У процесі господарювання на землі, спілкування з сільським населенням, міськими дачниками набув досвіду, поглибив свої знання. Життя ставить перед кожним із нас все нові й нові проблеми, які потрібно вирішувати. З цього приводу наведу деякі поради, які, сподіваюся, стануть у пригоді, особливо тій категорії населення, яка раніше була далека від сільськогосподарського виробництва. Нині ж через певні обставини та складну економічну ситуацію в країні багатьом доводиться вчитися господарювати на землі, аби забезпечити себе продуктами харчування, збагатити свій щоденний раціон вітамінною, екологічно чистою продукцією.
На своїх 20 сотках я щороку вирощую високі врожаї городини та фруктів, що інколи змушує замислитися: навіщо нам з дружиною стільки? Але це вже інше питання.
Я ж хочу поділитися власним досвідом і розповісти про те, як нам це вдається. В минулому році на 3,5 сотках землі я отримав тонну картоплі. На мою думку, поряд з багатьма агротехнічними заходами, які виконую під час вирощування цієї культури, значна роль належить сортам. Приміром, сотка картоплі сорту Санте дала 400 кг, а Божедару — 200 кг. У мешканців нашого села з’явилося багато нових сортів цієї культури: Слов’янка, Повінь, Симфонія тощо, а також сортів голландської селекції, що дало змогу у вкрай посушливому році одержати на присадибних ділянках надзвичайно високі врожаї картоплі. А окремі бульби Слов’янки, яка є майже у кожного господаря, важили 1 кг і навіть більше.
Картоплю в нашому селі продають усі без винятку господарі, багато людей міняють її на іншу продукцію, зазвичай, південного походження.
У моєму садку рясно вродили 8 яблунь 10-річного віку сортів Кальвіль донецький, Спартан, Айдаред та Пепін золотистий — загалом 1200 кг високоякісних товарних плодів. Це той урожай, який я зібрав власноруч з дерев і заклав на зберігання. Правда, Пепін зберігається погано, тому реалізую його восени.
Добрі врожаї маємо суниць, кісточкових плодів, солодкого перцю та інших овочів.
Особливо вдячний я своїй яблуні сорту Росавка. Цей сорт плодоносить щороку. Середня маса яблука — 250 г. Плоди на гілках висять гронами по 4—5 шт. Добре зберігаються.
Безумовно, основою високих урожаїв городини і фруктових дерев є добриво. Гній зараз дорогий і в багатьох випадках вкрай неякісний, що призводить до заселення городу личинками хруща, совки, ведмедки, інших шкідників, а велика кількість соломи у ньому ставить під сумнів: чи варто вважати його гноєм? Вихід шукаю у власних резервах. Готую якісний компост з рослинних решток та всіляких органічних відходів протягом дворічного зберігання. Вношу на сотку 500 кг цих добрив перед оранкою. Такий компост навесні має чорно-червоний відтінок від перепрілої органічної маси та великої кількості гнойових черв’яків. Перед внесенням розрізую його на «кубики». Щоб отримати якісний компост, його обов’язково необхідно зволожувати, тільки в такому разі активно діють мікроорганізми та черв’яки. Якщо цього не робити, одержите суху купу бур’яну. Якісний компост оцінять і рибалки — у них не буде проблем з черв’яками.
На лузі у селі є запаси мулу. Використовую і його. На одне й те ж місце добрива вношу через рік або й два.
Як один із виходів із складного становища використовую на добрива також бур’ян та бадилля рослин, що ростуть на ділянці. Тут є свої плюси і мінуси, але досвід підказує, що користі все ж більше, ніж шкоди. Восени і взимку ці рештки перегнивають, збагачуючи грунт органічною масою, а навесні все, що не згнило, я спалюю і вношу у грунт ще й попіл, що містить корисні мінеральні речовини. Це стосується і зрізаних гілок дерев з листям, які я також використовую на добриво. Отож, я не «зализую» город на зиму, щоб він був чистий, ніби футбольне поле. Бур’ян, який виростає до настання морозів, скошую і також складаю на компостну купу.
Під час садіння картоплі обов’язково даю у лунку по 1—2 г міндобрив — суперфосфат чи тукосуміші, нітроамофоску, амофоску, суперагро тощо.
У минулому році уперше за 13 років господарювання вніс у лунки грунтовий інсектицид — базудин для знищення ведмедки. Результат — до цього мною ще не бачений. Не було жодного куща картоплі, посіченого ведмедкою, жодної картоплини, пошкодженої цим шкідником. Раніше у мене було до 20 відсотків картоплі, яка через пошкодження не мала товарного вигляду. На підставі однорічного експерименту не беруся робити обнадійливі висновки, але застосування базудину проти вовчка буду практикувати й надалі. До речі, цей препарат доцільно вносити і під цибулю та моркву. Радив би власникам невеликих ділянок картоплі застосовувати його, а там, де картоплю вирощують на великих площах, — на найбільш заселених цим шкідником ділянках.
У процесі вирощування фруктових дерев суворо дотримуюся рекомендацій науковців, крім строків обрізування, а саме:
Удобрення — через рік по 150 кг компосту під кожне дерево, по 3—5 кг міндобрив (азот, фосфор, калій).
Обкопування пристовбурних кругів — на ширину крони, декілька разів за вегетаційний період Систематично скошую у саду бур’яни косою.
Побілка стовбурів дерев (вапно, глина, залізний купорос).
Обприскування — практикую тричі за сезон: перше — до розпускання бруньок, два інші — після цвітіння. Найефективнішими виявилися хлорокис міді (З0—40 г на відро) разом з децисом (1 мл на відро). Зараз з’явилося багато інсектицидів, але я практикую децис, перевірений на власному досвіді.
Полив — стежу за вологістю грунту під деревами, а також за станом плодів. Якщо вони починають без видимих причин всипатися і при цьому не ушкоджені, поливаю. У посушливому році поливав кожне дерево разів 10, щоразу по 5 відер під дерево. Ефект разючий. У сусіда, який не поливав, майже всі плоди обсипалися.
Обрізування — тут у мене до всіх дерев один підхід. Кожне дерево не повинно перевищувати 4 м у висоту (крім горіхів). Вигоди безперечні. Всі пагони, що наросли за літо поверх сформованої крони (понад 4 м), обрізую повністю; ті, що в кроні, — залежно від обставин обрізую повністю або вкорочую.
Хочу нагадати садівникам-аматорам: обрізування дерев обов’язково слід проводити не один раз за життя дерева, а щороку. Вважаю, що зайві гілки на дереві — це все одно, що бур’ян на грядці. Плоди зав’язуються, але мініатюрні й непривабливі.
Густоту крони треба підтримувати таку, щоб кожна гілка, навіть у середині крони, була освітлена сонцем.
Під час обрізування дерев не дотримуюся класичних строків, а саме на початку або в кінці вегетації; роблю це протягом усього року, а часто й декілька разів на день. Тому майже завжди, коли йду до саду, ношу з собою секатор.
Ще раз підкреслюю — не бійтеся обрізувати дерево, не жалкуйте за зайвими гілками. А, так би мовити, капітальне обрізування дерев обов’язково роблю після збирання плодів. Образно кажучи, дерево повинно вступати у новий вегетаційний сезон «причесаним», немов голова чоловіка, який щойно вийшов з перукарні.
Збирання, зберігання, сортування плодів здійснюю так, як рекомендує наука. Більше тонни яблук для нашої родини забагато, тому частину їх сушу. Спочатку нарізані яблука розкладаю на металеві щити й просушую їх на сонці, доводжу до необхідної вологості на металевих сітках, закріплених над газовою плитою. Це зручно й економно: готуються страви — сохнуть яблука.
На осінньо-зимове зберігання закладаю плоди у ящики, перекладаю папером кожний шар і ставлю у льох. Тричі на місяць перевіряю, навіть трохи пошкоджені плоди з ящиків вилучаю.
