Шапка або й шуба з ондатри


Був час, коли ондатрові шапки носили не тільки районні та обласні керівники, а й міністри. А чому б ні? Шапка гарна, тепла, модна, слугує 5-6, а то й 10 років.

Зараз ондатрова шапка ніби й не модна. Чому? Бо такої на ринках немає, а якщо й продають, то просять втричі більше, ніж за котикову чи смушкову. Але ж ондатру чи й кілька нескладно виростити, шкурки вичинбарити й пошити не тільки шапку, а навіть шубу.

Скажу, був здивований, коли поцікавився на ринку. За шапку господар просив 800 гривень, а пара ондатр продавалася за 200. Різниця, так би мовити, карколомна, хоч у вартість шапки входить ще й чинбарення шкурок і пошиття.

Це, власне, й спонукало взятися за перо. Адже не кожна людина може збагнути, яка насправді ціна того чи іншого товару і, як бути в певній ситуації. А вихід дуже простий.


Утримання ондатр

Зізнаюся, що звірків цих не розводив. Зате не раз милувався ними в сусіда. Та й на риболовлі доводилося бачити, як живуть ондатри на вільній природі. В річці Лядові вони водяться. Тим-то можу дещо з’ясувати, як утримувати цих звірків.

Тварини ці доволі спокійні, не вибагливі до кормів, швидко ростуть і розмножуються навіть за кліткового утримання. А відтак — цілком придатні для розведення у домашніх умовах. Краще, зрозуміло, коли є можливість огородити частину берега річки, ставу чи заплавини і там утримувати звірків. Вони почуватимуться як на вільній природі. А біля оселі клітки і вигул слід обов’язково огородити заглибленою у землю металевою сіткою, щоб звірки не підрили огорожу й не втекли.

Чарунки сітки мають бути 2×2 або 3×3 см. Крізь більші чарунки пролізе на волю молодняк. Підсисні малюки, безперечно, повернуться. Але ж в ондатр багато ворогів: кішки, собаки, тхори, хижі птахи та навіть ворони і сороки ласі ними поживитися.

Клітка має бути просторою, з норою і гніздом, годівницею, водопоєм, підстилкою. На вигулі не завадить мати невеличку копанку з водою, де б у спеку ондатри купалися. А на випадок негоди слід передбачити навіс.

Ондатри — травоїдні тварини, хоча споживають також дрібну рибу, молюски, пуголовки, комах. На волі поїдають осоку, очерет, бобівник, коріння лепехи. А заперті їдять зернові корми, люцерну, сіно бобових і злакових культур, кульбабу, моркву, буряки, гілковий корм. Адже ондатри — гризуни.

За належного утримання та годування ондатри швидко ростуть, набирають ваги, жиріють, а відтак взимку витримують морози до мінус 25-30°С. Усе ж краще гніздо на зиму трохи утеплити.

Парування ондатр починається у березні-квітні. Вагітність триває 24-25 днів. Малята народжуються сліпі й майже голі. А через два тижні вже виповзають з гнізда, їдять траву тощо.

Другий виводок може бути у серпні, третій — у жовтні, якщо осінь тепла, сонячна. Якщо самка народжує від 4-6 і до 12-15 малят, то за рік можна одержати від 15 до 40 особин приплоду. Тут, однак, слід сказати про особливості парування ондатр. Самка парується не з першим-ліпшим самцем, а обирає або відгонить його. Тим-то, спершу слід простежити за реакцією і поведінкою самки, а вже потім залишати чи не залишати самця у клітці для спільного життя.

Щодо молодняку, то він тривалий час перебуває разом з батьками, а десь після 6-місячного віку виділяється у пари і будує своє окреме помешкання.

Тривалість життя ондатр 8-10 років. Але після 4-5 років опоросу кількість приплоду йде на спад. Самок підмінюють молодими і стадо продовжує відтворення.

Чинбарення шкурок

У міру нагулу стада старших і кращих звірків забивають, знімають шкурку і чинбарять її. Краще хутро виходить з весняного виводка, особини яких забивають у січні, а пізні виводки — у листопаді-грудні наступного року.

Зняту шкурку розтягують на п’яльцях, підсушують, а потім чинбарять. Способів чинбарення ондатрових шкурок є кілька. Найпоширеніші та ефективні — дублення, так зване, кушнірське чинбарення та проминання шкурки. Розповімо про кожен спосіб окремо.

Дублення здійснюють відваром кори дуба, краще молодого, а також ялини, всіх видів верби, терну, кореневищ щавлю кінського, оману високого, іван-чаю тощо.

Шкурку вимочують, очищають від м’язги, занурюють в охолоджений до кімнатної температури відвар та витримують, помішуючи, протягом 1-2 діб, беручи проби сириці на тонких і товстих ділянках шкурки. Потім її промивають, дозарюють, виминають, нажировують і шкурка готова для пошиття.

Кушнірування, або так зване кисле чинбарення. Запарюють житній чи пшеничний грис, а коли забродить — занурюють очищену від м’язги шкурку. Процес чинбарення триває 4-5 днів. Далі так само промивають, сушать і виминають.

Виминання. Шкурку замочують, очищають від м’язги, знову сушать і виминають у руках або на тіпальниці для конопель з тим, щоб зруйнувати волокна сириці. Шкірка стає еластичною, хоча втрачає частину волосу.

Можна вичинбарити шкурку й за допомогою хімічних реактивів (промисловий спосіб). Але, крім препаратів, треба мати прилади, за допомогою яких визначити міцність розчину, його кислотність, температуру, інтенсивність реакції тощо.

Пошиття шапки

Щоб шапка була гарна, досвідчені майстри ретельно добирають її складові: перед, околицю, вуха тощо. Адже шкурка ондатри різна за кольором ворсу, його щільністю, товщиною та міцністю власне шкурки, а також напрямом росту ворсу.

На спині хутро брунатніше, але до темно-коричневого кольору, з боків — брунатно-жовте з голубим відлиском, а на животі — сірувато-біле. Тим-то, розкрій шкурки має йти за призначенням певних частин на пошиття. Викрійки на верхні, так би мовити, парадні чи товарні частини шапки роблять з темніших і ворсистіших ділянок (шия, хребет і частина боків), а внутрішні — під околишем, вухами тощо з решти частин шкурки.

Пошита шапка має гарний, привабливий вигляд і дорого ціниться. Але пошити її має справжній майстер.

З вичинбареного ондатрового хутра шиють також коміри, куртки, жилети, дитячі шубки, а також шуби для дорослих. Ціна такої шуби неймовірно висока. Отже, ондатра варта того.

Г.А. Скоряк, м. Вінниця