Порід індиків, що їх вирощують у своїх господарствах українці, багато. Тут і європейські, і кавказькі, і молдавські, і московські, а на Поділлі — ще місцеві породи, скажімо, кукавські чорні та старі серебрійські, бурі шпиківські тощо.
Словом, вибір порід великий. А ось, яка порода найкраща? Тут слід поміркувати й зважити. А птиця варта уваги.
Вирощують індиків здебільшого на м’ясо, хоч і несучість індичок за певних умов теж непогана. А ось приріст живої ваги молодняку до 4-5-місячного віку може зрівнятися хіба що з гусячим стадом. До того ж, індиче м’ясо дієтичніше, ніж гусяче чи качаче.
Щоб скласти ціну індикам, власне, породам, варто порівняти дані живої маси, приросту, несучості, залежно від породи птиці. Хоч певну роль тут відіграє спосіб утримання, годування та догляду, якість кормів, стан пташника, вигулу тощо. Але за рівних умов утримання порода породі — різниця.
Дані таблиці взяті з різних джерел і вони можуть не співпадати з довідниками. Але для господарської оцінки, думаю, ними можна цілком скористатися.
Характеристика господарської оцінки
Дані таблиці свідчать, як кажуть, самі за себе. За кількістю виходу м’яса найкращою буде Бронзова Широкогруда та Молдавська чорна порода. А за несучістю — Московська біла та Північнокавказька. Однак, є породи, скажімо, Московська бронзова, Тихорецька чорна та й деякі місцеві, які мають гарні та цілком задовільні показники продуктивності.
Особливу увагу, на мій погляд, слід звернути на приріст живої маси молодняку до 4-6-місячного віку. 250-300 г приросту живої маси на добу, — такого приросту не дає жодна птиця, крім гусей та лебедів. А індики — так.
Ще одним важливим показником є несучість. 85-110 яєць на рік не дасть жодна гуска. Та й індичі яйця досить великі, хоч дієтична цінність їх, порівняно з курячими, дещо нижча.
Вирощування молодняку
Якщо господар надумав розводити індиків, то насамперед слід подбати про приміщення для птиці. Воно може бути й пристосованим. Усе ж краще спорудити нове, кам’яне чи з цегли, добре вкрите, мати огорожі — вигули для молодняку і дорослої птиці.
Розрахунок має бути такий, щоб на 1 м2 приміщення припадало не більше 1,5-2 голови дорослої птиці та 4-5 голів молодняку. Пташник слід обладнати сідалами, годівницями, водопоєм, гніздами для кладки яєць та насиджування. Дощану чи глинобитну підлогу слід встелити тирсою, солом’яною січкою, лушпинням соняшнику, гречки тощо. Цементної підлоги слід уникати, а підстилку міняти через кожних 2-3 місяці.
Особливо ретельно слід готувати приміщення та вигул для молодняку. Молоді індичата досить вразливі, бояться холоду та вологи, вибагливі до корму і тільки з часом уже не завдають великого клопоту.
Краще, коли яйця насиджує індичка. Молодняк виходить обігрітий, рухливий, міцний і витривалий, хоч інкубаційні індичата теж виживають.
Індичка, яка заквоктала, може висидіти 15-20 індичат. Тривалість насиджування 22 діб. Молодняк вибагливий до тепла та кормів. Дзьобати індичата починають наступного дня, а на 3-4-й уже навіть пасуться. Підгодовують індичат крупами, заминкою, круто звареними яйцями, зеленими кормами. Для раціону необхідно додавати кропиву, листя кульбаби, кінського щавлю тощо.
Ростуть індичата досить швидко. У місячному віці вже вбираються у пір’я і їх легко відрізнити, де самець, а де самка. Тоді вже можна формувати стадо.
Індики на м’ясо та розплід
За рік індичка може вивести 50-60 індичат, а це, вважаймо, до 200 кг цінного дієтичного м’яса. Однак, садовити індичку на насиджування яєць більше двох разів за теплий період року не варто. Вона надто втрачає у масі, а відтак може загинути.
А ось стадо молодняку слід формувати так, щоб один самець припадав на 3-4 індички. Решту самців краще відокремити на відгодовування.
Статевої зрілості індики досягають у 8-10-місячному віці. Тоді їх слід готувати до спаровування: зменшити в раціоні кількість зернових та білкових кормів, давати картоплю, буряки, моркву (краще вареними), капусту, топінамбур тощо.
Власне, перевести птицю на рослинні корми, щоб не допустити ожиріння, за якого яйця погано запліднюються і стають не придатними для інкубації чи насиджування.
Відгодівельну групу чи й окремих індиків навпаки посилено годують білковими кормами. Птиця у цей час досить інтенсивно набирає масу. Добовий приріст сягає нерідко 250-300 г. Забійна маса річного індика сягає 16-18 кг. Довелося бачити двох індиків-самців чорної північнокавказькі. Ці породи, жива маса яких була по 24 кг кожного.
Утримувати індиче стадо старше річного віку практично невигідно: витрати кормів, особливо в холодний період, не покривають приріст живої маси. Тим-то, господарі, зазвичай, переробляють птицю на м’ясо. Ріжуть, тушкують, консервують тощо. Вигідно також продати частину птиці на базарі, а за виручені гроші купувати свіжозарізану.
На розведення залишають одного-двох кращих індиків-плідників та 2-3 індички на індюка. Таку племінну групу легко прогодувати взимку, а навесні вона цілком відновить стадо і цикл повториться.
Словом, індики — найвигідніша птиця у господарстві: спокійна, не завдає шкоди в городі, швидко росте і швидко набирає масу, має порівняно непогану несучість, дає дієтичне м’ясо, яке високо ціниться. Власне кажучи, рентабельнішої птиці, крім гусей, на пташиному дворі немає.