Мабуть, у згаданих садівничих питаннях я не відкриваю нічого нового. Але хочу підкреслити; недотримання хоча б одного із згаданих факторів зводить нанівець усі старання садівника.
Вважаю, що виростити яблуко — значно складніше, ніж, приміром, ту ж картоплину. Тут потрібне неабияке вміння.
У багатьох присадибних господарствах як ніколи раніше гостро стоїть проблема боротьби з масовим поширенням травневого хруща. Він живиться, парується, як правило, у лісосмугах, у придорожних лісонасадженнях, у лісах, покинутих садах, а результати всього цього ми помічаємо на своїх ділянках: личинки хруща, починаючи з найдрібніших і закінчуючи 3—4-сантиметровими велетнями, масово знищують коріння суниці, малини, інших плодових культур, і вже добралися й до бульб картоплі, коренеплодів моркви, буряків. Дрібніші з них залазять усередину плода, більші гризуть плоди ззовні. Сам жук поїдає листя. Як видно, цей універсальний шкідник за своєю ненажерливістю не поступається навіть саранчі. На прикладі свого села бачу, що з боку сільськогосподарських органів заходи щодо його знищення не проводяться, то ж треба подбати про самих себе власникам дач, присадибних ділянок, городів, колективних садів тощо. Навіть одна обробка плодових насаджень інсектицидами дає позитивні результати. На оброблене отрутохімікатами дерево кущ хрущ не сідає, отже, й чисельність його тут різко знижується. Якщо личинки хруща потрапляють на плантацію суниць чи малини, тоді вони практично знищують її. Треба брати лопату і перекопувати цю площу.
У спекотне літо я рятував окремі кущі суниці поливом. У зоні кореневої системи цих кущів з’являлися черв’яки, личинки хруща. Сюди ж прямували й кроти, які, очевидно, поїдали цю «живність» і рятували рослини суниці.
Як агрохімік-грунтознавець радив би городникам, садоводам не боятися застосовувати на присадибних ділянках засоби хімізації сільськогосподарського виробництва. Без них, хотіли б ми цього чи ні, зараз не обійтися. Не бійтеся, що від тієї пучки добрив, яку ви дасте в лунку або в рядок, чи внесете мішок під оранку, у плодах з’явиться надлишок нітратів, який перевищить гранично допустимі норми.
Нині за рівнем застосування мінеральних добрив у суспільному секторі Україна опинилася в ері «недорозвинутого феодалізму». Порівняно з 1980-ми роками їхнє застосування зменшилося майже у десять разів.
І ще одна порада власникам невеликих картопляних плантацій (до 10 соток): не переганяйте віниками личинок колорадського жука з одного куща на інший. Прагнучи отримати екологічно чисті бульби, власники городів декілька разів на день виконують цю невдячну процедуру, втрачаючи дорогоцінний час і не помічаючи того, що затоптують рядки картоплі. Такий «метод» боротьби з цим шкідником лише сприяє його поширенню: там, де його не було раніше, після віника він обов’язково з’явиться!
Як роблю це я? Саджаю картоплю наприкінці квітня, тобто якомога раніше і, як результат, отримую дуже ранні сходи. Одразу ж з потеплінням на них намагається сісти колорадський жук. Тому при появі 80—90 відсотків сходів обприскую їх та землю навкруги будь-яким інсектицидом, що відлякує жука. За цей час не об’їдені жуком ніжні рослинки підростуть і, головне, дещо зміцніють.
У період масової появи личинок жука обприскую всю площу банколом.
Вважаю, що головне — не дати масово розмножитися жуку до початку масового цвітіння рослин. Тому стежу за їхнім станом. Якщо на окремих кущах з’являються личинки, обприскую цей кущ чи групу кущів препаратом. Для цього у мене є портативний обприскувач на 1,5 л розчину — він дуже практичний у роботі. Рідше проводжу такий захід вже після цвітіння картоплі.
Отже, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин є обов’язковим фактором, якщо сподіваєтеся одержати пристойний урожай з присадибної ділянки.
Результатами своєї праці у садівництві та городництві я задоволений і дуже пишаюся ними.
