Шовковиця – і корисна, і смачна


Шовковиця

Мій дід Ілля Іванович Пилипенко, помираючи, заповів посадити на могилі шовковицю. «Нема кориснішого дерева», — говорив він. Отже, познайомимося з цією рослиною, щоб пізнати наскільки вона корисна і бажана на садибі чи дачній ділянці.

Назва «шовковиця» походить від шовкового дерева, що дає корм для шовкопряда. Поширене в народі слово «тут» — тюркська назва цього рослинного роду. Шовковиця — цінна плодово-технічна рослина. На Сході здавна вважається священним деревом, бо все в ньому корисне.

Є близько двадцяти видів шовковиці, поширених у помірному поясі північної півкулі та, частково, у горах субтропіків. У нашій місцевості диких видів немає, хоч окультурені, часом, здатні дичавіти і природно розселятись. В Україні повсюдно поширена шовковиця чорна, в меншій мірі -біла, бо у нас перевага надається плодам чорної, тоді як у районах промислового шовківництва майже виключно розводять білу шовковицю. Є багато гібридів між чорною і білою. Зрідка трапляється червона, але вона практичного значення не має. В Японії росте паперова шовковиця, з якої виробляють папір — один з найкращих у світі, — який використовується для грошових знаків та документів.

Рослини, звичайно, дводомні, частково — однодомні. Чоловічі особини звуться шовкунами, яких позбавляються при садінні рослин для одержання ягід, але вони бажані в озелененні, особливо в містах і селах, бо чоловічі особини (шовкуни) не засмічують вулиць.


Шовковицю вирощують, головним чином, щоб мати корм для шовковичних черв’яків. Це смачні й корисні ягоди, а деревина міцна. Вона є цінною декоративною рослиною для озеленення і пейзажного садівництва. Довговічне й ошатне дерево. Блискуче темно-зелене листя тримається на ньому до морозів, не змінюючи забарвлення. Листя прикрашає дерево до пізньої осені, бо воно опадає пізніше багатьох дерев і чагарників. Листки часто різноманітної форми, від цільнокраїх до глибоко розрізаних. Взагалі, листки дуже мінливі: прості, цільні, або лопасні, — бувають різновидними на одній і тій же рослині. Ягода являє собою супліддя, що складається з несправжніх соковитих кістянок.

Шовковиця біла природно поширена в Китаї, звідки вона розселилась по всьому світу, в тому числі завезена в Європу.

Споконвіку культивується в Середній Азії. Виростає у висоту до двадцяти метрів, маючи діаметр понад метр. Найбільше і найстаріше у світі дерево цієї породи росте в старій частині міста Ходжент, що в Таджикистані, вік якого, вважають, становить одинадцять століть. Ще й тепер у Києві, у старовинних садибах та пам’ятках садового мистецтва, трапляються дерева діаметром до півтора метра біля основі стовбура. Б&’ове дерево росте у відомій Асканії Новій на Херсонщині.

У важкодоступному місці Східного Тибету на висоті 3500 м вище рівня моря китайськими ботаніками знайдений реліктовий ботанічний куточок невідомих видів бобових і злаків. Тут же група дуже старих дерев: тисячолітня шовковиця з обхватом стовбура 13 м, 980-річний горіх — 10 м в обхваті, персик — 1000 років, гранат — 840 років.

Супліддя білі, жовті, рудуваті, червонуваті до фіолетових, приторно-солодкі, мають певний, злегка неприємний, смак. Останнє є важливою видовою ознакою. В окремих місцях розмножується як культурна рослина, що налічує близько чотирьохсот сортів. Розводять переважно заради листя — корму для тутового шовкопряда. Має значення як плодова рослина. Площа насаджень шовковиці на Земній кулі — понад один мільйон триста тисяч гектарів, з них один мільйон використовується для шовківництва.

Плоди достигають у липні-серпні. Ягоди бувають різних розмірів, форми, відмінні за хімічним складом, хоч за смаком гірші від ягід чорної шовковиці. З найсолодших ягід, які містять у собі до двадцяти п’яти відсотків цукрів при незначній кількості кислоти, виготовляють високоцукристі сиропи (бекмес, або душаб), вино, тутову горілку та інші високоякісні алкогольні напої, подібні до коньяку, безалкогольні напої, запашні компоти, варення, повидло. Плоди запікають у пирогах, з них варять вареники. Люблять ними ласувати дорослі, а особливо діти. Замурзані сільські дітлахи сповіщають про час достигання шовковиці, якою ласують досхочу. Плоди багаті на сполуки заліза, які легко засвоюються організмом людини. Шовковиця нормалізує вуглеводний обмін, краще її вживати натщесерце.

Висушені плоди дуже смачні. Таджики, наприклад, сушені тутові ягоди змішують з кістянками фісташки справжньої і вживають для «розмови», подібно до нашого лузання соняшникового чи гарбузового насіння. Народи Середньої Азії з висушених та перемелених плодів виготовляють кондитерські вироби, що нагадують пряники, або додають їх до тіста замість цукру.

Ягоди шовковиці очищують кров, лікують печінку і селезінку, знімають запалення в горлі, вживаються при шлункових, серцевих захворюваннях, а соки та сиропи — при наривах у горлі і як потогінний засіб.

Вживання ягід шовковиці лікує серце, поліпшує зір, очищає кров, нормалізує обмін речовин. Порошок кори молодих гілок, замішаний на олії, лікує застарілі рани.

Настій кори коренів застосовують як послаблююче та глистогінне. Ягоди полюбляють кури і качки, а зверху ласують ними горобці, іволги, сойки. Настій стиглих ягід у Грузії вживають як потогінний засіб при простудах, а сік — як відхаркувальний засіб при кашлі. Настій плодів — полоскання при хворобах горла.

Кора сприяє гоїнню ран, лікує при гіпертонії. Листки дають жарознижувальний ефект. Лист шовковиці — чай при діабеті та епілепсії. Відваром листя полощуть зуби, щоб заспокоїти біль. Шовковиця — цінний медонос. Деревина цієї рослини тверда, важка, з жовтуватим полиском. Використовується у столярному виробництві, для виготовлення музичних інструментів та винної тари, в якій вино не набуває бочкового присмаку. Слугує замінником дуба. В деяких місцевостях Китаю шовковиця — основне джерело деревини.

З молодої кори виготовляють мотузки та грубі тканини, а листя використовують для одержання жовтої фарби. Ще в 105 році до нашої ери китайці винайшли спосіб виробляти папір з подрібненої кори шовковиці.

Біла шовковиця знаходить застосування в зеленому будівництві і створенні алей, посадок вздовж вулиць і доріг, утворює прекрасні живоплоти. В естетичному садівництві використовується у вигляді поодиноких дерев, зокрема, декоративних форм, групових насадженнях і посадках на узліссях.

Садівниками-декораторами віднайдено декілька декоративних форм. Найбільше ціниться поникла (плакуча) шовковиця, гілки-батоги якої часто з висоти двох-трьох метрів звисають до самої землі. Ефектними є різновидності: пірамідальна, кулеподібна, великолиста, вузьколиста, розсіченолиста, карликова, з золотавими листками і пагонами. Шовковиця біла придатна для заліснення пісків у степовій зоні, полезахисних лісосмугах на світло-каштанових ґрунтах. У таких випадках слугує кормом для диких птахів і, частково, дрібних звірів. Шовковиця біла в деяких місцевостях Італії слугує підпорою для винограду, який провисає від дерева до дерева у вигляді гірлянд.

Рослина доволі посухостійка та солевитривала, в молодості добре переносить пересаджування. Доволі морозостійка, дорослі дерева витримують морози до -30°С. На півночі — світлолюбна, на півдні витримує півтінь. Кращими є суглинкові ґрунти, але непогано росте на супісках.

Шовковиця щепиться та окулюється тими ж способами, що й яблуня. При цьому приживлюваність навіть краще яблуні. Шовкуни перещеплюють жіночими живцями. Розмножують шовковицю насінням, щепленням, відсадками, а також укоріненням літніх живців, які приживаються дуже добре, буває майже стовідсоткове укорінення.

Чорна шовковиця — дерево могутнє, добре облистнене, довго не скидає листя, бо походить з півдня, лише приморозки сиплять додолу зелений лист, бо жовтіє він тоді, коли довго стоїть погожа, безморозна осінь. Виростає висотою до п’ятнадцяти метрів, походить з Середньої Азії. Плоди чорні або темно-фіолетові, схожі з ягодами ожини, продовгуваті, мають приємний солодкувато-кислий смак, наділені легким ароматом, позбавлені гіркуватості, яка є у білої шовковиці. Культивується населенням виключно із-за ягід, які є незрівнянно кращими, ніж у білої шовковиці. А листки останньої, навпаки, кращі для тутового шовкопряда. Місцеве населення, як дорослі, так і дітлахи, ласує свіжими ягодами. Її використовують як лікарсько-дієтичний засіб. Ягоди чорної шовковиці мають кращі лікувальні властивості, які містять вдвічі більше заліза, ніж ягоди білої. Вони мають кровоочисну властивість, допомагають позбутись ожиріння, нормалізують обмін речовин. Стиглі плоди добре тамують спрагу. Відзначається винятково буйним плодоношенням, незрівнянно кращими показниками ягід. Більш теплолюбна, добре переносить сухий клімат. Деревина менш цінна за попередню.

Звичайні дерева дрібноплідні, але аматори і вчені-се-лекціонери віднайшли великоплідні рослини. Сортові дерева мають плоди до чотирьох сантиметрів завдовжки і завтовшки два сантиметри. Вони бувають не тільки великі, а й надзвичайно солодкі, а білі форми відзначаються ще й оригінальним сильним ароматом. Є сорт з назвою Чорний принц, який має плоди до восьми сантиметрів завдовжки, але це зі слів аматорів, а вони здатні перебільшувати. З цього приводу турецька приказка: «Сів на шовковиці, з’їв ягоду та й думає, що вже соловейко».

Червона шовковиця — найвисокоросліша за дві попередні, висота до 35 м, при діаметрі до 1,5 м. Листки великі, до 7-10 см, довгозагострені, зверху шорсткі, знизу волосисті. Плоди на довгій ніжці, до 2-3 см завдовжки, темно-червоні до майже чорних, соковиті, кисло-солодкі, які не приваблюють як їстівні. Морозостійкість вища, ніж у шовковиці білої. Листя не придатне для відгодівлі шовкопряда. Швидко росте, рано починає плодоносити, непогано переносить затінення, витривала до морозів і посух. Походить з Північної Америки. Зустрічається дуже рідко. Зокрема, є два дерева в Асканії Новій. Швидкий ріст і великі дерева можуть мати поширення у лісовому господарстві.

В Україну шовковиця потрапила понад півтисячі років тому, за іншими відомостями — ще раніше. Спочатку розмножувалась у садах київських монастирів, тепер часто зустрічається в лісосмугах, зелених насадженнях, старовинних садах, на присадибних ділянках. Місцями дичавіє і розмножується самосівом. Можна побачити покинуті насадження колишніх колгоспів і радгоспів, що давали корм для шовкопрядів у часи захоплення шовківництвом.

Шовковиця присвячена Меркурію — богу торгівлі, покровителю заповзятих ділових та енергійних людей, сприяє успіху у справах. Вона не шкодить благополуччю, тому її сміливо можна садити біля будинку, але краще на ділянці з газоном.

М.Г. Курдюк, кандидат сільськогосподарських наук


Інші статті по темі: