Як визначити яка корова краща


Кожен господар прагне мати якнайкращу корову, котра б споживала небагато кормів, давала багато й жирного молока, була смирною, не перегулювала. На жаль, ці якості рідко поєднуються в одній корові.
Тим-то, щоб мати високопродуктивну корову, її краще виростити з телички. А якщо вже купувати на базарі, то знати потрібні ознаки породи, віку, продуктивності, здорового стану.

Здебільшого велика рогата худоба успадковує материнські ознаки як породності, так і продуктивності. І хоч порід доволі багато і вони діляться на групи молочного, м’ясо-молочного та м’ясного напрямків, основні критерії тут збігаються. А продуктивність, безумовно, залежить від багатьох чинників, у тому числі й породності тварин, їхньої конституції, віку, годівлі, догляду та умов утримання, зрештою, дбайливого підходу до тварини, що також дуже важливо.

Отже, щоб визначити, яка корова краща, треба врахувати і порівняти всі ці особливості, тобто природні й господарські, а тоді вже судити про переваги і вади. Краще, коли таке порівняння зробить досвідчений спеціаліст.

Породи великої рогатої худоби

Порід великої рогатої худоби є багато: сіра українська та червона степова, українська білоголова та бура карпатська, лебединська, симентальська, костромська, холмогорська, ярославська, а ще датська, пінцгау, шароле і т.д. І всі вони по-своєму цінні й корисні. Бо корова — є корова. Своєю продуктивністю вона, зазвичай, не тільки покриває затрати на утримання, а й дає чималий прибуток.


Ефективність породи, зрозуміло, краща там, де вона, так би мовити, районована. На півдні України, скажімо, в нас переважає червона степова, симентальська та англерська породи; в середній смузі — білоголова і сіра українська, чорно-ряба; в східних областях — лебединська та сіра українська; в західних — бура карпатська, голландська, червона польська.

А такі породи, як білоголова українська, симентальська та чорно-ряба поширені майже по всій Україні. Доволі багато нині є помісей та гібридів великої рогатої худоби з місцевими породами. Власне, знайти зараз чистопорідну корову просто-таки складно.

Варто зауважити, що породність худоби значною мірою визначає її продуктивність, жирність молока, приріст і масу, витрати на утримання.

Конституція та вік

Щодо конституції (будови тіла), то більшість порід великої рогатої худоби однотипна, хоч є відмінність, скажімо, між породами молочною, м’ясо-молочною та м’ясного напрямку. А будова голови, шиї, грудей, попереку, відхід хвоста, форма та величина вим’я, то вони різні. Та й масть різних порід, зазвичай, неоднакова.

А вік корови можна встановити як за зовнішнім виглядом, так і по рогах. Після кожного отелення у корови на рогах наростає горбик-кільце. За кількістю таких кілець плюс два роки до отелу вік корови можна встановити безпомилково.

По рогах визначають і вік телиць. У однорічної — роги тупі, у дворічної та старше — вже сформовані і гострі. А якщо худобина хворіла чи перегулювала — то й поготів. До речі, вим’я у такої телиці, зазвичай, підтягнуте.

Ще один спосіб визначення віку по зубах. У молодої корови вони білі, чисті, гострі, не мають щербин. Зміна передніх різців та жуйних зубів відбувається у 3-4 роки. У віці 5-6 років на всіх зубах уже помітне стирання. У 10-річному віці вони набувають чотирикутної форми. До 14-15 років передні різці стерті вже до ясен.

Середній вік корови 20-22 роки, з них продуктивної – 12-15 років. Решта припадає на молодість та старість.

Продуктивність

Вона різна й залежить від багатьох чинників: породної групи, віку, годівлі, роздоювання, догляду й утримання. Скажімо, є породні групи корів, надій молока яких у межах 2800— 3500 кг за 300 днів лактації. Інші групи дають до 4500-5000 кг. Зате жирність молока не перевищує 3,6-3,8%. Це, зокрема, симентальська, білоголова українська, червона польська, а чорно-ряба — лише 3,5%. І в той же час жирність молока сірої української, англерської, герофордської, ярославської порід сягає 4,2-4,7%. Найвища жирність молока у корів породи санта-гертуда — до 5,8%. Але вони мало поширені.

Щодо віку, то продуктивність корови наростає у перші 4-5 років. Потім 7-8 років залишається на певному рівні, а далі — йде на спад. Але тут, крім годівлі та догляду, важливу роль відіграє своєчасний запуск, а потім роздоювання корів.

