Посуд і ґрунтосуміші
Кращим посудом для вирощування цитрусових у кімнатних умовах є глиняні горщики, дерев’яні ящики, дерев’яні діжки. Посуд має бути добре дренованим, щоб у ньому не застоювалася вода. Найкращими, звичайно, вважають гончарні горщики, які, крім дренажного отвору на дні, мають пористі стінки. Через дренажний отвір стікає зайва вода при надмірному поливі, а через пори добре провітрюється ґрунт. Полив’яні та пластмасові горщики вважаються гіршими, бо у їхніх стінках немає пор. Дерев’яні діжки (ящики) мають той недолік, що можуть швидко згнити, але при вирощуванні великих рослин без них не обійтися. Недосвідчені цит-русоводи висаджують рослини у відра, скляний посуд, у дні яких немає отворів і через стінки яких не проходить повітря. В такому посуді дуже часто, особливо за надмірної вологості ґрунту, рослина задихається і вимокає.
Вирощуючи цитрусові у кімнатних умовах, їх потрібно час від часу пересаджувати в інший посуд більшого розміру. Посуд має бути такої величини, щоб у ньому вільно розміщувалася коренева система рослини. Думка недосвідчених садівників про те, що висаджена невеличка рослина у горщик великого розміру швидше вступить у плодоношення — помилкова, рослина буде буйно рости (жирувати), а вступ у плодоношення затримуватиметься. Крім того, у великому посуді слаборозвинута коренева система не освоює (не пронизує) увесь ґрунт, внаслідок чого поливна вода повністю не використовується рослиною і застоюється, що призводить де закисання ґрунту. Це часто спостерігається тоді, коли ґрунт важкий і погано провітрюється. Молоде коріння,проникнувши з часом до шару закислого ґрунту, захворює, тому рослина зупиняється в рості, листя жовтіє і поступово осипається. Отож, якщо терміново не замінити ґрунт, рослина може загинути.
Практичний досвід фахівців свідчить, що молоді сильнорослі рослини слід пересаджувати у посуд більшого розміру щороку, а рослини, що вже вступили у плодоношення, один раз на 2-3 роки, багаторічні плодоносні рослини — один раз на 5-6 років.
Для того, щоб легше й зручніше було пересаджувати рослини, горщики, ящики і навіть діжки виготовляють конусоподібної форми (знизу вужчі, ніж у верхній частині). Однорічні рослини найкраще вирощувати у горщиках з діаметром у верхній частині 20-25 см, 2-3-річні -25-30 см, 4—річні — 30-35 см, а 6—10-річні рослини вирощують у горщиках з діаметром 35-40 см або у діжках з діаметром 40-45 см.
Орієнтиром, який вказує на те, що рослину необхідно пересадити з меншого посуду в більший, є поява у отворі дна горщика кінчиків коріння.
Під час вирощування цитрусових культур у кімнатних умовах дуже велике значення має ґрунт. Він має містити достатню кількість поживних речовин, бути легкого механічного складу, водо- та повітропроникним, мати нейтральну або слабокислу реакцію (рН 6,5).
Важкий за механічним складом глинистий ґрунт сильно ущільнюється, пересихає, розтріскується і розриває корені рослини, а за надмірного зволоження такого ґрунту коріння задихається й вимокає. Занадто важкий ґрунт у горщиках є основною причиною захворювання гомозом. Непридатні також ґрунти, які містять багато вапна: відбувається отруєння коренів. Рослини погано розвиваються, коли ґрунт дуже кислий (торф’яний, підзолистий). Корені цитрусових рослин абсолютно не витримують торфу та засолених ґрунтів. Малопридатні й надто легкого механічного складу ґрунти. Вони дуже швидко пропускають воду і не затримують поживні речовини, тому рослини в них голодують.
У природних умовах знайти такий ґрунт, який би повністю відповідав вимогам цитрусових культур при вирощуванні їх в обмежених посудом умовах, неможливо. Тому для вирощування цитрусових у кімнатних умовах із дернової землі, листяної землі, перепрілого гною-сипцю і річкового піску готують ґрунтосуміш у співвідношенні 2:2:2:1. У такій ґрунтосуміші рослини за регулярного поливу та підживлення добре ростуть і плодоносять. Для того, щоб правильно підготувати ґрунтову суміш, необхідно знати характеристику її складових компонентів.
Дернова земля — це найважливіша складова частина поживної ґрунтової суміші (садової землі). Готується вона шляхом закладання для перегнивання в компост зрізаних пластів дернини. Її найкраще заготовляти там, де росли багаторічні бобові або лугові трави, особливо де був травостій.
При нарізуванні дернини товщина її шару має бути не більше 10-15 см. Під час складання бурта пласт кладуть травою донизу. Після перегнивання така земля буде багатою на органічні речовини і матиме нейтральну реакцію. Через 6-8 місяців після кількаразового перелопачування землю пересівають через решето і використовують за призначенням.
Листяна земля — її отримують від перегнивання зібраного в купи листя деревних рослин. Щоб листя добре перегнило і повністю мінералізувалося, його тримають у буртах, декілька разів перелопачують, не допускаючи пересушування. Поживні властивості листяної землі залежать від того, з яких порід заготовлене листя і як довго така земля зберігається. Кращу листяну землю отримують від перегнивання листя бука, липи, клена, гіршу дає листя кінського каштана.
Часто в лісі в ранньовесняний період під кронами добре розвинутих дерев знімають шар ґрунту глибиною 6-8 см разом з опалим листям і всю цю масу складають у бурти під відкритим небом. За літо кілька разів перелопачують, якщо потрібно — зволожують. Восени така земля буде готова для використання. Її пересівають через решето і після цього використовують. Листяна земля має зазвичай нейтральну реакцію. Всі види листяної землі вважаються бідними на поживні речовини.
Перегній — це гній, що добре перегнив. Кращим є кінський перегній. Використовується в невеликих кількостях як органічне добриво.
Пісок — складова частина великої кількості ґрунтосумішей. Як правило, слугує для створення пухкіших ґрунтових сумішей. Рекомендується використовувати річковий пісок, тому що він складається з різних за розміром фракцій — піщинок. При складанні ґрунтових сумішей краще брати середню і велику фракцію річкового піску.
Дуже важливо правильно виконати садіння (пересаджування) цитрусової рослини. Перед висаджуванням готують посуд. Дренажний отвір у дні посуду закривають черепком випуклим боком догори, щоб через отвір не просипався дренажний матеріал, а зайва вода вільно витікала. Потім на дно посуду насипають дренажний матеріал шаром 2-4 см. Найчастіше для цього використовують великозернистий річковий пісок, можна також гравій, гальку. Поверх дренажу насипають шар ґрунтосуміші.
Корені саджанців перед садінням уважно оглядають, якщо є пошкоджені чи поламані корені, їх видаляють гострим секатором або укорочують до непошкодженого місця. Бажано кінчики коренів трохи підрізати, це запобігає їхньому загниванню, сприяє прискоренню утворення калюсу та відновлення росту.
На нетовстий шар ґрунтосуміші, яку насипано на дно посуду, розміщують кореневу систему рослини, рівномірно розправляючи корені у різні боки, і поступово засипають грунтосумішшю, одночасно підтрушуючи рослину, щоб заповнити повітряні проміжки між корінням. Ґрунт обережно пальцями обох рук ущільнюють до коренів та стінок посуду, щоб рослина добре закріпилася та між корінням не залишилося повітряних прогалин.
Коренева шийка рослини має бути на рівні поверхні ґрунту. Посуд повністю ґрунтом не заповнюють, а залишають 2-3 см до його верхнього краю, щоб можна було здійснювати полив.
Висаджені рослини вдосталь поливають водою і на 2-3 тижні ставлять у тепле затінене від прямих сонячних променів місце, регулярно поливають, а крону обприскують водою. Такий догляд за пересадженими рослинами сприятиме кращому їх приживленню і відновленню росту надземної частини.
Розрізняють пересаджування рослин і перевалювання. При пересаджуванні рослину переносять з одного місця вирощування в інше (з одного посуду в інший) без ґрунту. Цю роботу слід проводити ранньої весни до початку сокоруху. У випадку, коли під час пересаджування рослина втрачає значну частину коренів і залишені корені не зможуть повністю забезпечити вологою та поживними речовинами надземну частину, для відновлення рівноваги між надземною частиною і кореневою системою необхідно провести обрізування крони рослини. При цьому видаляють гілки, які загущують крону, ростуть в середину крони, а залишені гілки укорочують на третину їхньої довжини.
