Як створювати нові сорти помідорів. Основи селекції помідорів


Рослина помідора, сформована в один стовбур

Пропонована увазі читачів стаття Феодосія Макаровича Тарасенко про технологію створення нових сортів помідорів написана для журналу «ДСГ». Друкуючи її, редакція сподівається, що на Україні знайдуться послідовники (майбутні селекціонери), які хотіли б ознайомитися з прийомами роботи Ф. М. Тарасенка, продовжувати його справу.

Порівняно недавно (у повоєнні роки) овочівники-аматори почали захоплюватися високорослими ліаноподібними помідорами. Минуло менш як півстоліття, а як багато зроблено! Городники навчилися не тільки вирощувати вже відомі на той час високорослі помідори, як, наприклад, Де Барао, а й створювати нові сорти. Серед них, зокрема, Хурма Кустова (Підмосков’я), Гібрид Новикова (м. Пльос), Кабардино-Балкарський Галішникова (м. Прохладный), Динний, виведений на науково-дослідній станції у м. Алма-Ата.

Я займаюся селекцією високорослих помідорів протягом двадцяти років і створив такі сорти, як Гібрид 1, Гібрид 2, Гібрид 6. Гібридами вони названі умовно, однак їх вирощують вже 15 — 20 років у різних районах колишнього СРСР, отже, це — сорти, оскільки зберігають свої ознаки протягом тривалого часу. Трохи пізніше колекцію моїх сортів поповнили Подарунок Полісся, Комбітомат, Ювілейний Тарасенка тощо, усього понад 10 сортів.

До мене часто звертаються го-родники-аматори із запитаннями: як робити схрещування, щоб одержати нові сорти помідорів? Спробую пояснити, хоч одразу мушу сказати, що на вичерпну відповідь не претендую, а просто поділюся власним досвідом.


Насамперед хотілося б зауважити, що саме схрещування з метою одержання нового сорту — справа нескладна. Ця операція доступна кожному, хто по-справжньому нею цікавиться. Але не слід і спрощувати, сподіватися, що можна без ніяких знань, досвіду й зусиль стати автором нового сорту.

У нашому районі (м. Шостка) є такі «любителі», які вважають, що одержати новий сорт помідорів дуже просто: у період цвітіння взяти кущ чи суцвіття в одну руку, а в другу — кущ іншого сорту, потрясти їх, і восени матимеш новий сорт. Просто, як у дитячій казочці!
Хотілося б порадити городникам, які бажають зайнятися селекцією помідорів, перш за все ознайомитися з працями видатних вчених-селекціонерів І. В. Мічуріна, М. В. Циціна, О. В. Алапатьєва і особливо з книгою Д. Д. Брежнєва «Томати». У цій монографії досить детально викладено необхідні відомості про селекцію помідорів.

Другою важливою умовою є глибоке вивчення біології рослини, особливо її квітки — найважливішої ланки селекції. Не знаючи будови квітки, функцій і призначення її органів, краще не братися за селекцію, бо скільки б ви не трясли кущ, ніякого сорту не отримаєте. Щоб провести запилення, необхідно, зокрема, частково «зруйнувати» квітку.

Добираючи «партнерів» для схрещування, я завжди використовую чудовий бразільський сорт Де Барао. Він є основою майже всіх моїх сортів, виступаючи то материнською, то батьківською лінією. Зрозуміло, що, добираючи пари для схрещування, автор повинен ставити перед собою певну* мету, чітко уявляти, якими ознаками хоче наділити новий сорт: урожайність, стійкість проти хвороб, тривале зберігання плодів у свіжому вигляді тощо. Наприклад, створюючи Гібрид 2, я мав на увазі не тільки одержати сорт з високою урожайністю, а й такий, плоди якого зберігалися б тривалий час. Відповідно до цього підбирав партнера до Де Барао (материнська основа). Зупинився на сорті Лимон-ліана (Диво світу). В результаті схрещування з’явився сорт з новими ознаками, що перевершив своїх батьків за всіма показниками: урожайністю, здатністю до зберігання у свіжому вигляді, смаковими якостями.

Потрібно також враховувати й те, що сорт, котрий виступає як материнська основа, домінує* тобто переважає над ознаками батьківської основи, передає в першу чергу ознаки свого сорту.

Сорт, що використовується як материнська основа, бажано вирощувати в одностеблій формі, а сорт батьківської основи — у звичайній, природній формі без пасинкування, щоб було більше квітів, отже, й пилку для запилення.

Я вже зазначав, що квітка — найважливіша ланка селекції. Сподіваюсь, графічне зображення (рис. 1) допоможе глибше вивчити її будову. Маточка складається із стовпчика та приймочки (жіночий орган), а пиляки — з двох довгих плоских мішечків, заповнених пилком (чоловічий орган). Самі пиляки, а їх буває в квітці від 5 до 18, розташовані у вигляді конусоподібної колонки, всередині якої проходить стовпчик маточки з приймочкою, котра і приймає на себе пилок для запліднення.

Для успішного запилення слід враховувати погодні умови, вибирати час, коли можна займатися схрещуванням. Надмірна вологість повітря, висока чи низька температура несприятливі для цього. Згубно діють і різні хвороби помідорів. У моїй практиці траплялись випадки, коли через відсутність відповідних умов для схрещування «пропадали» цілі роки, і я не міг нічого зробити.

Багато селекціонерів і городників-аматорів користуються загальновідомим способом схрещування. Він порівняно простий і доступний кожному. Суть його така. Як тільки-но починає розкриватися бутон (жовто-зеленого забарвлення) на материнській рослині, його каструють, тобто вищипують пінцетом пиляки, поки пилок ще не дозрів. Маточку залишають всередині цієї «напівзруйнованої» квітки.

Основи селекції помідорів

З другого сорту — запилювача (батьківського) — беруть пилок з пиляків розкритої квітки, яка має жовте забарвлення і повністю визріла. Цим пилком і роблять запилення («обпудрюють» приймочку кастрованої квітки). Здебільшого пилок заготовляють за кілька днів до запилення і наносять його на приймочку маточки за допомогою мініатюрного тампона. Кастровану квітку перед запиленням, а також після нього ізолюють (найкраще ватою), щоб туди не потрапив пилок з небажаного сорту. Через 3 — 5 днів ізоляцію знімають і прикріплюють відповідну етикетку.

Я дещо удосконалив звичайний спосіб схрещування. Не стверджую, що це новий метод, однак мушу зазначити, що не зустрічав нічого подібного ні в практиці, ні в літературі. Суть його полягає перш за все в тому, що я не збираю пилок, а знімаю всю колонку пиляків з батьківської рослини і «пересаджую» її на маточку кастрованої квітки. Саме так я створив усі свої сорти помідорів.

До мене часто звертаються з проханням поділитися «секретами» схрещування помідорів. Що я можу відповісти на таке запитання? Ніяких секретів немає, адже суть схрещування, одержання гібридів і нових сортів не змінюється. Все залишається на своєму місці. Змінюється лишепідхід до проведення цієї операції. Спробую пояснити це графічно.

З квітки материнської основи, яка має жовто-зелений колір і щойно приготувалася до розкриття, треба вищипнути пінцетом пиляки. У такій «напівзруйнованій» квітці залишається оголена маточка, яка має бути запилена пилком відповідного сорту (рис. 2, а).

Наступним етапом є своєрідна «операція» з квіткою чоловічої основи. Але її роблю тоді, коли квітка зріла, повністю розкрилася, віночок її має жовтий колір, а не жовто-зелений, як у материнської основи. З такої квітки пінцетом знімаю колонку пиляків і переношу її на квітку материнської основи. Колонку не руйную, а просто «надягаю» її на маточку (рис. 2, б, в).

Тепер залишилося ізолювати запилену квітку. Я роблю це так: пелюстки віночка й частки чашечки, які в цей час знаходяться в горизонтальному положенні відносно маточки, піднімаю навколо колонки і обмотую спірально тонкою ниткою (краще з марлі), щоб колонка не зсунулася з маточки (рис. 2, г). Через два-три дні ізоляцію треба зняти і закріпити етикетку з назвою сортів, що брали участь у запиленні.

Дехто з тих, хто побажає скористатися моїм способом схрещування, може подумати, що така операція складна і довга. Навпаки, вона дуже проста, а процес запилення триває лише 3 — 5 хвилин, а не кілька днів, як за традиційного способу.

Адже мій спосіб в принципі полягає в тому, що, звільнивши материнську квітку від пиляків, одночасно переносимо колонку з батьківського сорту на маточку материнської квітки і робимо своєрідну ізоляцію, як показано на рис. 2, г.

Етапи схрещування

Рис. 2. Етапи схрещування: а — оголення маточки квітки жіночої основи; б — зняття пиляків з квітки чоловічої основи; в — квітка з надітою колонкою пиляків; г — ізоляція запиленої квітки.

У статті я поділився досвідом схрещування помідорів, не претендуючи на те, що мій спосіб унікальний, позбавлений недоліків і може вважатися зразком.

Можливо, ті городники-аматори, які займаються селекцією, поділяться власним досвідом, напишуть про свій спосіб створення нових сортів помідорів. Адже досягти поставленої мети можна не тільки статевим способом, а й іншими, зокрема вегетативною гібридизацією. Прогрес науки розкриває для цього широкі можливості, нові підходи.

Феодосій Макаровим Тарасенко для журналу «ДСГ»


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *