На невеликій ділянці землі, якщо вирощувати певні культури, урожай плодів можна мати високий, з достатнім запасом вітамінів. Але для цього вітамінні рослини треба відповідним чином добирати.
Якось, перебуваючи в Молдові, довелося бачити дещо незвичайний город, поділений на окремі грядки, які чітко вимальовувалися між деревами та кущами. Ділянка, правда, невелика – 5 — 6 соток. Вона була обнесена гарним парканом, добре доглянута, на краю городу височіла нова будівля, літня кухня і сарай. Весь двір — у квітах.
Господар двору колишній науковий працівник Інституту землеробства Молдови Георге Фітеля, який кілька років тому вийшов на пенсію, охоче пояснив:
Землі у мене, самі бачите, обмаль. Тому відбираю і вирощую найцінніші вітамінні культури, щоб мати від того певну користь. Скажімо, від огірків, кабачків чи гарбузів вона, на мою думку, не надто велика. А мої насадження за вегетацію дають до кілограма вітамінів, не кажучи про інші корисні сполуки та елементи…
Придивившись до того, що росло на ділянці, я переконався, що всі культури тут — фрукти, ягоди, овочі та коренеплоди — виключно вітамінні, особливо за вмістом вітаміну С, а також РР, К та ін. Скажімо, на досить великих грядках ріс солодкий перець, цвітна і білоголова капуста, петрушка, кріп, суниці, морква, столові буряки, хрін, пастернак.
Грядки ніби розділяли рядки кущів смородини. З двох боків попід огорожею росла шипшина. В кінці городу були куші чорноплідної горобини, а біля оселі — два гарних кущі калини.
Фруктові дерева яблуні, груші, айва, абрикоси, сливи — височіли лише з північно-західного боку городу вздовж вулиці та ніби були розкидані поміж грядками. Але так, щоб менше створювати тінь, особливо на ягідні культури.
Що і для чого посаджено?
На це запитання господар погортав свого записника і почав характеризувати мало не кожну рослину, яка росла на садибі. Наводив порівняльні цифри, скільки і в чому клітковини, білків, жирів, вуглеводів, а також вітамінів, інших сполук чи ферментів, цінних мікроелементів тощо. Особливу увагу співбесідник звертав на кількість вітаміну С у рослинах чи їхніх плодах.
Скажімо, шипшина (а вона буває теж різних видів) може містити від 1200 й до 4000 мг% вітаміну С на 100 г сировини. Смородина — від 250 і до 1600. Червоний солодкий перець від 500 і до 1400. Далі йдуть петрушка, кріп, чорноплідна горобина (100-150 мг%), брюссельська, цвітна та білоголова капуста, суниці, пастернак, фенхель, чорна редька. Вміст вітаміну С у цих рослинах, а також у плодах калини — від 60-70 до 150 мг% на 100 г маси.
Для переконливості господар називав кількість рослин або кущів, середню врожайність чи вихід маси і, відповідно, вміст вітамінів, білків, мікроелементів тощо. Прості математичні підрахунки показують, скільки то вітамінів можна мати з ділянки землі, якщо розумно розмістити на ній вітамінні рослини. Адже з міліграмів складаються грами, а з грамів кілограми.
Скажімо, 100 г смородини містить щонайменше 200 мг вітаміну С. У пів кілограмі ягід уже 1 г вітаміну. А кущ дає 2 — З кг ягід. Це 4-6 г вітаміну, помножених на 20-30 кущів. От і рахуйте. А людині на добу потрібно лише 50-65 мг вітаміну С. А ще ж у плодах с білки, вуглеводи, інші сполуки та мікроелементи, потрібні людському організму.
Такі ж підрахунки можна зробити й по інших культурах. Вони переконливе свідчення того, що рослини для грядок треба розумно добирати. Зрозуміло, що кожному господарю хочеться мати все своє. Але ж між рослинами існує досить велика різниця. А відтак і цінність їх різна.
