Вирощують ягнят біля маток. Матки — найкращі виховательки новонароджених тварин. Під час облизування посилюється кровообіг, виконується натуральний масаж шкіри. Молоко матки, яке називають молозивом, — незамінний корм, що, безперечно, утримує за життя новонароджених ягнят. Воно багате на солі магнію, які сприяють виділенню первородного калу (меконію). Крім того, молозиво містить імунні білки — глобуліни, котрі в перші дні забезпечують їм пасивний (колостральний) імунітет. А ще молозиво має підвищену кислотність (у три рази вищу, ніж звичайне молоко), що згубно діє на патогенні мікроорганізми шлунка та кишківника. Хімічний склад та біологічна вартісність молозива змінюється майже щогодини, тому так важливо, аби першого дня після народження якомога частіше прикладати ягня до вимені матки й допомагати ще слабкому ягняті ссати. Молозиво виділяється 2-3 дні, після чого його склад змінюється і починає виділятися молоко з нормальним складом.
Овече молоко багатше від коров’ячого: в його складі понад 5% білка, близько 6,5% жиру, натомість менше води. Цукор і мінеральні солі на такому ж рівні, як і в коров’ячому.
Із ростом ягнят молочність маток зростає, найвищий надій досягається через 6-8 тижнів після народження ягняти, потім зменшується, але ягнята на цей час уже можуть їсти іншу їжу, а їхній розвиток не залежить від молока матки. Зазвичай, ягнята залишаються біля маток до 100 днів, але їх можна відлучити раніше без шкоди для правильного розвитку. Наприклад, уже після 10 тижнів ссання ягнята можуть їсти корми, що призначаються для дорослих овець. Скорочення часу ссання до 70 днів добре впливає на кондицію маток і дає змогу краще підготувати їх до наступної злучки.
Ягнят слід якомога раніше привчати до самостійного вживання корму. Вже на третьому тижні після народження ягнята, наслідуючи матір, пробують їсти сіно і концентровані корми (концентрати). Тож в даний період належить відгородити для ягнят місце, де їх будуть підгодовувати. В огорожі робиться спеціальний перелаз для ягнят, який не дасть змоги матерям дістатися до годівничок з їжею, призначеною для ягнят, але ягнятам дозволяє вільно контактувати з матерями.
Годівниці для ягнят мають бути менші, а передусім нижчі, щоб ягнята не пробували спинатися на задні ноги, дістаючи до них. Концентрати можна подавати в спеціальних коритцях.
На третьому тижні життя ягнят потрібно годувати найкращим сіном — луговим або з молодої конюшини, а також подрібненим (товченим) вівсом. На перших порах ягнята мало їдять паші, живлячись в основному молоком матері, але через кілька днів корм у годівницях зменшується, і їх частіше треба поповнювати. У цей період сіно та подрібнений овес треба давати ягнятам досхочу. Раннє привчання ягнят до паші надзвичайно корисне для їхнього розвитку і здоров’я, а в пізніший період життя — і для продуктивності.
Вівці належать до жуйних тварин, у яких шлунковий тракт має передшлунки. Ягнята народжуються з відносно сформованим перетравлювачем, але не з розвиненими до кінця передшлунками, їх розвиток відбувається уже в часі післяплодового життя. Чим раніше привчити ягнят до постійних паш, тим швидше розвиватимуться передшлунки, а це помітно впливає на майбутню жирність ягнят, використання паш та продуктивність.
Відлучати ягнят можна лише тоді, коли їхня здатність до живлення постійною пашею досягне такого стану, що вони, не ризикуючи загальмуванням росту і розвитку, можуть обійтися без материнського молока. Слід зауважити, що молочність маток після 8 тижнів від окоту починає зменшуватися. Тож, якщо ягнята ростуть здоровими й у вівчарні все відбувається нормально, через 10 тижнів ссання ягнят можна відлучати і далі вирощувати вже без маток. Відлучати ягнят слід поступово, впродовж 5-6 днів.
Видавши пашу ягнятам і зачекавши, поки вони зберуться біля годівниць, перелаз зачиняють і відчиняють його лише тоді, коли дозволено ягнятам повернутися до матерів. У такий спосіб час перебування ягнят з матерями обмежується до дво- триразового ссання протягом дня, поступово переходячи на одноразовий допуск ягнят до маток упродовж дня або ночі. Пізніше перелаз зовсім не відчиняємо. Отже, відлучення відбувається майже безболісно для ягнят і маток.
З 2-3-тижневого віку ягнят необхідно випускати на прогулянку — спочатку на 10-20 хвилин, пізніше цей термін збільшують. Якщо вівцематки перебувають на зимових пасовищах, ягнят утримують в кошарі весь світловий день, крім непогожих днів. Утримання на вільному повітрі, вплив сонячного проміння сприятливі для організму молодняку, прискорюючи їхній ріст і розвиток, зміцнюючи здоров’я.
Говорячи про вирощування і догляд за ягнятами, варто кілька слів присвятити осиротілим ягнятам. Трапляється, що матка під час окоту гине, або ж після шоку, викликаного родами, не хоче прийняти ягня для годування. У першому випадку, тобто коли матка гине, мусимо пошукати для ягняти матку. За щасливого збігу обставин, тобто коли того ж дня народжує інша матка, можна спробувати підкласти чуже ягня їй, аби годувала обох. Не завжди це вдається, однак спробувати можна. У такому разі чуже ягня треба витерти тією ж ганчіркою, якою витирали рідне ягня після народження, або здоїти кілька крапель молока від матки, якій збираємось вкинути чуже ягня, і тим молоком покропити осиротіле. Це допоможе матці помилитись і прихильно налаштує м до чужого ягняти. Трапляються матки з розвиненим інстинктом материнства, вони без труднощів приймають чуже ягня. Але таке, на жаль, трапляється не часто. Якщо вдасться підсадити осиротіле ягня до матки, яка виділяє молозиво, воно має шанс вижити і далі розвиватися. В іншому разі спроба врятувати ягня має незначні шанси.
Багато труднощів з вирощуванням ягняти виникає і тоді, коли власна мати відкидає його і не хоче годувати. У такому разі належить шукати причину цього явища. Доволі часто такою причиною може бути запалення вимені. Тоді ссання викликає біль у матері, захищаючись від якого вона відкидає ягня від себе. Запальні стани вимені трапляються в овець досить часто і, якщо їх не лікувати, можуть спричинити цілковиту недієвість вимені. Вчасне виявлення такого стану дає шанси його вилікування, але цим повинен зайнятися лікар. Перша допомога господаря у такому разі зводиться до легкого масажу вимені, втирання камфорної мазі та обережного здоювання молока з дійок, аби зменшити його кількість у вимені. Хоча ягня формально не є сиротою, але не може харчуватися молоком матері і без допомоги людини приречене на загибель.
Якщо запальний процес вимені почнеться після виділення молозива, приміром, на другому тижні після окоту, вирощування ягняти з допомогою соски і замінного молока має шанс завершитися успішно, однак вимагає значних затрат часу, оскільки ягня має отримувати кілька разів протягом дня переварене (перекип’ячене, остуджене до 38°С і злегка підсолоджене) завжди у свіжому вигляді і в чистій пляшці коров’яче молоко. Та навіть за умови чіткого дотримання усіх цих правил, з огляду на зміну якості молока, ягня, найімовірніше, перехворіє.
Проноси у ягнят завжди небезпечні для їхнього життя, навіть якщо їх подолають, то всеодно таке ягня розвивається гірше і частіше хворіє. Проноси у ягнят можливі не тільки через зміну якості їжі, їх можуть викликати бактерії стравоходу. Особливо часто з’являються такі захворювання через 4 тижні життя. Стан хворого на пронос ягняти ускладнюється поганим володінням задніми ногами, що супроводжує ці хвороби (як кажуть у народі — ягнята падають на задні ноги). У такому разі необхідна допомога ветлікаря.
Після відлучення проводиться перша селекція ягнят, їх розділяють за статевими ознаками і за призначенням.
Ягнички, не призначені для відновлення основного стада (отари), можуть бути законтрактовані, а потім продані для наступного вирощування. Ягнята-баранці, якщо вони не походять від маток, записаних у книги тварин для розведення, мають бути призначені до посиленої відгодівлі і продані як тварини на заріз.
Натомість повкорочувати хвостики необхідно всім ягнятам. Роблять це, зазвичай, через два тижні після народження. Обтинання хвостиків необхідне, аби мати чисту вовну: в овець, котрим хвости не обтято, значна частина вовни, зазвичай, забруднена і непридатна до прядіння. Цю процедуру може виконати сам господар, безумовно, дотримуючись певних правил. Для цього обирають хмарний прохолодний день. Під час обтинання хвостиків можна користуватися спеціальними ножицями або добре вигостреним ножем. Ягня беруть поміж коліна, головою до себе і, відтягнувши складку шкіри до основи хвоста, відсікають хвіст поміж 2 і З хребцем. Рану треба залити йодом, а потім натягнути шкуру, яка була відхилена перед відрізом, до кінчика, і закрити рану. В ті дні, коли обтинають хвостики або каструють баранчиків, треба особливо уважно стежити, щоб клітки, в яких перебувають ягнята, мали чисту, щоразу притрушену свіжою соломою підстилку, аби поранені ягнята не терлися об перегнилу або вологу підстилку, і допоки рани не загноїлися.
Приблизно в цьому ж віці (зазвичай, між 3 і 4 тижнем життя) каструють баранців, непридатних для поповнення стада, однак залишених у господарстві. Кастрований баранчик краще відгодовується, спокійніший та дає вовну високої якості. Для цього також вибирають хмарний прохолодний день, бо в жарку сонячну погоду з’являються мухи і може статися зачервивлення ран. Кастрацію ягнят здійснює ветеринарний лікар. Якщо баранці призначені на швидке відгодовування і використання на м’ясо для власних потреб, то краще їх не каструвати зовсім, оскільки ця процедура, на жаль, далеко не безболісна.
Ягнички із запізнілим розвитком, з вадами будови або вовни також мають бути призначені до посиленого годування і продані на заріз або використані на м’ясо для власних потреб. Шкури забитих ягнят можна продати або використати для власних потреб. Вони мають ніжне хутро.
Відлучених ягнят випасають на кращих пасовищах з добрим травостоєм, водночас підгодовують концентратами з розрахунку хоча б 200-250 г на голову на добу. У зимовий період до суміші концентратів додають мінеральні добавки: крейду, харчову сіль, кісткове борошно по 5-10 г на кожне годування.
Коли мінеральних речовин у раціоні недостатньо, ягнята поїдають вовну, брудну підстилку і землю, що забруднює шлунок і часто призводить до загибелі.
Поїти ягнят слід частіше, ніж дорослих тварин — 3-4 рази на день.
О. С. Зелик
