Питання це, на мій погляд, не стільки дискусійне, скільки специфічне. Бо в кожному окремому випадку до його розв’язання слід підходити грамотно, розсудливо, зі знанням справи.
Все ж, якщо врахувати, як кажуть, усі «за» і «проти”, то перевага залишиться за перекопуванням грунту.
Зрозуміло, якщо ділянка велика і площа обліковується в гектарах, тоді без оранки не обійтися. А ось на невеликих ділянках користі більше від перекопування, звичайно, якісного. Бо копати, як і орати, можна теж по-різному.
Особливості оранки
Насамперед зауважимо, що існує декілька видів оранки. В агротехніці розрізняють: мілку оранку на глибину 10—12 см, середню (20—22 см) і глибоку (30—35 см). Окремий вид оранки — перевалювання на глибину до 50 см, а під виноградник — до 70 см. Лущення стерні на 5—7 см теж можна вважати неглибокою оранкою.
А тепер простежимо роботу плуга. Різак нарізує, леміш — підрізує, а полиця перевертає скибу. Але перевертає її не на підошву борозни, а дещо навскіс, і скиба лягає на скибу. Внаслідок цього приорюються пожнивні рештки, розкидані органічні та мінеральні добрива, сидерати тощо. У нижніх шарах грунту вони перепрівають, розкладаються, збагачуючи його на органіку, а у верхніх цей процес відбувається повільно або й зовсім рештки не перегнивають.
Більш якісна та ефективна оранка плугами з передплужниками. Останні підрізують верхній шар грунту і разом з органікою скидають його на підошву борозни. Плуг скибою прикриває все. Анаеробний процес тут відбувається швидше і краще.
Цей процес залежить також від строків оранки: літньої, осінньої зяблевої та веснооранки. Ефективнішою, ясна річ, вважається зяблева оранка, особливо рання. Хоча бувають випадки, коли без веснооранки теж не обійтися. Скажімо, на глинистих, запливаючих грунтах зяблеву оранку навесні доводиться переорювати або перекопувати, що суперечить, як кажуть, здоровому глузду.
Однак в усіх випадках кориснішою і ефективнішою буде глибока оранка, якщо грунт не запливаючий, окультурений, глибокогумусний. Скажу з власного досвіду та спостережень: урожайність польових і городніх культур можна подвоїти, якщо глибоку оранку застосувати на всій посівній площі. Але для цього потрібно відповідно поглибити й окультурити орний шар.
В одному з колишніх колгоспів Христинівського району Черкаської області довелося бачити озимі, посіяні по обороту пласта багаторічних трав, піднятого на глибину 35 см. Яка то пшениця зріла на тих полях! Ніякого порівняння з тією, де застосовували традиційну агротехніку.
Перекопування грунту
На відміну від оранки, перекопування забезпечує рівномірніший процес переміщення грунту: верхнього шару вниз, а нижнього — вгору. Середній шар практично залишається на тому ж рівні. Крім того, одночасно з перекопуванням, за винятком зябу, верхній шар розпушують, закривають щілини й капіляри, що зберігає вологу і прискорює анаеробний процес перегнивання решток у грунті.
Перекопування також може бути мілким, середнім і глибоким, навіть поглибленим, скажімо, на два штики лопати. При цьому верхній шар грунту повністю переміщується вниз, а нижній — вгору, за умови, що грунт родючий, окультурений, не запливаючий. На слабогумусних грунтах з неглибоким заляганням підошви таке перекопування нічого, крім шкоди, не дає. Бо так звана «дика» земля, вигорнута на поверхню, ніколи й нічого не вродить аж до її поліпшення та окультурення. У цьому, власне, переконана більшість городників та дачників.
Окремий вид обробітку — перекопування грунту восени на зяб. Скиби при цьому не розпушують, а лише перевертають і так залишають для промерзання. Ефективність цього заходу нижча, ніж зяблевої оранки. Бо практично пожнивні рештки чи внесений гній не перепрівають, вивітрюються, вимиваються дощем і талими водами. Анаеробний процес у грунті починається, по суті, вже навесні, коли такий зяб заборонують.
Диференціація посівів
Залежно від того, як оброблений і підготовлений грунт, на ділянці чи полі розміщують посіви певних культур. Рослини з мичкуватою кореневою системою краще ростуть на ділянках з мілкою і середньою оранкою чи перекопаною площею, а коренеплоди та картопля потребують глибокого розпушування грунту. Певну категорію становлять цибуля, часник, салатні та пряні рослини, редиска, для яких здебільшого нагортають грядки.
Тут, однак, слід зауважити, що коренеплоди не варто розміщувати по глибокій оранці чи після перекопування, якщо в грунт внесений свіжий гній. Буряки, морква, редька, пастернак будуть мати лише багато дрібних коренів, а стрижневий, як і плід, потрісканий і непридатний для тривалого зберігання. Тому краще у перший рік по глибокій оранці посіяти культури з мичкуватою кореневою системою, а вже на другий рік — коренеплоди.
Зрозуміло, що таке розміщення культур ускладнюється ще й чергуванням їх у сівозміні. Але без цього обійтися практично неможливо. Тому досвідчені городники поліпшують родючість і структуру грунту поступово, поетапно, на певних частинах ділянки чи навіть грядки, вносячи перегній, гній та інші добрива з наступним охопленням усієї площі. Іншого шляху немає.
Мінеральні добрива, як відомо, родючості грунту не підвищують. Вони частково засвоюються рослинами і вимиваються в глибинні його шари або розкладаються на певні елементи, що являють собою баласт. Сидерати також не завжди виправдовують сподівань, збагачуючи грунт переважно на калій. Інших добрив теж мало. Отож, надія на гній, перегній, гноєкомпости тощо.
Головний критерій — це багаторічна практика
Перелічені вище види і способи обробітку землі ще не дають вичерпної відповіді на питання: орати чи перекопувати землю? В кожному конкретному випадку до розв’язання цього питання слід підходити диференційовано, залежно від того, який грунт, під які культури він готується, зрештою, яка кліматична зона, де будуть рости рослини. Адже за однакових чи рівнозначних показників якості грунту кліматичні умови, скажімо, у зоні Степу одні, а на Поліссі — зовсім інші.
Критерієм має бути багаторічна практика землеробів. Люди роками і століттями, з покоління в покоління випробовували різні способи обробітку, окультурення грунту і підвищення його родючості, раціонального використання кожного квадратного метра площі. Нехтувати цим досвідом не можна, якщо навіть з’являються якісь нові течії.
Свого часу набув поширення безполичковий спосіб обробітку землі. Але якщо в умовах Сибіру він давав певний ефект, то в Україні з того нічого не вийшло. Деякі науковці зараз пропонують взагалі не перекопувати чи переорювати грунт, обмежуватися внесенням лише мінеральних добрив та стимуляторів росту, різних біодобавок тощо. Доходить до того, що й монокультуру пропагують. Мабуть, у цьому є певний сенс. Урожай, хоч і невеликий, можна мати. Але ж земля з кожним наступним засівом непомірно виснажується. І якщо їй не повернути того, що вона віддала, через кілька років земля взагалі перестане родити.
Питання ці, як бачимо, життєво важливі. Вони особливо гостро постають у наш час, коли земля набуває якості товару, коли спритні ділки намагаються «вичавити» з неї все, що вона може дати, а потім кидають напризволяще. Для простого люду, справжніх землеробів, це неприйнятно. Землю треба любити і берегти, бо вона — джерело життя.
