Великоплідного горіха сорту Моренцівський, якого я виростив на власній ділянці, я придбав на батьківщині Т.П Шевченка в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області. Але придбання великих плодів горіха не дає гарантії, що вирощені з них дерева будуть такими ж великоплідними.
Волоський горіх належить до однодомних рослин з різностатевими квітками. Але на одному й тому ж дереві горіха тичинкові й маточкові квітки квітують не одночасно. Це явище має назву дихогамії. Спочатку на одному дереві зацвітають тичинкові квітки, коли ж вони відцвітуть, починають квітувати маточкові. Такі дерева називають протоанд-ричними. На іншому дереві спочатку квітують маточкові квітки, а після них — тичинкові. Це дерева протопнічні. Тривалість цвітіння різних квіток на одному й тому ж дереві становить у середньому тиждень. Завдяки дихогамії у волоського горіха відбувається перехресне запилення. Але мені яка різниця? А виявляється, що є. Бо ж у Моринцях багато плодоносних горіхових дерев. І плоди вони мають різних розмірів. Я, звичайно, набрав повну торбу великоплідного Моренцівського. Стратифікувати вже було запізно (потрібно 1-1,5 місяця до висіву), тому зробив скарифікацію (злегка пошкодив шкаралупу), сходи одержав гарні, дружні. Із 50 висіяних горіхів дали сходи 45 шт. Восени 10 сіянців висадив на власному городі, а решту роздав сусідам.
Плодоносити горіх починає у віці 10 років. Ось я й чекав упродовж всього цього терміну. Але. на жаль, із 10 висаджених Моренцівських таким виявився лише один. І причина полягає 7 запиленні. Якби дерево волоського горіха росло лише одне великоплідне, такого б не було. Дуже рідко, але буває, що на одному дереві тичинкові і маточкові квітки квітують одночасно. А Ф.А. Щепотьєв і А.Г. Герасименко (1970 р.) одержали плоди без запилення. Цим підтвердилася наявність у волоських горіхів апокамікесу. Це дуже важливо, адже апокамікти спадковують усі особливості материнського дерева. В горіха апокамікти становлять 1-3% від урожаю. Науковець П.П. Боділов займався вирощуванням апокаміктів. А мені просто поталанило, що такий апокамікт дістався і мені, і я його виростив на власному городі в Лубнах. Із його плодів у Миколаєві (на моєму новому місці проживання) росте молодий саджанець. А що він собою являє, час покаже.
Ф.А. Щепотьєв наводить таку характеристику сорту. Дерево має крону широкоеліптичної форми, плоди розміром 4,8×3,9 см, масою 16,3 г. Вихід ядра 38,4%, урожай з одного дерева 70 кг.
Усі полюбляють горіхи, але не у всіх є можливість завести їх на власній ділянці. Це дерево до З0 м заввишки, може мати стовбур діаметром до 2 м і живе до 400 років. Ось один із велетнів, про який повідомляла Л.К. Поліщук. Це дерево віком 120 років, заввишки 38 м, стовбур у діаметрі 80 см, площа проекції крони 300 м2, урожайність 200-300 кг. Де ж знайти йому місце на невеличкій присадибній ділянці? Але у мене було 10 соток землі і садиба на розі. Горіхи росли із східного боку понад дорогою. А коли захотів висадити на ділянці, то вибрав сорт Ідеал. Вперше я прочитав про цей сорт в журналі «Приусадебное хозяйство».
За описом С.С. Калмикова, дерево сорту Ідеал помірного росту, починає плодоносити на другому році життя. Плоди дає двічі за літо. Горіхи другого врожаю достигають на два тижні пізніше і менші за розміром від плодів першого врожаю. Плоди середніх розмірів масою 10,4 г. Горіхи зібрані в супліддя по 10-17 штук. У тому ж журналі знайшов адресу господаря цього сорту в Узбекській РСР. Написав листа і переслав гроші. Одержавши горіхи, висадив 10 шт. Із них виріс один саджанець. Він дотепер росте і плодоносить в Лубнах на колишній моїй ділянці.
Волоській горіх — це гірська рослина і він не боїться, коли буде засипана коренева шийка. В Лубнах на садибі був підйом підґрунтових вод. Це явище було повсюдним. Погреби та підвали були залиті водою. Біля мого будинку було понижене місце. У результаті підйому підґрунтових вод усі плодові дерева загинули, а горіх ріс біля тину на 2,5 м нижче дороги. Засипаючи понижене місце землею, засипав і стовбур горіха на 2 м. До цього він хворів, фактично пропадав від води і життя ледве теплилось у ньому завдяки верхньому корінню. Але після присипання землею він ожив і став нормально рости і розвиватись.
В. В. Беспалов, м. Миколаїв
