Випробування плодового саду на морозостійкість


Клімат України доволі сприятливий для вирощування більшості плодових порід. Але іноді він приносить такі сюрпризи, що навіть бувалих садівників можна здивувати. Не кажу про цьогорічну зиму. Її ще буде час проаналізувати. А хочу повернутися до минулорічної зими. Максимальна температура повітря в січні упродовж трьох днів опускалась до відмітки -33°С (за моїми спостереженнями), а сталою температурою тривалий час була -25-28°С.

Як же перенесли це суворе випробування низькими температурами мої плодові дерева? Яблуневий інтенсивний сад, закладений на підщепі М9, ввійшов у період спокою в доброму стані. Добре доглянутий впродовж вегетації, вільний від захворювань і шкідників, до того ж у листопаді штамби дерев були побілені вапном у суміші з мідним купоросом (2 кг негашеного вапна, 200 г мідного купоросу та 1 кг глини на 10 літрів води).

Земля в саду залужена травою (мітлицею пагононосною), яка вкриває всю поверхню ґрунту товстим шаром і слугує для захисту кореневої системи від температурних коливань, в той чи той бік.

Взимку снігове вкриття становило не менше 0.5 м, а в окремих місцях до 1 м, а це, як відомо, є ідеальним захистом кореневої системи від низьких температур.


Навесні, оглянувши сад, я не знайшов зовнішніх ознак морозних пошкоджень деревини, хоча обстежив велике різноманіття новітніх сортів. А як відомо, кожен сорт має свою індивідуальну морозостійкість.

Зимував також ряд однолітніх саджанців нових сортів, які були висаджені восени. Приштамбова смуга була замульчована тирсою шаром не менше 10 см і завширшки 1 м. Штамби побілені і обмотані мішковиною і, як результат, із зимівлі деревця вийшли без пошкоджень.

У квітні дерева заквітували і яке було моє розчарування, коли зав’язь, утворена після цвіту, обпала. А зріджені плоди, які залишились, втратили свої сортові відмінності — як після градобою.

Тільки поодинокі дерева дали більш-менш пристойний урожай (Чемпіон, Граф Еззо, Лігол, Топаз).

У груш і всіх кісточкових (слив, персиків, абрикос) від низьких температур сильно постраждали квіткові бруньки — вони практично не цвіли.

Вишні і черешні цвіли, як завжди, добре, але плодів зав’язалося мало, приблизно 20%.

Яблуневий живцево-маточний сад, котрий налічує понад 60 сортів світової та вітчизняної селекції, не постраждав і дав гарний приріст паростків у минулому році.

Грушевий живцево-маточний сад налічує 20 сортів груш. У лютому минулого року я вирізав однорічні прирости для зимового щеплення. На зрізах декількох сортів помітив брунатне забарвлення — ознаку пошкодження тканин морозами. Хоча живці з явними ознаками підмерзання були при щепленні вибраковані, але загальний їх хворобливий стан позначився на приживленні щеп. а з подальшому — на випадінні саджанців.

Якщо сорти Ноябрьска. Деканка зимова, Киргизька зимова № 2, Яблунівська дали 100-відсотковий результат, то сорти з підмороженими тканинами (Киргизька зимова № 1, Чернівчанка, Сокровище. Роксолана. Золотоворітська, Молдавська рання) дали 70% випадів Це є ще одним із доказів того, що однорічні прирости для зимового щеплення необхідно заготовляти в грудні до настання сталих морозів.

Як же пережили маточники підщеп?

Я маю декілька інтенсивних маточників підщеп. Для яблуні — маточники карликових підщеп М9 (Т 337 і Я[М-19) та польської П-60. Для груші — маточники карликової підщепи (Айва Адамса) і напівкарликової (ВА-29). Для вишні і черешні — маточник карликової підщепи ВСЛ-2. Для сливової групи — маточник карликової підщепи ВСВ-1.

Після вирізування річних укорінених відсадків клоновйус підщеп наприкінці листопада маточники були засипані товстим шаром тирси, окрім маточника підщепи П-60, яка була закладена навесні. За технологією на початку вересня я уклав усі прирости П-60 горизонтально, пришпиливши їх до землі, тирсою не засипав і як результат, — усі маточники із зими вийшли у відмінному стані, а в П-60 підмерзли на третину верхівки пагонів, не допоміг і сніговий покрив.

Як правило, зими у нас м’які, не суворі, тому я традиційно увесь некондиційний матеріал із маточників і всі нестандартні саджанці висаджую восени і обов’язково мульчую.

По-перше, це економить час навесні на їхнє садіння. По-друге — коріння не має періоду спокою й може рости упродовж зими, якщо температура ґрунту сприятлива.

Навесні всі рослини дружно пішли в ріст, випадання від підмерзання не спостерігав.

Які висновки можна зробити із вищесказаного?

Як відомо, рослини пристосовані витримувати зимові низькі температури, вступаючи у період спокою. Для цього деревам необхідно пройти підготовчий період, закінчити вегетативний ріст, визріти і накопичити достатньо поживних речовин у гілках та коренях.

У цей підготовчий період садівнику необхідно втрутитись і допомогти дереву, бо слабкий листковий апарат, нестача води та поживних елементів можуть значно послабити рослину. А ослаблене дерево може загинути взимку навіть від слабких морозів, які є безпечними для здорових рослин.

Тому садівнику в період вегетації необхідно стежити за деревами і вжити необхідних заходів для запобігання пошкодженню листкового апарату шкідниками і ураженню хворобами, своєчасно підживити та полити.

Восени великого значення набуває побілка штамбів дерев, мульчування ґрунту, вологозарядковий полив.

Як бачимо, тільки виконання впродовж вегетації всього комплексу технологічних процесів по догляду за насадженнями дає максимальні гарантії того, що із зими дерева вийдуть у доброму стані, що і є запорукою майбутнього врожаю.

В.Ф. Левенець, м. Кривий Ріг