Удобрення кімнатних цитрусових рослин


Продовжуємо цикл статей про вирощування цитрусових рослин у домашніх умовах, розпочатих статтею «Садіння та пересаджування цитрусових рослин».

Удобрення цитрусових, які вирощуються в кімнатних умовах у посуді з обмеженою кількістю субстрату, має дуже велике значення, тому що як би ми не намагалися забезпечити рослини родючою ґрунтосумішшю, однак для нормального росту і розвитку запасу поживних речовин вистачить не надовго: на 3-4 місяці. Крім того, цитрусові рослини в річному циклі мають 3-4 періоди інтенсивного росту пагонів, а в плодоносному віці вони ще й регулярно цвітуть, утворюють зав’язь, формують плоди і насіння, на що потрібна достатня забезпеченість рослин елементами живлення.

Ріст і розвиток рослин визначається перш за все вмістом у ґрунті в доступній формі азоту, фосфору і калію. Як відомо, вегетуючі рослини найбільше потребують азоту — важливого енергетичного елементу. Потреба цитрусових в азоті найвища під час активного росту пагонів, утворення нового листкового апарату, цвітіння та зав’язування плодів, але слід пам’ятати, що надлишок азоту спричиняє сильний ріст жируючих пагонів, знижує цвітіння й плодоношення.

В разі нестачі азоту припиняється ріст пагонів, листки жовтіють, квітки дрібні й недорозвинуті і часто обсипаються, ще не розкрившись.


Фосфор має велике значення у формуванні врожаю, поліпшує товарні і смакові якості плодів, прискорює їхнє достигання. Нестача фосфору призводить до побуріння й засихання листків, яке починається від країв листкової пластинки. Не слід забувати, що ефективність фосфору підвищується, коли в ґрунті є достатня кількість доступного азоту і калію.

Щодо калію, то він, як і фосфор, сприяє засвоєнню азоту, підвищує інтенсивність фотосинтезу, поліпшує обмін речовин, сприяє своєчасному закінченню росту і здерев’янінню пагонів, достиганню плодів, підвищенню їхньої цукристості та збільшенню врожаю. Калій підвищує стійкість цитрусових до низьких температур, різних захворювань, нормалізує ріст і розвиток як кореневої, так і надземної частини рослин.

Нестача калію є причиною різкого збільшення листкових пластинок, вони стають зморшкуватими і набувають жовто-бронзового кольору. На верхньому боці листка з’являються краплі клейкої камеді, засихають точки росту, прирости незначні.
Крім цих основних елементів, для нормальної життєдіяльності рослин потрібні мікроелементи: магній, цинк, залізо, марганець, кальцій, мідь, бор, молібден та інші. Нестача навіть одного з елементів живлення відразу ж позначається не тільки на зовнішньому вигляді рослин, а й на перебігу важливих фізіологічних процесів.

У зв’язку з тим, що цитрусові рослини ремонтантні і процеси росту й плодоношення у них протягом року відбуваються декілька разів, тому їх необхідно не менш як двічі на місяць, а краще — через кожні 10 днів підживлювати як органічними, так і мінеральними добривами.

З практичного досвіду цитрусоводів відомо, що найкраще для підживлення лимонів, які вирощують у кімнатних умовах, використовувати кінський або коров’ячий гній, який протягом 8-10 діб зброджують, а перед внесенням одну частину рідкого збродженого добрива розбавляють у 10-12 частинах води і поливають рослини. Внесене у такий спосіб добриво не тільки забезпечує ґрунт комплексом поживних елементів, а й поліпшує його фізичні властивості (структуру), що досить важливо при вирощуванні рослин з обмеженою кореневою системою.

Деякі цитрусоводи-аматори використовують для підживлення цитрусових пташиний послід, який характеризується досить високою поживністю. Однак фахівці застерігають, що під час застосування пташиного посліду слід бути дуже обережним, бо цей вид органічного добрива досить токсичний і за неправильного його розведення та застосування можна пошкодити коріння, і рослина загине.

Перед застосуванням пташиного посліду його попередньо замочують у воді для зброджування. Після закінчення процесу бродіння, коли із залитої в посуді маси добрив не виділяються бульбашки повітря, набирають наприклад, одну літрову банку добрива і розчиняють у 25 літрах води. Після цього таким розчином можна підживлювати рослини.

Досвідчені практики перед тим, як проводити підживлення вищезгаданими добривами, спочатку поливають рослину відстояною водою і лише після її вбирання ґрунтом та рівномірного його змочування вносять добрива. Такий полив сприяє збереженню молодих ніжних корінців у випадку надмірно підвищеної концентрації цих добрив.

Часто для підживлення цитрусових використовують попіл, який отримують від спалювання рослинних решток.

За даними цитрусовода В.В.Дадикіна, найбагатший на калій (86%) і кальцій (до 18%) попіл з гречаної соломи та стебел соняшника. А от фосфору багато (5-6%) у попелі, одержаному від спалювання житньої та пшеничної соломи. Попіл із березових дров містить: калію І4%, фосфору 7% і кальцію близько 37%. Досить багаті на поживні речовини стебла картоплі. Від спалювання картоплиння отримують попіл, який містить калію 20%, фосфору 8%, кальцію близько 32%. Водним розчином попелу (одна чайна ложка на один літр води) раз на місяць поливають рослини.

Цей же автор повідомляє, що у використаній заварці чаю (чорного байхового і особливо зеленого) міститься багато потрібних для вегетуючих рослин макро- і мікроелементів: фосфору, калію, солей заліза, магнію, марганцю, натрію, міді та інших мінеральних речовин, а також корисних вітамінів: А, В, В-^, В^. С, РР, К. Такою заваркою поливають ґрунт у посуді з вирощуваними рослинами. Але кращий ефект отримують тоді, коли її змішують з ґрунтом під час садіння чи пересаджування цитрусових, або коли її просто насипають купкою на дренаж перед заповненням посуду ґрунтовою сумішшю.

При підживленні цитрусових рослин, особливо у період зав’язування плодів, застосовують таку суміш мінеральних добрив на 10 л води: 10 г азотних добрив, 12 г суперфосфату та 5 г калійних добрив. Для підживлення можна застосовувати розчин мінеральних солей такого складу: 7 г азотних добрив, 5 г калійної солі та 0,25 л витяжки суперфосфату. Його готують так: на 1 л води додають 50 г суперфосфату і кип’ятять протягом ЗО хвилин, охолоджують і зливають з осаду. Отриманий розчин перед застосуванням потрібно розбавити водою (0,25 л на 10 л води).

Слід зауважити, що до підживлення цитрусових, які вирощують у кімнатних умовах, потрібно підходити творчо, тобто спостерігати, як почуваються рослини після підживлення: якщо вони сильно вегетують, тобто утворюють довгі жирові пагони з рідко розміщеними вузлами (вовчки), то з розчину для підживлення слід вилучити азотні добрива і з вересня по березень підживлювати раз на місяць розчином меншої концентрації: 4 г аміачної селітри, 4 г калійної солі, 75 мл витяжки суперфосфату, розведених у 10 л розчину коров’яку.

Кількість поливного розчину, який дають під час підживлення, залежить від об’єму посуду, стану рослини, складу ґрунтосуміші та періоду року. На добре розвинуту рослину висотою до 1 м за один полив дають від 0,4 до 0,6 л розчину.

У садівничих магазинах продають комплексні мінеральні добрива, рекомендовані для плодових і овочевих культур. їх можна застосовувати й для підживлення цитрусових рослин. Норм застосування слід дотримуватися тих, що вказані на упаковці.
Варто зазначити, що внесення добрив і проведення підживлень тісно пов’язане також з температурою навколишнього середовища, в якому знаходяться рослини, а також від забезпечення їх світлом, особливо в зимовий період.

Забезпечення світлом і теплом

Світло є головним фактором у процесі фотосинтезу й створенні органічних речовин, необхідною умовою життя зелених рослин.