При перевалюванні рослини з посуду меншого об’єму у більший рослини виймають із тісного посуду і, намагаючись не порушити основного кореневмісного шару ґрунту (грудки), поміщають у посуд більшого об’єму, досипають ґрунтосуміш і поступово ущільнюють її, залишаючи місце для поливної води. При цьому немає необхідності в обрізуванні надземної частини, позаяк коріння не пошкоджується і майже не втрачається. Перевалювання рослин можна виконувати будь-якої пори року.
Полив і обприскування цитрусових рослин
Своєчасний і правильний полив цитрусових рослин, які культивуються в кімнатних умовах, має важливе значення для забезпечення їхнього нормального росту, розвитку і регулярного плодоношення.
Волога потрібна цитрусовим для розчинення поживних речовин ґрунту і переведення їх у доступну для рослин форму, транспортування цих речовин з ґрунту через кореневу систему до надземної частини.
Особливо багато вологи потрібно цитрусовим для транспірації (випаровування), що відбувається при створенні органічної маси рослин. Відомо, що внаслідок випаровування вологи рослини не тільки регулюють свій поживний і водний режим, а й нормалізують температуру.
Нестача вологи в ґрунті призводить до відмирання ніжних активних коренів, це в свою чергу спричиняє пожовтіння й осипання листя, а якщо таке триває впродовж кількох днів, то й всихання всієї рослини.
Слід також пам’ятати, що надлишок вологи у ґрунті негативно позначається на загальному стані вирощуваних рослин. Часто малодосвідчені цитрусоводи-аматори запитують, чому на рослині в’януть листки і поникають молоді пагони, коли ґрунт у посуді, в якому росте, наприклад, лимон, досить вологий і навіть перезволожений. Вони не враховують того, що для нормальної життєдіяльності кореневої системи будь-яка рослина (не лише цитрусова) має бути забезпечена як елементами живлення і вологою, так і повітрям для дихання коренів.
Коли ґрунт перезволожений, то надмірна кількість води витісняє з нього повітря і порушується як нормальне дихання коренів, так і перебіг мікробіологічних процесів у ґрунті, а це в свою чергу стримує мінералізацію поживних речовин і перетворення їх у легкодоступну для рослин форму.
Надмірне перезволоження ґрунту, особливо взимку, може призвести до його закисання. У такому випадку рослину слід переставити в тепле місце, щоб швидше з перезволоженого ґрунту випаровувалася зайва волога. Коли сталося так, що ґрунт у посуді вже закис і листки почали жовтіти, рослину слід терміново пересадити й звільнити від закислого ґрунту. Якщо при пересаджуванні виявиться, що вже є відмерлі корені, то мертву їх частину вирізують гострим секатором до здорових не відмерлих тканин, а рослини поміщають у посуд дещо меншого об’єму і засипають свіжою ґрунтосумішшю.
Надземну частину такої рослини відповідно зменшують обрізуванням для того, щоб відновити корелятивні зв’язки між нею і кореневою системою, які були порушені втратою частини коренів. Чим сильніше обрізані корені, тим більше слід вкоротити гілки крони. Пересаджені таким чином рослини помірно поливають і ставлять у затінене від сонця місце для приживлення.
Необхідність проведення поливу можна визначити за станом ґрунту в посуді: за достатнього зволоження він має темний колір і не ущільнений, а коли ґрунт пересихає, то набуває сірого відтінку і стає щільним.
Є ще один спосіб визначення потреби в поливі. Необхідно взяти грудочку ґрунту і, коли вона розсипається від легкого натискування, то потрібно поливати, а якщо грудочка при натискуванні на неї не розсипається, полив не потрібний.
Періодичність поливу рослин залежить від розміру посуду, віку і величини рослин, якості ґрунто-суміші (щільності), температури та вологості повітря в приміщенні, пори року, стану рослини. Влітку ті рослини, що ростуть у посуді невеликого об’єму, поливають щодня або й двічі на день, у великих ящиках — раз на 2-3 дні, а в діжках — раз на 4-5 днів. Отже, чим меншого розміру посуд, тим швидше висихає в ньому ґрунт і потрібно частіше поливати. У період росту й цвітіння рослини потребують багато вологи і це також слід враховувати, при поливі.
Взимку лимони поливають рідше, а ті, що ростуть у посуді невеликого об’єму або розміщені на підвіконні, де повітря тепле й сухе, поливають щодня. З наближенням весни, коли температура навколишнього повітря значно підвищується, щоб рослини не потерпали від нестачі води, їх поливають частіше.
Дуже важливо встановити норму поливу. Слід пам’ятати, що вода має промочити весь ґрунт у посуді, а не тільки його верхній шар. Необхідно зазначити: якщо під час садіння чи пересаджування рослини ґрунтосуміш підготовлена правильно (вона родюча, структурна й пухка), то поливи здійснювати не складно. Поливну воду виливають на всю поверхню ґрунту і вона без затримування вбирається ним. За достатньої норми поливу у дренажному отворі у дні посуду з’являються краплі поливної води. Це означає, що ґрунт зволожений достатньо. Коли ж ґрунт не структурний, а важкий і щільний, тоді поливна вода вбирається ґрунтом дуже повільно і спочатку стікає по внутрішніх стінках посуду. У дренажному отворі вода може з’явитися навіть тоді, коли весь кореневмісний шар ґрунту залишиться сухим. У такому випадку полив слід здійснювати невеликими порціями води і довше, доки вода не проникне всередину кореневмісного шару ґрунту.
Якщо під час поливу вода вбирається ґрунтом дуже повільно, тоді полив потрібно здійснювати іншим способом. Горщик з рослиною ставлять у широкий посуд, в який наливають певний об’єм води. Поливна вода за такого способу поливу проникає до коріння через дренажний отвір, у дні горщика, шляхом всмоктування. Коли поливна вода повністю вбереться ґрунтом, що є в горщику, але верхній його шар залишиться сухим, тоді у посуд слід додати поливної води. У випадку, коли верхній шар ґрунту у горщику вологий, а в посуді залишилася вода, це свідчить проте, що кореневмісний шар ґрунту зволожений достатньо. Тоді горщик з рослиною виймають із посуду, а зайву воду зливають. Під час повторного поливу тієї ж рослини вже можна приблизно знати поливну норму. Слід пам’ятати, що надлишковий полив призводить до вимивання розчинених мінеральних солей і збіднення ґрунту.
Яка вода потрібна для поливу цитрусових рослин?
Найкраще для цього використовувати чисту прісну воду: дощову, снігову або річкову. При використанні води з водопровідної мережі необхідно протягом доби відстояти її або прокип’ятити, чи просто витримати на освітленому сонячним промінням місці в широкому посуді, щоб зменшити в ній вміст шкідливого для рослин хлору та інших дезінфікуючих речовин.
Водопровідна і кринична вода часто містить різні мінеральні солі. За систематичного використання такої води для поливу уже через кілька місяців ґрунт у посуді насичується шкідливими солями (подібно до накипу, який з’являється на стінках чайника при систематичному кип’ятінні в ньому води). Це надає ґрунту лужної реакції. На поверхні ґрунту та по краях горщика з’являються кристалики солей або біло-жовтій наліт. У таких випадках рослини втрачають здатність нормально засвоювати э грунтового розчину необхідні поживні елементи і відстають у рості, починають хворіти, тому їх слід пересадити й замінити ґрунтосуміш у посуді. Отже, водопровідну та криничну (жорстку) воду перед використанням для поливу рослин необхідно прокип’ятити.
Температура поливної води має бути на 2-3°С вища за температуру повітря в приміщенні, де знаходяться рослини. Для поливу цитрусових не бажано використовувати ні холодну воду, ні дуже теплу, бо в обох випадках відмирають ніжні корені, стан рослин погіршується.
Для економного використання вологи ґрунт у посуді необхідно хоча б раз на декаду розпушувати. Це зменшує випаровування вологи ґрунтом та поліпшує його повітряний режим.
Цитрусові рослини походять із субтропічної зони, тому вони вибагливі як до ґрунтової вологи, так і до вологості повітря. При вирощуванні таких рослин у кімнатних умовах повітря має бути не дуже сухим (вологість не нижче 70-75%), але у більшості випадків воно буває не лише сухе, але й гаряче, тому рослини потрібно періодично обприскувати чистою водою. Це можна здійснювати ручним розпилювачем, яким користуються домогосподарки під час прасування білизни.
Обприскування цитрусових рослин водою найкраще здійснювати у вечірні години або вранці. За ясної сонячної погоди, особливо коли рослини знаходяться на освітленому сонцем місці, обприскувати їх вдень не можна. Це може призвести до опіків, особливо на молодих листках і пагонах. При обприскуванні рослин вода на листках та корі пагонів осідає у вигляді крапель, особливо коли рослини вкриті пилом, а сонячні промені, проходячи крізь краплю, яка являє собою лінзу, переломлюються, внаслідок чого на корі та листках з’являються опіки, іноді досить сильні.
Е.С. Федоренко
