Як омолодити старий сад


Перед початком цієї роботи треба ретельно провести оцінку фруктових дерев і вирішити, які з них уже не придатні для подальшого використання, а які ще доцільно омолодити.

Отже, якщо гілки крони зовсім не мають приросту, або він не більше 4-5 см, якщо рослини мають дупла і відмерлу кору, то ці дерева уже гинуть і їх потрібно викорчовувати. Дерева, які досягли такої висоти, що обрізувати крону уже неможливо, а також і обробляти їх препаратами для знищення шкідників і хвороб з землі, також немає змоги, то від цих дерев чекати врожаю марно. Корчуйте і їх.
До речі, в Данії, Голландії та в інших країнах Заходу з метою інтенсифікації садівництва дерева яблунь і груш замінюють на молоді через 25-30 років, а кісточкові — значно раніше.

Дерева віком 10-15 років, у яких щорічний приріст сягає 30-40 см і більше, кора стовбура і гілок світла й молода, можна омолодити. Тобто скелетні та напівскелетні гілки в березні обрізати до 6-7- річної деревини. Але щоб крона була не вище 3-4 метрів, наступного року в червні треба почати формування крони пригинанням пагонів до горизонтального положення. Для того щоб виконувати цю роботу із землі, я виготовив нехитрий пристрій (див. рисунок). Це гачок із дроту до якого прив’язана мотузка. Верхня частина пластикової пляшки прикріплена до металевої трубки або бамбукової чи просто дерев’яної палиці. Зачепивши гачок ближче до верхівки гілочки, знімаємо пристрій, обережно пригинаємо її до горизонтального положення. Гнути треба тільки сильні гілочки, у яких приріст не менше 60-70 см. Зняти гачок з гілочки за допомогою цього пристрою теж просто.

Щоб мати сад, у якого висота дерев була б не вище 3-3,5 метра, я в останні 15 років висаджував карликові та колоноподібні сорти яблунь. Результати: через 3-5 років рослини гинули. Восени 2003 року висадив 10 напівкарликових дерев. Знову гірке розчарування. В цьому році залишилося лише три рослини, в яких приріст дуже малий. Зрозуміло, що чекати від них великого врожаю марно.


Яка ж причина загибелі? Виявляється, основною причиною їх загибелі є те, що у карликових, колоноподібних і напівкарликових сортів яблунь підщепами є не сіянці, а клонові, вегетативно розмножувані рослини: парадизка, дусен, ММ 106 та інші. У вегетативно розмножуваних підщеп стрижневих і товстих скелетних та напівскелетних коренів немає. Ці підщепи дають тільки мичкувате коріння, яке росте не глибше 40-50 см. У нас же зими бувають малосніжні, суворі, коли ґрунт промерзає глибоко. Пошкоджена морозами коренева система відмирає, а відтак — гине саджанець.

Який же вихід? Мій досвід свідчить: щоб мати довговічні сади, які б давали великий врожай високоякісних плодів, треба застосовувати таку технологію.
Підщепи вирощувати на постійному місці, тобто там, де фруктові дерева ростимуть протягом усього їхнього життя. Такі дерева від насіннєвих сильнорослих підщеп матимуть розгалужену сильну кореневу систему: стрижневі, товсті скелетні та напівскелетні корені, які охоплюватимуть великий об’єм ґрунту і забезпечуватимуть дерева вдосталь поживними речовинами і водою. Ці рослини будуть довговічними, морозостійкими і високоврожайними.

Для вирощування підщеп необхідно заготовити насіння дичок, бо вони стійкіші до несприятливих кліматичних умов. Якщо такої можливості немає, то купуйте плоди не заморських, а наших сортів яблуні — Кальвіль сніговий. Ренет Симеренка, Джонатан, груші — Улюблена Клаппа, Ільїнка. З кісточкових порід слід використовувати насіння слив, абрикосів, персиків, вишень, черешень.

Для того щоб насіння проросло, його необхідно стратифікувати (післязбиральне дозрівання). Для цього насіння кожної культури треба змішати з вологим піском (краще річковим) в окремих невеликих посудинах і помістити їх в холодильник на найнижчу полицю.

Термін стратифікації (в днях): яблуня і груша -90-100, слива — 120-150, абрикос — 80-100, персик -100-120, вишня — 150-180, черешня — 100-120. Під час стратифікації двічі-тричі на місяць необхідно розпушувати та зволожувати (за потреби) пісок. Перед кінцем стратифікації спостерігайте: якщо з’явилися корінці завдовжки 1-2 мм, то можна приступати до висівання насіння на постійне місце в саду. Посадкові ями краще заготовити з осені. Глибина висіву насіння: яблуні і груші — 1 см, вишні, черешні — 2 см, сливи — 3 см, абрикоса — 4 см, персика — 5-6 см.

Я для стратифікації використовую лише насіння яблуні Кальвіль сніговий, бо у цього сорту немає періодичності плодоношення, тобто він щороку родить, рослини високорослі, зимостійкі.

В посадкову яму наприкінці квітня висіваю рівновіддалено 10 насінин.

Мульчую перегноєм. Через півтора місяця відбраковую, тобто залишаю для подальшого росту три найрозвинутіші рослини, решту слабших видаляю. Це
відбір кращого. За належного догляду (полив, підживлення) ці кращі сіянці за літо досягають висоти 60-70 і більше сантиметрів.

На другий рік у серпні можна приступати до окулірування вічком. У вашому саду повинні рости яблуні, плоди яких споживають улітку, восени та взимку. Необхідно домовитись із знайомими садівниками щодо заготівлі живців з улюблених сортів. Віддайте перевагу сортам, у яких менше виражена періодичність плодоношення: це Кальвіль сніговий, Мекінтош, Джонатан, Бойкен, Пепінка, у груш — Улюблена Клаппа. Добре було б придбати в обласних плодорозсадниках живці сучасних нових сортів: Голден делішес, Ліберті, Монтан, Глостер, Флоріна. Живці заготовляють у день окулірування, зрізуючи пагони з південного боку дерева. У них приріст повинен бути більше 25 см. Листя обрізують, прикріплюють етикетку з назвою сорту і кладуть у вологу тканину. Техніка окулірування проста. Вона описана в усіх довідниках. Але хочу зауважити: м слід здійснювати обов’язково з північного боку сіянця.

Отже, ви зробили окулірування на трьох кращих сіянцях, щитки приживились. У березні наступного року вище вічок зріжте провідник, залишивши пеньочки 10-15 см. Упродовж літа з вічок виростуть пагони — провідники. їх підв’яжіть до пеньочків, щоб не відчахнулись (див. рис.). За належного догляду висота провідників у культурних сортів може досягти 1-1.5 метра. Знову в березні наступного року зріжте у найбільш розвинутого провідника верхівку на висоті штамба 80 см. Решту два слабших за розвитком сіянця видаліть з посадкової ями. У вас залишиться один найсильніший саджанець, у якого в верхній частин провідника виростуть 4-5 гілочок. Вони повинні досягти довжини 50-60 см і більше. У червні наступного року три-чотири гілочки «загоризонтальте», залишивши верхню як провідник. Ви заложили перший ярус крони дерева. Зрізавши в березні наступного року провідник вище першої ярусу на відстані 70-80 см, ви закладаєте другий, а потім і третій яруси крони (див. рис.). На цьому закінчується формування крони дерева з трьох ярусів. Більше не потрібно.

Метою нової технології в садівництві (як пише Н.І. Курдюмов) є вирощування ідеального дерева, яке повинно мати такі позитивні якості: висота дерева не більше 3-3,5 метра, просте формування крони пригинанням до горизонтального положення, зручність догляду, бо кожну гілку можна достати руками із землі або з невисокої драбини. Початок плодоношення — на четвертий-п’ятий рік. Дерева одне одного не затінюють і освітлюються сонячними променями упродовж дня.

Ідеальне дерево повинно мати ідеальні гілки, які ростуть тільки горизонтально, освітлюються сонячними променями весь світловий день по всій довжині гілок, через кожних 15-20 см ростуть плодушки.

Гілки до горизонтального положення краще гнути в червні, бо в цей час найінтенсивніше закладаються плодушки. Гнути треба тільки сильні гілки, у яких приріст не менше 60-70 см. Гілки меншої довжини гнути недоцільно, їх треба залишити для вільного росту ще на один рік, коли вони стануть сильними, тоді і їх можна гнути. Гілки, які ростуть під гострим кутом до стовбура, треба гнути обережно, щоб не відчахнути.

У пригнутої гілки по всій довжині починають рости пагони. чим ближче до стовбура, тим вони вищі і сильніші. Пагін, який росте найближче до стовбура, можна залишити для закладання наступного ярусу. Якщо в цьому немає потреби, то у всіх пагонів, з метою перетворення їх у плодушки слід прищипувати верхівку кілька разів за літо, коли вони сягають ще не вище 5-6 см, тобто їх стебла знаходяться в трав’янистому або напівтрав’янистому стані.

Якщо пагони вже здерев’яніли, їх треба ламати, або зрізувати на кільце, замість них з’являться значно слабші і вони швидше перетворяться у плодушки. Прив’язувати пригнуті гілки треба до кілків або за штамб синтетичним шпагатом, бо він не гниє і не розтягується.

Гілки верхнього ярусу слід розтягувати під час прив’язування так, щоб вони росли між гілками нижнього ярусу. Це покращує їхнє освітлення. Пам’ятайте, що у гілок верхнього ярусу приріст завжди значно більший, ніж у нижнього. Може статися, що гілки першого ярусу перестануть рости і почнуть відмирати. Цього допустити не можна, отже всі пагони особливо вовчки, які виростають у верхній частині стовбура, треба постійно зрізувати на кільце. А щоб урівноважити приріст гілок усіх трьох ярусів, тобто щоб перший ярус ріс не гірше, ніж верхній, необхідно у гілок другого і третього ярусів кінцевий приріст двічі за літо прищипувати. А якщо цього буде недостатньо, то М.І. Курдюмов пропонує навесні біля основи гілок другого і третього ярусів вирізувати кільця крони завширшки півсантиметра і замазувати ранку глиною з коров’яком. Ще одна порада: щоб не допустити в урожайні роки перевантаження дерев плодами, зменшити або зовсім уникнути періодичності плодоношення, у яблунь і груш на кожній плодушці через 15-20 см гілки залишити тільки по одному плодику, решту зірвати. Зауважу, що це можливо лише при висоті крони дерева не вище 3-3.5 м і за умови захисту від плодожерки. Безумовно, в ґрунт необхідно вносити органічні та мінеральні добрива, сіяти сидерати в міжряддях, здійснювати позакореневе підживлення 0,5%-ним розчином карбаміду (сечовини).

Насамкінець, сподіваюся, що ви переконалися в тому, що запропонована нова технологія в садівництві перспективна, багатообіцяюча. Експериментуйте, вносьте щось своє, нове. Творча праця дасть вам душевну насолоду, а сад буде щорічно дарувати вашим родинам великий урожай високоякісних плодів.

М.С. Калашник, доктор сільськогосподарських наук, професор




Поділитись своєю думкою