У колективних господарствах усе робилося планово, під наглядом зооветспеціалістів, керівників господарств та ферм. В індивідуальних господарствах усе те віддано на відкуп господарки, її грамотності і кмітливості, а відтак — і результати різні.

Ознаки доброї корови

Скажу дещо з власного досвіду, бо в житті по-різному доводилося.

Отже, кращий спосіб мати добру корову — це купити теличку від породної високоудійної корови, з якої виростити корову.

Але ж таке не завжди і не кожному вдається. Тим-то, господар змушений йти на базар. А базар — є базар. Одні продають корову чи телицю, бо треба гроші, інші — нікому пасти і доглядати, треті — хочуть збути, бо малопродуктивна, перегулює, не дається доїти, погана до їди і т. ін. До того ж, істинну причину продажу ніхто не називає.

Значить, господар, щоб не бути ошуканим, має знати ознаки добротності корови. Дещо складніше визначити якість телиці. Але й тут є ознаки і критерії, за якими визначають добротність.

Які ці ознаки? їх багато, скажу лише про ті, про які дізнався від батька, старшого брата, деяких зооветспеціалістів, а також скупщиків худоби заготконтор райспоживспілок, які орудували на базарах.

Перше, на що звертають увагу — це породність худобини, відповідність екстер’єру певній породі, а звідси і притаманні їй критерії. За зовнішнім виглядом визначають і фізичний стан тварини, вона з веселим чи сумним поглядом, блиск очей — чи вони закислі, як худобина реагує на звуки та подразнення, дотик до вимені.

Про визначення віку вже йшлося: по рогах і по зубах. До сказаного можна ще додати, що вік телиці визначають ще по вимені, а тільність її — по дійках.

Та головне для господаря-покупця — це молочна продуктивність тварини. І першою ознакою тут має бути вим’я. У покритої телиці воно видовжене, з дещо вже сформованими дійками, помітно звисає. Якщо ж вим’я підтягнуте, а дійки мов квасолини, — з такої телиці молочної корови не буде. А про тільність телиці судять за наявності гульки в основі дійки.

У дійних корів вим’я, як кажуть, свідчить само за себе: у продуктивніших воно масивне, в інших — менше, але тверде, повне та й жирність молока в таких корів буде вищою.

Не скажу чому, але життєва практика переконує: якщо хвіст корови відходить від хребта дугою, — жирність молока такої корови, зазвичай, низька. І навпаки, коли хвіст ніби приплюснутий, — жирність молока сягає 4%. Це, однак, не стосується сірої гірської худоби, а також пінцгау, шароле та деяких інших порід.

Далі перевіряють глибину так званих молочних криниць на череві корови чи телиці. Вони в худобини там, де починаються молочні вени. В одних корів ці вени добре виражені, в інших — розташовані під шкірою, але на дотик відчуваються.

Отже, за глибиною молочних криниць (чотири пальці руки мають увійти повністю), а також за товщиною молочних вен і визначають продуктивність корови. А, щоб не помилитися, покупець має порівняти ці ознаки у кількох корів. Вони будуть різними.
Ще дві такі криниці є на клубах корови. Але їх не слід плутати із слизовими залозами, які помітно виступають з обох боків.

Нарешті, треба спробувати доїти корову чи телицю. Якщо вона стоїть смирно, спокійно, не підтягує живота, — все гаразд. Але трапляється, що за дотику до вимені тварина горбиться, відступає, піднімає ногу і відганяє людину. В неї — нервове подразнення. Таку корову не видоїти. То краще її й не купувати.

Формування корови

Якщо куплена корова була, як кажуть, у добрих руках і вже. так би мовити, сформована, — питань тут немає. А з телиці корову треба формувати. Що тут мається на увазі?

Перш за все, догляд та утримання, підготовка телиці до парування, правильний запуск й отелення. А далі — роздоювання первісток. Тут і годівля, і 3-4-разове доїння, хоч це дещо складно в пасовищний період, а далі — підтримання досягнутої продуктивності, яка має наростати упродовж 3-4 років до п’ятого отелу.

Далі корову можна вважати сформованою. Хоч і в цей період за рахунок добору кормів, давання пійла, органічних добавок, правильного запуску та продуктивність молочної худоби можна підвищувати. Головне в цій справі — годівля та догляд, умови утримання. Тоді й худобина віддає все сповна.

Г.А. Скоряк, м. Вінниця


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *