Цибуля-порей: від посадки до збирання врожаю


Незважаючи на те, що цибуля-порей є найдавнішою овочевою культурою, серед сучасних дачників вона чомусь великою популярністю не користується. Хто не ризикує висаджувати її з-за боязні зіткнутися з труднощами, адже термін вегетації порею досить тривалий і в Середній смузі та на півночі нашої країни цей овоч необхідно вирощувати через розсаду. Інші, одного разу посадивши його на своєму городі і не отримавши обіцяного на упаковці з насінням багатого врожаю, відмовилися від її вирощування раз і назавжди.

Труднощі з вирощуванням цибулі-порею були і в мене, але лише в перший рік посадки. Однак з-за непоказного врожаю, який я зібрала в той рік, я не стала так необачно закривати вхід на мій город для цієї рослини. Навпаки, взимку провела роботу над помилками, яких, як виявилося, допустила чимало, і в новому дачному сезоні спочивала на лаврах – урожаю я домоглася відмінного.

З тих пір, пристосувавшись до особливостей цієї культури, стала висівати на розсаду щорічно. Адже порей при належній агротехніці здатний в рази обігнати таку популярну ріпчасту цибулю по врожайності на одній і тій же одиниці площі. До того ж порей не поступається їй по корисності, але має більш ніжний смак. Його я використовую в кулінарії точно так само, як ріпчасту цибулю. М’ясисті вибілені стебла цибулі-порею, за які вона і цінується, відмінно зберігаються в свіжому вигляді протягом тривалого періоду. Крім цього я нарізаю їх на тонкі кільця, розкладаю по пакетах і заморожую в морозилці – вони в такому вигляді повністю зберігають свій смак і користь і можуть зберігатися набагато довше.

Серед випробуваних сортів на моїй ділянці найкраще проявили себе два сорти, на яких я і зупинила свій вибір. Сорт «Голіаф» ціную за незмінно високу якість врожаю. Біла «ніжка» цього сорту виростає завдовжки 20-25 см і діаметром 4-5 см, але достигає ця цибуля в ранні терміни – через 120-130 днів після появи сходів. Середньопізній гібрид «Сибірський велетень F 1» хоч і поспіває дещо пізніше, але дає просто чудовий урожай – продуктивна частина його стебла виростає у довжину до 40 см, а в діаметрі його соковиті м’ясисті стебла досягають 7-8 см.


Терміни посадки порею на розсаду я розраховую таким чином, щоб висадити у відкритий грунт рослини у віці 2-2,5 місяців. Насіння перед посадкою занурюю на 20 хвилин в міцний розчин марганцівки, а потім на добу намочую у вологій тканинй, змоченою в розчині будь-якого комплексного добрива. Потім висіваю їх у ящик, заповнений родючим і неодмінно рихлим грунтом.

Сходи порею з’являються швидко, але в перші кілька тижнів виглядають дуже слабкими. Через пару тижнів після появи сходів проводжу проріджування, залишаючи між паростками по 2-3 см. Їх поливаю акуратно тільки відстояною водою і кожні 2 тижні проводжу підживлення, чергуючи органічні і мінеральні добрива. Так само ніжні сіянці неодмінно грію лампою денного світла, щоб запобігти їх зайве витягування в умовах короткого весняного світлового дня. За пару тижнів до висадки в грунт обов’язково проводжу загартовування розсади і при настанні сприятливих умов пересаджую її на грядку.

Грядку для порею готую ще з осені, перекопуючи її з додаванням перегною і деревної золи (відро і склянка на 1 м2 відповідно). Навесні перед посадкою вношу в грунт будь азотне добриво по інструкції. Висадку рослин проводжу в борозни, які роблю на відстані 30-40 см. Борозни на грядці роблю на глибину 20-30 см. В них саджу рослини через кожні 17-20 см, заглиблюючи їх на пару сантиметрів по відношенню до того рівня, на якому вони росли раніше. Щоб простіше було витягувати сіянці з ящика, дуже рясно проливаю землю водою, а потім з цієї рідоти витягую по одному паростку – так їх коріння менше ушкоджуються. Надмірно довгі корінці укорочую на третину. Після пересадки грунт на грядці протягом декількох днів підтримую постійно вологому стані – цибуля в таких умовах приживається без проблем.

Влітку посадки поливають 1-2 рази в тиждень, в засуху — через день. Також підживлюю рослини кожні 17-20 днів розчином коров’яку, настоєм перебродженої трави, зольним настоєм, комплексними органо-мінеральними добривами (підживлення чергуючи між собою).

Головною умовою для отримання довгих і м’ясистих стебел цибулі-порею слугує їх регулярне підгортання. Саме для цього я висаджую розсаду у такі глибокі борозни – їх по мірі росту рослин поступово заповнюю городньою землею, змішаною з перегноєм. Після того як борозни будуть заповнені, починаю підгортати порей кожні 2 тижні – аж до збирання врожаю.

Під час збирання врожаю користуюся вилами і намагаюся не пошкоджувати ніжних стебел – термін зберігання таких примірників знижується. Очищені від землі стебла з обрізаними листям розміщую на зберігання в льох, вертикально помістивши їх у ящик, який доверху засипаю сухою тирсою. У такому вигляді порей відмінно зберігається майже півроку.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *