Як позбутись від попелиці і мурах на городі та в саду


Як позбутись від попелиці і мурах на городі та в саду

З безлічі шкідників фруктових дерев і плодоягідних кущів найбільше дошкуляють садівникам різні види попелиць (тля) та їхні постійні супутники — садові мурахи. Чимало неприємностей завдає попелиця городникам, квітникарям і пасічникам.

Починаючи з травня і по серпень, а часом і довше на гілках яблунь можна знайти пожовклі (почервонілі) листки, в основному з неправильними випуклостями на поверхні. Знизу таких листків можна побачити цілі колонії попелиць. У перспективі листки скручуються і відмирають, а молоді пагони викривлюються і перестають рости. Аналогічне явище можна побачити як па плодоягідних кущах, так і на овочевих рослинах (особливо пошкоджуються попелицями баштанні). Пагони овочевих культур, пошкоджених попелицями, зазвичай, засихають.

За кольором попелиці бувають зелені, сіруваті і навіть чорні.

Біологічна характеристика попелиці

Харчуються вони винятково соком рослини, який вони добувають за допомогою свого хоботка. Їхній організм забирає із соку передовсім білки і трохи цукрів, а виділяє (як випорожнення) продукти розкладання небілкові азотні сполуки, значну кількість незасвоєних цукрів і надлишки мінеральних солей. Ці солодкі екскременти попелиць називають медовою паддю. Хімічний склад медової паді залежить від виду рослини, часу споживання попелицею і від місцевості. У середньому падь містить 24,9% води, 44,3 цукрів, 27,5 декстринів, 3,3% мінеральних солей.


Спекотне бездощове літо й суха осінь — найсприятливіші умови для розмноження попелиць.

Листя фруктових дерев і чагарників з блискучою, ніби покритою лаком поверхнею, свідчать про наявність на них попелиць. Навіть трава під цими деревами буває окроплена крапельками медової паді. Інколи вона стікає з листя малесенькими крапельками, що нагадують дрібний дощ. Вранці, поки вона не загусла на сонці, на листках дерев і під ними на траві можна спостерігати за роботою бджіл.

Здавна про медову падь люди складали легенди. Майже 2000 років тому стародавній натураліст Пліній давав три пояснення медової паді. Це або «піт небес», або «слина зірок», або «рідина, що утворюється від очищення повітря».

Але іноді ми не спостерігаємо на фруктових деревах і плодоягідних кущах явних слідів медової паді, хоча ці дерева заселені величезними колоніями попелиць. Причиною тому — мурахи, що снують по стовбурах дерев, до улюбленого раціону яких входять екскременти попелиць. Мурахи живуть усюди, де тільки можуть жити комахи. На сьогодні їх описано понад 6000 видів. Незважаючи на таке різноманіття видів, — спільною ознакою для них є проживання великим угрупованням з розділенням у ньому функцій діяльності.

Попелиці, яких також існує безліч видів, принаджують мурах розчином цукрів, які вони виділяють через анальний отвір у задньому кінці черевця. Час від часу на кінчику черевця попелиці звисає маленька солоденька крапелька. Попелиця задніми ніжками відкидає її від себе подалі, і краплі, потрапляючи на листя і стебла рослин, покривають їх солоденькою росою.

Ця роса принадила мурах і їхні стосунки стали настільки тісними, що багато видів попелиць (насамперед садові: яблунева, грушева, вишнева тощо), коли поблизу є мурахи, не вибризкують солодкі виділення, а терпляче чекають мурах-заготівників і передають їм свою продукцію.

Люди давно звернули увагу на цю співдружність. Систематик XVII ст. Карл Лінней прозвав попелицю мурашиною коровою. Через 100 років у 1861 р. німецький натураліст Хубер дослідив і докладно описав «доїння» попелиць мурахами. Він звернув увагу на те, що попелиці, котрі живуть у симбіозі з мурахами, взагалі, розучилися бризкати крапельками своїх екскрементів. Мураха підходить і лоскоче попелицю вусиками і вона виділяє крапельку солодкої рідини. Виходить ніби своєрідне доїння попелиці. Крапельку, що падає, мураха-пастух підхоплює і несе в зобику, поки не зустріне свого побратима-носія. Обмінявшись з ним стисканням вусиків, він передає носію свій вантаж і поспішає назад до попелиці. Дивно і те, що чим частіше він її лоскоче, тим більше солодких крапельок вона виділяє. Деякі попелиці, коли їх «доять» мурахи, майже щохвилини виділяють по крапельці. За день вони здатні вичавити у кілька разів більше солодкого сиропу, ніж важать самі.

Доїнням попелиць зайнято 15-20% робочого «персоналу» мурашника.

Співдружність мурах з попелицями забезпечує одним їжу, а іншим — захист. За солодкі екскременти мурахи охороняють попелиць від сонечок (божих коровок), золотоочок, кліщів та інших ворогів, переносять їх на найсоковитіші пагони, а на зиму заносять самок попелиць до своїх мурашників, забезпечуючи їм їжу до весни. З появою стійкого весняного тепла мурахи виносять попелиць ненадовго з мурашника. Вони трохи погуляють, подихають свіжим весняним повітрям і мурахи знову заносять їх назад до мурашника. Як тільки природник календар покаже на початок весни і на деревах почнуть розпускатися бруньки, мурахи несуть своїх «корів» на зеленіючі дерева і трави. Несуть їх у щелепах, а попелиці слухняно підгортають ніжки, щоб не зачепитися ними за гілки. Якщо на якійсь рослині попелиць розплодилося дуже багато, тоді мурахи переносять їх на нові гілки і дерева. Упродовж літа попелиці розмножуються без запліднення, даючи від семи до сімнадцяти поколінь, до 80 личинок за один раз.

В останні роки в США, Канаді та деяких інших країнах розширюється мережа реалізації екологічно чистих продуктів, вартість яких у 5 — 15 разів вища за свої аналоги, вирощені з застосуванням хімічних препаратів.

Фермери, які відмовилися від хімічних препаратів, для боротьби з попелицями використовують її природних ворогів: сонечок, личинок фльорниці, личинок мух сирфів, а також паразитів наїзників-браконід.

З усіх природних ворогів попелиць найдієвіші — сонечка, що бувають трьох видів: мінливі, семикрапкові і двокрапкові. Попелиць знищують як сонечка, так і їхні личинки, котрих легко знайти прикріпленими на листках у сусідстві з колоніями попелиць. Дорослі жуки сонечка здатні поїдати від 30 до 100 попелиць за добу. Особливо ефективні сонечка у захищених грунтах, де вирощують баштанні, помідори та інші культури.

На відкритому грунті приваблюють сонечок посіви кропу, фацелії та гірчиці. На кроні завжди концентруються мінливе і семикрапкове сонечка. Спочатку вони харчуються нектаром квіток, а потім — попелицями, що з’являються тут раніше, ніж на інших рослинах.

Народні засоби для боротьби з попелицями

Існує кілька народних засобів для боротьби з попелицями. Розглянемо деякі з них.

  • Гарний результат у боротьбі з попелицею досягають обприскуванням рослин (20 г суперфосфату і 10 г хлористого калію на 10 л води). Прийом повторюють 3 — 4 рази з інтервалом через 6 — 7 днів. Обприскування фосфорно-калійним розчином забезпечить не лише знищення попелиць, а й буде позакореневим підживлюванням рослин.
  • Фосфорно-калійне обприскування, як й інші, варто проводити по листках знизу в суху погоду в ранкові чи вечірні години, але не тоді, коли є роса, і не перед дощем.
  • Крім фосфорно-калійного розчину, можна скористатися настоями кульбаби, лушпиння цибулі, картопляного чи помідорного бадилля:
  • 400 г листя кульбаби чи 200 г разом з кореневищами і 40 г господарського мила залити 10 л теплої води, настояти 2 години.
  • 150—200 г цибулевого лушпиння настояти в 10 л води 4-5 днів. 40 г господарського мила додати за одну годину до застосування розчину.
  • 1,2 кг картопляного чи помідорного бадилля і 40 г мила залити 10 л води і настояти 3-4 години.
  • 50 г меленого червоного перцю залити 1 л окропу і настояти 2—4 години. Отриманий концентрат розбавити в 10 л води, додавши до нього 40 г господарського мила для кращого прилипання розчину до листя рослин.

Хімічні засоби захисту

З хімічних препаратів для боротьби з попелицями, а заодно і з іншими шкідниками саду можна скористатися Бі-58, Денисом, сонетом та подібними препаратами. Нерідко садівники і городники зіштовхуються з низькою ефективністю хімічних препаратів. На жаль, на ринках України і, зокрема, на базарах дуже часто реалізуються підробки під ту чи іншу визнану фірму виробника. Щоб уникнути подібного, не слід купувати хімічні препарати в сумнівних місцях, а лише у спеціалізованих магазинах.

Обприскування рослин можна здійснювати як за допомогою звичайного пульверизатора, так і використовуючи 1-2-літрову ємність з розпилювачем для миття вікон. Для обприскування невеликих дерев я частіше використовую літрову пляшку з розпилювачем, бо її зручно носити і при цьому значно зменшується витрата розчину.

Якість же обробки набагато вища, ніж за використання великого пульверизатора.

Якщо під час огляду молодих дерев ви знайшли дуже покручені листки, то їх чи верхівку рослини краще акуратно відщипнути і разом з попелицями опустити у відро з гарячою водою чи з настоєм на перці, картопляному бадиллі, цибулевому лушпинні чи кульбабі, щоб попелиці не розповзлися по ділянці.

Як показує досвід, не можна замикатися на одному якомусь засобі боротьби з попелицями. Вони, як і інші паразити саду і городу, здатні «звикати» не тільки до препаратів рослинного походження, а й до хімічних засобів. Тому постійна зміна препаратів забезпечить найкращий ефект.

Разом з тим наші зусилля можуть бути зведені нанівець, якщо ми не подбаємо про те, щоб у саду і прилеглій до нього території не було мурах, бо, знайшовши пропажу попелиці, вони принесуть її з місць, де вона випадково уціліла великими колоніями.

Отже, незважаючи на те, що в лісі мурахи приносять величезну користь, розпушуючи ґрунт і знищуючи багатьох шкідливих паразитів, присутність цих комах у саду і на городі неприпустима.

У багатьох навчальних посібниках з садівництва і бджільництва написано, що мурах відлякує деревний і торф’яний попіл. На жаль, це діє тільки на лісову мураху, пробуджуючи в неї інстинкт самозбереження під час лісової пожежі. Що ж до садових мурах, то вони у цьому випадку подібні до собаки, який на відміну від свого побратима вовка, не боїться вогню. Нерідко в місцях висипання попелу можна побачити не тільки окремих мурах, а й мурашники.

Багато років я не зважувався знищувати мурашники у своєму саду, бо з великою повагою ставлюся до цих комах, що у багатьох своїх діях нагадують співтовариство людей. Як і людські суспільства, співтовариства мурах опанували три основні способи одержання їжі: збирання, полювання і сільське господарство (тваринництво і землеробство). Їхню працьовитість цілком можна порівняти з роботою бджіл у період взятку. І не випадково це знайшло відображення в одній з частин Біблії — у книзі притч Соломонових.

«Піди до мурахи, лінивець, — радив цар Соломон у «Притчах». — Подивися на дію її і будь мудрим. Немає в неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою».

Незважаючи на всі достоїнства мурах, щоб сад і город звільнити від попелиці, насамперед необхідно позбутися мурашників.

Знищувати мурашник найкраще ввечері, обливши його гасом чи дизельним паливом і розклавши на ньому багаття.

Можна знищити мурашник, висипавши на нього розпечений попіл торфу, брикету чи вугілля, висока температура якого може зберігатися тривалий час.

У місцях, де неможливо знищити мурашник за допомогою вогню чи високих температур (біля дерев і дерев’яних будівель), слід застосувати хімічні препарати. Для знищення мурах дозування, зазначене на препараті для боротьби з попелицями, збільшується в 2-2,5 раза. Усі роботи з хімічними препаратами виконуються, надягнувши респіратор. У цьому разі краще використовувати садову лійку. Дуже важливо, щоб препарат потрапив у середину мурашника, пройшовши його тунелями.

У деяких випадках удається відлякувати мурах за допомогою дрібного торфу. Для цього по периметру теплиці насипають шар торфу 5-8 см.

До деякої міри відлякує мурах часник, помідори, волоський горіх, хризантеми, чорнобривці і м’ята. Тому нерідко досвідчені садівники, городники і квітникарі по периметру ділянки висаджують квіти, запах яких не витримують мурахи. Але при цьому не слід забувати, що мурахи «мудрі» і тут одними квітами не обійтися.

В.В. Тарасюк


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *