Готуємось до вигону корів на пасовища


мастит у корови

Для фермерів, які утримують велику рогату худобу, виведення тварин на літні пасовища — напружена та відповідальна пора. Літнє утримання худоби на природних пасовищах є надійним заходом профілактики хвороб, воно необхідне для збагачення організму вітамінами, макро- й мікроелементами. Під пасовищем або вигоном слід розуміти відведену земельну ділянку, рослинність якої використовується для випасання худоби. Пасовища — джерело дешевого і найціннішого зеленого корму.

Науковими дослідженнями встановлено: за пасовищного утримання продуктивність худоби підвищується на 25-40%, якість продукції значно краща, а собівартість на 20-30% нижча, ніж за стійлового утримання. Рослинність складається з багаторічних трав, практикуються й культурні пасовища, на яких висівають бобово-злакові або однорічні кормові культури.

Перед вигоном тварин на пасовище поголів’я підлягає ветеринарно-санітарному огляду, яким визначають його вгодованість, наявність ектопаразитів, стан шкіри, молочної залози та ратиць.

За необхідності здійснюються відповідні лікувальні обробки та розчистки рогів, у корів на 1,2-2 см спилюють кінці гострого рогу. Профілактичні й лікувальні обробки виконують за участю лікарів ветеринарної медицини згідно протиепізоотичного плану населеного пункту.
Громада вулиці чи села створює спеціальну комісію за участю фермерів і зооветеринарних спеціалістів, які повинні оглянути пасовище з урахуванням продуктивного випасання на ньому худоби. Перш за все слід звернути увагу на те, щоб на ґрунті не було колючих або ріжучих предметів, які могли б-травмувати тварин, а якщо такі виявлені, їх видаляють за межі пасовища та знешкоджують.


Пасовище повинно бути на відстані не менше 300 м від проїзних доріг і заболоченої місцевості, яка може стати джерелом гельмінтних хвороб. А тому особливої уваги слід надати вимогам до місць водонапування та тирлування тварин. Обладнують водопої біля річок, струмків, ставків так, щоб одночасно могла напитися більша частина стада. У спеку потреба у воді збільшується в 2,5 раза.

Для вибору такого місця визначають санітарні умови водоймища. Вода в ньому не повинна забруднюватися сміттям, гноївкою, стічними водами. Не рекомендується напувати тварин у місцях, де поруч розташовані підприємства, що переробляють сировину тваринного походження, пункти забою тварин, скотомогильники, а також ветеринарні установи.

Випас корів починають з оцінки щільності росту травостою. Однак, перед вигоном тварин слід перевірити на ділянці наявність отруйних трав (лютики, блекота чорна, чистотіл, болиголов, гірчиця польова, буркун, пасльон чорний). їх зривають і виносять за межі пасовища.

Клінічні ознаки отруєння рослинами різні, проте майже завжди проявляються значним виділенням слини, проносом, хиткою ходою, судомами, розширенням зіниць очей і залежать від отруйності алкалоїдів, що містився в тій чи іншій рослині. У таких випадках слід запросити для огляду пасовища й тварин, які отруїлися, лікаря ветеринарної медицини і здійснити спеціальні лікувально-профілактичні заходи.

На пасовище виводять худобу лише тоді, коли температура повітря прогріється до 10°С. У перші дні вигону тварин бажано, щоб погода була не дуже сонячною, з поступовим збільшенням перебування худоби на пасовищі протягом 6-10 днів. Це сприятиме поступовому звиканню до поїдання зеленої маси. Різкий перехід до поїдання зеленого корму може призвести до виникнення шлунково-кишкових захворювань. Не слід виганяти худобу на пасовище голодною, а тому її перед цим трохи підгодовують. Важливо, щоб уранці з травостою спала роса й особливо це небезпечно, коли на пасовищі багато люцерни, конюшини, буркуну, які можуть спричинити здуття.

Пасовища розбивають на ділянки, на кожній з яких худобу пасуть не більше 5-6 днів. Це сприяє кращому відновленню травостою та профілактиці зараження гельмінтами.

У полудень, коли повітря стає спекотним, для корів бажано відвести ділянку лісу чи лісонасадження для місця відстою й відпочинку до встановлення необхідної для організму температури.

Дуже важливо, щоб до стада не були залучені тварини, хворі на хронічні заразні хвороби (туберкульоз, лейкоз) та носії гельмінтозів, які будуть потенційними джерелами хвороб для здорових тварин. Для цього спеціалісти ветеринарної медицини проводять з пастухами інструктаж і надають відповідну інформацію, які тварини мають бути пролікованими або утримуватися у господарствах власників та згодом відправлені на забій.

Впровадження цих рекомендацій забезпечить одержання дешевої продукції та збереження здоров’я тварин.

А.С.Букреєв, зоотехнік Л.К. Волинець, лікар ветмедицини