Виноградарство і виноробство в Україні, особливо в її південних областях і Закарпатті, завжди були важливими галузями агропромислового комплексу, які спроможні приносити значні доходи й істотно впливати на рівень соціально-економічного розвитку цих регіонів. Проте, внаслідок відомої антиалкогольної кампанії і непродуманих рішень при переході на ринкові відносини, врожайність винограду в Україні знизилася. Скажімо, якщо в 1990 р. вона становила 50,6 ц/га, то в 1998 р. — 24 ц/га. На жаль, сумна тенденція спостерігалася і протягом останніх років, що негативно позначилося на виноробній промисловості загалом. Нині сировину для неї нерідко закуповують в інших країнах. Про вирощування столових сортів для споживання у свіжому вигляді й говорити не доводиться.
Підтвердженням тому є ситуація, що склалася на ринках у різних регіонах України. Там на прилавках, особливо взимку і напровесні, здебільшого можна побачити імпортні сорти винограду, які, звичайно ж, оброблені консервантами та хімікатами.
Як же знайти вихід із ситуації, що склалася в Україні? Пропоную виноградарям-аматорам висловити свою думку щодо цього актуального питання на форумі.
Люди, які прагнуть підвищити добробут своєї родини, працюючи на землі, намагаються знайти власний шлях виходу з економічної кризи, що склалася в країні. Скажімо, одні починають вирощувати ранні помідори, інші — розводять свиней тощо. Побачивши «дірку» в постачанні населення сонячними ягодами, багато дачників і власників присадибних господарств всерйоз вирішують зайнятися виноградарством.
Проаналізувавши це питання, можу з упевненістю сказати, що звичайно дачники вирощують 10-30 кущів винограду для потреб родини. Власники присадибних ділянок нерідко мають у своєму господарстві 100-300 кущів, урожай з яких використовують для потреб родини, а надлишки продукції реалізують на ринку. Під виноградник вони виділяють земельну ділянку площею від 10 соток до 0,5 га. Промисловим вирощуванням винограду займаються в Україні близько 600 сільгосппідприємств на площі 107,2 тис. га, в основному в південних регіонах, де розташовані й підприємства переробної промисловості, а відтак — є гарантований ринок збуту винограду.
Слід зазначити, що виноград — не тільки прибуткова культура, а й справжня комора вітамінів і корисних мікроелементів. За якісним багатством складу стиглий виноград посідає чи не найперше місце серед рослинних продуктів. Так, за даними Академії харчування України, щоб відновити вітамінний баланс в організмі людини, слід за літній період з’їсти 7,5 кг свіжого винограду. На жаль, фактично населення України споживає в середньому лише 2,5 кг на людину.
Отже, необхідно підвищити цей показник, збільшивши загальний щорічний урожай винограду. Зрозуміло, дачники й власники присадибних ділянок не в змозі самостійно впоратися з таким важливим завданням, а виробничники — зайняті виготовленням вина. Як на мене, проблему нині можуть вирішити тільки фермери.
Щоб залишитися «на плаву»
Закладаючи 100-300 кущів винограду, необхідно всі роботи і витрати розподілити на 2-3 роки. Насамперед, на винограднику слід виконати таке:
— перший рік — придбати садивний матеріал комплексностійких сортів винограду, глибоко переорати чи перекопати ґрунт, паралельно виготовляючи дренажні системи із закладанням мінеральних і органічних добрив у зону розташування кореневої системи. А також посадити виноград;
— другий-третій рік — необхідно обов’язково встановити опори і натягнути дріт.
Слід зазначити, що великою підмогою у такому бізнесі може стати мала техніка. Так, якщо є мотокультиватор для обробітку ґрунту, то родина з двох-трьох людей зможе самостійно виконати всі роботи на винограднику і навіть продати врожай на ринку або, в крайньому разі, здати його реалізаторам за ціною на 30-40% нижчою, ніж на ринку.
Основна умова високої рентабельності
Основною умовою високої рентабельності виноградинка, особливо в даному випадку, є правильний добір сортів. Головне, на що слід звертати увагу, — вони мають бути з підвищеною стійкістю до хвороб і морозів. А ще на власному досвіді переконався, що сорти, які мають грона і ягоди оригінальної форми, користуються на ринку більшим попитом, ніж сорти з середніми ягодами і гронами, незважаючи на те, що останні звичайно вдвічі дешевші.
Окрім того, вирощувати технічні сорти для реалізації на ринку — лише зазнавати збитків. Це зовсім не означає, що їх не потрібно взагалі вирощувати, адже при використанні на соки, вино їм немає рівних. Однак, з цією метою для родини досить висадити лише 5-10 кущів.
Назву деякі сорти, що користуються великим попитом на ринку:
— з білою ягодою (раджу вирощувати на площі, яка займає 70% виноградника) — Атлант-2, Брестовиця, Золото Дону, Тасон, Світлана. Восторг білий, Лора, Аркадія, Плевен комплексностійкий, В/Б-7-9 (Кеша-1 х РусМол), Подарунок Запоріжжю, РусМол. Стійкий Докучаєвої, Деметра, РІУ-4-7, ОУ-6-ПК, РгС-б-б тощо;
— з фіолетовою й синьою ягодою (варто вирощувати на площі, яка займає 20-25% виноградника) — Наталя, Надія АЗОС, Ришельє, Осінній чорний, Пам’яті Негруля, 54-63-3, Вишневий, Сфінкс, Вікінг;
— з червоною й рожевою ягодою (слід вирощувати на площі, яка займає 5-10% виноградника) — Водограй, Дунав, Фяамінго, Денал, Чаррель, Заграва, Лівія, Софія, ізюминка тощо.
Ринок успішно споживає приблизно 70% білих ягід винограду. 25% — темних і рожевих та 5% — червоних. Ціни в основному залежить від строку реалізації винограду, його товарних і смакових якостей.
Допомагають підрахунки
Рентабельність виноградника із сортами, які мають попит на ринку, легко підрахувати. На 0,01 га (100 м2) залежно від сортів і типу шпалери можна висадити 20-25 кущів винограду. На третій рік з кожного куща, зазвичай, отримують 2-3 кг урожаю, на четвертий — 5-7 кг, а починаючи з п’ятого року — до 15 кг.
Для підрахунку візьмемо за основу четвертий рік, коли можна отримати 125-175 кг ягід: 5-7 кгх25 кущів = 125-175 кг.
Вирощуючи картоплю на цій же площі, звичайно збирають 500-600 кг бульб. І це враховуючи ретельний догляд та сприятливу погоду під час сільськогосподарського сезону.
Слід враховувати також, що витрати при закладанні виноградника (придбання саджанців, добрив, садіння, обробіток ґрунту, встановлення опор, влаштування дренажів, робити які слід обов’язково з метою економії вологи й добрив) можуть окупитися на четвертий рік, тобто при збиранні й реалізації першого нормального врожаю.
Закон про землю і майбутнє українського виноградарства
У зв’язку із прийняттям «Закону про землю», майбутнє українського виноградарства слід пов’язувати з розвитком приватного, фермерського землеробства, з високим рівнем агротехніки. У багатьох південних районах землеробство є ризикованим внаслідок особливостей складу ґрунту, посух, морозів на «голу» землю, і якщо якась культура і може давати тут вигоду, то це виноград. Так, за даними статистики, у 80-ті роки минулого століття виноградники Одеської області, займаючи приблизно 80% площ сільгоспугідь, приносили до 45-50% всіх грошових надходжень від реалізації сільгосппродукції. Виноград успішно вирощують також на Донбасі, під Києвом і в інших районах. Його рентабельність на незрошуваних землях становить 300-350%, а на зрошуваних — 600% і вище.
Прийняті закони дають змогу сподіватися, що нові власники землі зможуть оцінити свої реальні можливості. І якщо фермер, який придбав землю, на превеликий жаль, виявить у себе під ногами не суцільний чорнозем, то, можливо, замість урожаю в 15 ц/га просапних культур, краще на цих землях щороку збирати до 200 ц/га високоякісного столового винограду, отримуючи при цьому великий прибуток.
Щодо сільгосптехніки, то, безумовно, витрати на неї при створенні виноградника очевидні. Але достатньо мати 1-2 середньопотужних трактори з різним начіпним устаткуванням, що обійдеться дешевше одного зернозбирального комбайна (нагадаю, що при вирощуванні зернових необхідно багато різних дорогих агрегатів).
Отож, є над чим замислитися. А яка ваша думка щодо цього питання? Хотілося б прочитати про ставлення до цієї проблеми інших читачів журналу.
В.С. Логвинов
