами. Ставлять шість кліток у три яруси. Вгорі дві клітки — з фанери, легкі, їх можна перенести до кухні, щоб там, у теплі народжувалися малюки. Вони істоти ніжні, бояться холодів. Підлога в усіх клітках у вигляді дерев’яних решіток. її можна виймати і мити. Щілини між решітками вузькі, щоб випадав тільки послід, Для таких пухнастих дуже важливо, щоб на підлозі не було вологості.
Ще одна хитра прибудова допомагає підтримувати підлогу сухою. Зауважено, що кролі завжди влаштовують «туалет» у певному місці. Це місце (куток) вибирає їм господиня, обладнавши по всій довжині однієї стінки вузьку, шириною 5 см, годівницю. Значить «туалет» буде біля іншої стінки. Й ось уздовж цієї стінки господиня прибиває широкі плінтуси. По них рідина стікає тільки під решітки на піддон, який можна виймати і мити, як і решітки. До речі, клітки для пухових кролів господиня квартири робить сама. їх можна робити тільки із зварної сітки, тому, якщо використовувати сітку «рабицю», то до її щілини потраплятиме довгий кролячий пух і збиратиметься там.
Ясла для сіна в цих клітках винесені назовні (на дверях), бо ж пухову кролячу шубку не можна засмічувати шматочками сіна. Тому й утримують кроликів на дерев’яній підлозі, а не на сітці, а також і без підстилки, яка теж засмічувала б пух. Банка для води кріпиться до сітки.
Перед народженням крільчат господиня ставить до фанерної клітки, перенесеної до кухні, ящик-гніздо заввишки приблизно 10 см. Угорі він відкритий, а дно у нього сітчасте, але сітка дрібна. Через неї проскакує послід, але не випадають крільчата.
Спрага в кролиці призводить до поїдання своїх крільчат. Тому в напувалці завжди має бути вода. І ще одне правило: допоки крільчата не підростуть, господині категорично не можна користуватися пахучими кремами, дезодорантами та парфумами!!! Це дратує кролицю. На її поведінку впливають навіть такі дрібниці, як скрипіння дверей, стукіт предмету, що впав, й інші шуми, оскільки самка злякається і може накинутися на дитинчат.
Рекомендується ізолювати таку кролицю від самця, бо коли він сидить за стінкою і стукає лапами, кролиця у стані стресу може з’їсти своє потомство. Якщо ж самку разом з потомством ніяк не можна ізолювати, то кролицю можна злучити з самцем, тоді він буде спокійніший. Кролиці, яка годує малят, обов’язково дають молоко. Місяць-півтора малюки перебувають під опікою матері, але, не зважаючи на це, в господарів усе одно багато клопотів. Устають до них навіть вночі — перевіряють, чи всі поїли, не підтягнуто у кого-небудь черевце.
Чому вночі? Та тому, що у кролів основний апетит з’являється саме в цей час доби. Пам’ятайте, що кролінічні тварини і для росту пуху після відлучення крільчат від самки (у віці 1,5-2 місяці) корми мають бути багаті на білок. Краща їжа для пухових кролів — це комбікорм, приготовлений за спеціальним рецептом. Комбікорм для великої рогатої худоби або свиней просіяти, бо там багато солі.
На зиму господарі запасають багато сіна і зберігають його у коробках, у лоджії. Сушать у пучках на мотузці. Заготовляють так само, як сіно, й кропиву — це також цінний корм для кролів.
Й останнє. Тож задля чого окремі господарі й у таких умовах утримують дану породу кролів? Це — аби мати високоякісний пух.
І ще. Кролів треба розчісувати один раз на день — вони це люблять. Краще не стригти кролів ножицями з тупими кінцями, оскільки підчас стрижки залишається старий пух, а він заважає рости новому. Отже, найкраще кролячий пух вичісувати (вищипувати масажною щіткою).
П.І. Івашков