Усі види цитрусових — світлолюбні рослини. У зв’язку з тим, що вони походять із субтропіків, оптимальним для їхнього росту та розвитку є 12-годинний світловий день. В умовах України світловий день триває від 8 годин в зимовий час до 16 годин — влітку. Цитрусові рослини потерпають як від нестачі освітлення, так і від його надлишку. Тому під час вирощування в кімнатних умовах дуже важливо правильно обрати місця для їхнього розміщення. Влітку рослини слід розміщувати в тих місцях, які добре освітлюються, але не прямими сонячними променями, а розсіяним світлом. Надмірне освітлення прямими сонячними променями негативно впливає на стан рослин: вони перегріваються, листки жовтіють.

Для нормального розвитку в зимовий період (з кінця жовтня по березень) цитрусові щоденно потребують додаткового освітлення лампами 80-100 Вт з розрахунку від 11 до 13-14 годин щодоби. Лампи слід розміщувати над кронами вирощуваних рослин на відстані 50-60 см від їхніх верхівок. За недостатнього освітлення в зимовий період у цитрусових рослин масово осипається листя. З наближенням весни й відповідно з поступовим зменшенням ночі та збільшенням світлового дня додаткове освітлення поступово зменшують.

Якщо рослину, яку вирощують у кімнатних умовах, на літо хочуть виносити у відкритий ґрунт, то це слід робити поступово, хоча б протягом тижня, щоб вона призвичаїлася до інтенсивнішого освітлення. Рослину виносять із житлового приміщення і ставлять спочатку у затінок під крону дерева, де розсіяне сонячне проміння. Аби рослина не зав’яла, її регулярно поливають. Лише після того, як вона звикне до нових умов, її переносять із затіненого місця на нормально освітлену ділянку. На вибраному місці копають ямку, в якій розміщують горщик з рослиною. Ямку засипають, а ґрунт добре ущільнюють до зовнішніх стінок горщика. Зверху ґрунт як у горщику, так і навколо нього в засипаній ямці поливають і мульчують перегноєм. Коли ж у відкритий ґрунт із приміщення переносять рослини, які ростуть у великих ящиках чи діжках, то техніка переміщення їх із захищеного ґрунту у відкритий така сама, з тією лише відміною, що після того, як рослина звикне до умов відкритого ґрунту, її із затемненого місця переносять на більш освітлену ділянку і ставлять просто на землю, не копаючи ямки, а саму діжку чи ящик білять вапном, щоб зменшити їхнє нагрівання сонцем.

Дуже важливим фактором для цитрусових рослин є температура повітря. Оптимальною для цих рослин є плюс 16-20°С. У період бутонізації та цвітіння температура має бути трохи нижчою, бо за вищої температури маточки квіток бувають недорозвинутими або не утворюються зовсім. У зимовий період температура може бути знижена до 10—14°С. За такої температури процеси життєдіяльності у рослин будуть не такі інтенсивні, а тому недостатнє освітлення в цей період не так згубно впливатиме на них. Якщо в зимовий період рослини знаходяться у досить теплих приміщеннях, то потрібне додаткове освітлення лампами.

Вирощуючи цитрусові в кімнатних умовах, слід пам’ятати, що коренева система та надземна частина рослин потребують однакових температурних умов. Дуже часто цитрусоводи-початківці в зимовий час розміщують цитрусові на підвіконні, де через щілини віконних рам проникає холодне повітря, яке сильно охолоджує ґрунту вирощуваному посуді (до 6-7°С). Внаслідок цього коріння рослин майже не засвоює вологи з ґрунту, а надземна частина, навпаки, в цей час сильно нагрівається потоком сухого і навіть гарячого повітря (іноді вище 20°С) від радіаторів центрального опалення. Внаслідок цього листки випаровують багато вологи, якою власне коріння не в змозі забезпечити рослини в потрібній кількості, тому вони починають скидати листки.

Через це в зимовий час цитрусові варто розміщувати не на підвіконні, а поблизу вікон з таким розрахунком, щоб і коренева, й надземна частини знаходилися в однакових температурних умовах. Слід пам’ятати, що цитрусові рослини негативно реагують на протяги, тому їх не рекомендується ставити навпроти віконних кватирок. Це також слід враховувати, коли рослини на літній період виносять на балкон, веранду, лоджію.