З власного досвіду зауважу, що краще мати одну грядку солодкого перцю, ніж дві огірків, або ж грядку суниць замість баклажанів чи щавлю, хоч ці культури теж потрібні. Ще таке. За вмістом каротину морква поступається тільки червоному перцю. У моркві, крім того, е вітаміни групи В, а також С, РР, К. Цукристість моркви нерідко сягає за 15%. Тож, що корисніше: морква чи кабачки?
Окремо слід сказати про корисність хрону. Місця на грядці він займає небагато (щоправда, іноді надмірно розростається). Але хрін — це концентрат глюкозиду та аскорбінової кислоти (до 250 мг%). Він містить також вітаміни О і Р, лізоцим, який має бактерицидну дію, алкалоїди, азотисті та смолисті речовини. У 100 г кореня: калію — 580 мг, кальцію — 120, натрію — 80, сірки – 200, фосфору 70, магнію — 35 мг. Є також залізо, мідь, цинк, хлор, кобальт та інші мікроелементи, необхідні людському організмові.
Іншої такої рослини, багатої на різні корисні елементи і сполуки, не знайти. Хоч хрін, на перший погляд, — лише приправа для їжі, що підвищує апетит.
Отже, щоб мати певну користь, треба насамперед добре збагнути, чого варта та чи інша рослина овочева, ягідна чи коренеплідна, а тоді вже розміщувати культуру на ділянці, особливо, якщо місця обмаль. Досвідчені господарі роблять саме так, і вони мають рацію.
Як зберегти вітаміни?
Виростити багато різних плодів — це лише половина справи. Головне — зберегти наявні в них вітаміни, причому на тривалий час. Адже людський організм не відкладає і не накопичує їх про запас. А в процесі переробки і зберігання плодів значна частина вітамінів втрачається.
За виваженого підходу до справи, — стверджував Георге Фітеля, — вітаміни можна надійно зберегти. Це вже перевірено життям і практикою.
На доказ цього господар показав свою, так би мовити, комору вітамінів. Це були сухі і в’ялені плоди, законсервовані в банках, засипані піском і тирсою, підвішені на шпалеру, а деякі з них продовжували рости, як на грядці. А далі Гсорге Фітеля розповів, як усе те робити.
Смородину перетираємо з цукром на консерви, які можуть зберігатися навіть кілька років. Шипшину сушимо або ріжемо на частки. Засипані цукром, вони теж довго не псуються. Калина у китицях зимує на грядці. Її можна споживати свіжою аж до весни. Добре зберігається сухою або перетертою з цукром чорноплідна горобина, ірга, ожина. Втрат вітамінів тут практично немає.
Морква, столові буряки, петрушка, хрін, чорна редька у дещо зволоженому субстраті теж довго не втрачають своєї якості. Капусту підвішуємо на шпалеру або висаджуємо з грудкою землі в ящики і маємо свіжу аж до весни. Кріп, петрушку і щавель пересипаємо з сіллю і розфасовуємо у банки або висушуємо в затінку. Зелень зберігається довго.
Словом, всі наявні фрукти, овочі, ягоди консервуємо, як правило, без вогню. Вітаміни при цьому зберігаються майже стовідсотково.
Заслуговує на увагу і спосіб зберігання свіжих слив та винограду. Їх зв’язують за плодоніжки або нанизують і підвішують на горищі чи в прохолодній сухій коморі. Зберігаються такі плоди майже всю зиму.
Не обходяться в господі і без інших овочів, фруктів, ягід тощо, як і без кукурудзи. Вона, правда, здебільшого слугує кулісами. Весь урожай цих культур теж переробляють і надійно зберігають. Втрат тут практично немає.
Затрат праці і коштів, зрозуміло, витрачається більше, ніж зазвичай. Проте сім’я, як кажуть, цілий рік з вітамінами. А це — головне.
Г.Л. Скоряк
