Мезембриантемум — трав’яниста рослина родини Аізових. У природі трапляється у Південно-Східній Африці, в Середземномор’ї, на Канарських островах. В Україні рослина поки що поширена мало, але в останні роки, з насиченням ринку імпортованим насіннєвим матеріалом, інтерес до неї зростає. Насамперед — як до декоративного красивоквітуючого однорічника. Проте, вирощуючи мезембриантемум, можна розширити асортимент шпинатових овочів. Подібно до шпинату, молоді листки й пагони використовують у їжу. В овочівництві рослина відома під назвою «кришталева травичка» (український варіант — «кришталева трава», «льодяник»).
Кришталевим мезембриантемум називають за те, що його листки суцільно вкриті залозками (пухирцями), наповненими соком, схожими на блискаючі крижинки, кришталики кришталю. Рослина компактна, висотою 10-13 см, має численні сланкі, з густими гілочками, м’ясистими, покритими блискучими волосками стебла довжиною до З0 і більше сантиметрів. Листки соковиті, широкояйцеподібні або лопатоподібні.
Квітки пазушні, досить великі, діаметром до 8 см. Цвітіння рясне. Мезембриантемум у квітникарстві використовується подібно до портулаку декоративного: в якості бордюрного, «килимового» покриття, його вирощують на балконах, на кам’янистих гірках. Часто рослину називають «полуденною квіткою», тому що її квітки розкриваються ближче до полудня в сонячну погоду, а до вечора закриваються.
У їжу вживають свіжі соковиті листки й молоді пагони в сирому або вареному вигляді аналогічно шпинату. Вони мають приємний, трохи кислувато-солоний смак, до якого необхідно звикнути. Подрібнені листки мезембриантемуму можна використовувати замість мила.
Вирощують цю рослину на сонячних ділянках. Вона віддає перевагу легким, малопоживним ґрунтам, витримує засолення. Мезембриантемум кришталевий досить витривалий до умов зростання. В умовах Чернігівської області молоді рослини без будь-яких ознак ушкодження витримували заморозки до -3°С (рослини були вкриті інеєм). В умовах перезволоження у загущених посівах спостерігається запліснявіння й загнивання соковитих листків.
Особливості вирощування мезембриантемуму
Ділянки для вирощування мезембриантемуму кришталевого обирають вирівняні, сонячні, захищені від холодних вітрів. Кращими попередниками є ранні зернові, картопля та овочеві культури, під які вносили органічні добрива. Безпосередньо під мезембриантемум добрива не вносять.
Основний обробіток ґрунту починають з осені, відразу після збирання попередника. Проводять лущення або дискування, чим забезпечується загортання у ґрунт післяжнивних залишків, підрізування вегетуючих бур’янів, провокування до проростання насіння бур’янистих рослин. Через 2-3 тижні, залежно від погодних умов й активності появи сходів бур’янів, здійснюють оранку на глибину орного шару. За необхідності (масова поява бур’янистих рослин) роблять культивацію зябу.
Рано навесні вживають заходів щодо затримання вологи шляхом боронування у два сліди й культивації з одночасним боронуванням. Це дає змогу розпушити верхній шар ґрунту до дрібногрудкуватого стану на глибину 8-10 см, створити умови для одночасного проростання бур’янів з поверхневого шару з метою їхнього знищення передпосівною культивацією, знищити сходи зимуючих і ранніх злісних видів бур’янистих рослин, створити оптимальні умови для якісного проведення сівби: рівномірного розміщення й загортання насіння.
Безпосередньо перед сівбою здійснюють передпосівний обробіток ґрунту комплексними ґрунтообробними агрегатами, що дає змогу забезпечити оптимальні умови для якісної сівби й проростання насіння: розпушити, вирівняти та ущільнити ґрунт. У відкритий ґрунт висівають у третій декаді квітня — першій декаді травня. Ширина міжрядь на товарних посівах становить 45 см, на насінницьких — 70 см. Глибина загортання насіння 0,5-1 см; норма висіву 0,5-1,0 кг/га (для рівномірнішого висіву насіння змішують із баластом). За необхідності посіви прикотковують легкими котками, в результаті чого вирівнюється поверхня ґрунту, забезпечується контакт насіння із ґрунтом, отож сходи з’являються дружні й рівномірні.
Коли мезембриантемум вирощують розсадним способом, насіння висівають у парники або теплиці у першій-другій декадах квітня, висаджують у відкритий ґрунт у третій декаді травня. При вирощуванні розсади регулярно провітрюють парники й теплиці, стежать за вологістю ґрунту і повітря, не допускають перезволоження, оскільки від надлишку води корені легко загнивають.
Догляд за посівами полягає в розпушуванні ґрунту в міжряддях (три-чотири рази до змикання рядків: після дощів і поливів, щоб уникнути утворення кірки, з масовою появою бур’янів) фрезерними або просапними культиваторами, знищенні бур’янів у рядках (два ручних прополювання, перше з одночасним формуванням густоти стояння, залишаючи рослини на товарних посівах через 5-8 см і 10-15 см — на насінницьких). Вилучені рослини використовують у їжу.
Загущення посівів призводить до зниження якості товарної продукції, рослини не повною мірою проявляють властиві сорту морфолого-біометричні ознаки, а в дощові періоди є причиною загнивання рослин, погіршення якості товарної продукції й навіть повної загибелі рослин. Особливо небезпечних шкідників і хвороб на культурі за ретельного дотримання всіх агротехнічних заходів не спостерігається.
Перший урожай молодих листків і ніжних пагонів збирають через 3-4 тижні після появи сходів або висаджування розсади. Для стимулювання подальшого росту врожай необхідно збирати регулярно й видаляти всі бутони, що з’являються. Зелень (товарна продукція) може зберігатися у свіжому вигляді кілька днів.
Північні регіони України знаходяться в зоні ризикованого насінництва мезембриантемуму. Насамперед, необхідно вчасно проріджувати рослини, дотримуватися агротехнічних заходів. Насіння збирають вибірково: один-два рази вручну, після чого зібрану масу скошують і дозарюють під навісами на щільній мішковині, щоб уникнути втрати дуже дрібних насінин. Після дозарювания масу обмолочують і очищують насіння від домішок та бур’янів. На всіх етапах збирання, дозарювання, сушіння й очищення не допускають самозігрівання вороху й насіння.
Вітчизняних сортів мезембриантемуму на сьогодні немає. Не дуже давно на українському ринку насіння з’явився сорт овочевого типу Іній (походження — Російська Федерація), а також кілька сортів з далекого зарубіжжя (переважно для декоративних потреб), які можна використовувати і в якості овочевих. Вирощуючи на насінні потреби декілька сортів, необхідно дотримуватися просторової ізоляції.
