Як запобігти маститу у корови


Шановні господарі, якщо ви тримаєте корову, а, можливо, й не одну, то напевно знаєте, а, якщо призабули, то не зайве буде нагадати, що із січня починаються масові «пологи» й у ваших корів, а найбільше розтелів припадає на березень місяць. Й саме в останній третині тільності (періоді перед отеленням) в процесі отелення та після нього і виникають в основному непрості проблеми, які пов’язуються у першу чергу із здоров’м материнського.

Стан здоров’я корів як до отелення, так і після нього, особливо в молозивний період (перша декада після отелення), має безпосередній зв’язок не тільки з продуктивністю тварин на даний момент, технологічною та санітарною якістю молока, але й станом здоров ‘я новонароджених телят.

В етіології (причинності) ускладнень не слід нехтувати генетичними, правильніше — спадковими задатками. І тут принагідно зазначити, що у світі не існує жодної промислової породи тварин, особливо за молочною продуктивністю, котрі б відповідали вимогам промислового скотарства, з низьким ступенем вимогливості до утримання, годування та експлуатації за одночасного рівня продуктивності, резистентності, стійкості до хвороб, з низькою адекватною реакцією тварин на стресові ситуації.

Зоотехнічна селекція звела нанівець українські аборигенні — сіру та білоголову породи, дивом залишився уламок — лебединська. Майже знищила сименталів — доволі стійких до стресів, умов годування тощо, а нині взялися голштинізувати червону степову, від якої надої будемо мати і непогані, але жирністю похвалитися не зможемо. Сумно, але так є…


Жирномолочність українських аборигенів становила 5-6% (в окремих випадках — до 9%!), а добовий надій 9-14(16) літрів. До того ж не завжди тварин годували якісним сіном чи мішанками. А ще, аборигени майже не хворіли на лейкоз і дуже рідко позитивно реагували на діагностику на туберкульоз.

Питання годування та догляду за тваринами в різних фізіологічних статусах розглянемо окремо. Цього ж разу ми намагатимемося разом розплутати клубок тих можливих проблем, до яких ми самі часто-густо причетні. Це стосується насамперед хвороб молочної залози, пов’язаних з цим розладів у здоров’ї новонароджених телят, а також: рефлекторної реакції статевих органів тварин на патологічні зміни у вимені. Тож: почнемо з хвороб вим’я.

Набряки

Цей стан розвивається, зазвичай, в останні дні або тижні сухостійного періоду і є наслідком порушення лімфо- і кровообігу на ґрунті тільності та підготовки молочної залози до лактації. Частіше спостерігається у тих тварин, яких годують надмірно соковитими й кислими кормами, та які мало рухаються. Отже, що ж це за сухостій, якщо тільній тварині згодовують багато соковитих і кислих (силосованих) кормів?!

мастит у корови

Авторські спостереження. Набряк вим’я є також побіжним показником майбутньої досить високої продуктивності тварини, якщо мова йде про телицю перед першими отеленнями, але в даному випадку слід запобігти можливим порушенням серцево-судинної системи (зазвичай, вроджені) або ж нирок (вкрай рідко). Ще рідше це трапляється внаслідок набутих порушень з боку правого серця (стосовно молодих тварин) та малого кола кровообігу і, як наслідок, застою у великому колі, що проявляється у найслабшій ланці — молочній залозі в період інтенсивної підготовки її паренхіми до лактації. Тож слід брати до уваги також вік тварини.

Клінічні симптоми набряку легко визначають під час огляду та пальпації залози. Шкіра молочної залози холодна, після натискання на неї пальцями залишаються западини, які довго не вирівнюються. Залоза збільшена, тістоподібна. Найчастіше буває набряк усього вим’я, який поширюється на черевну стінку (інколи аж до грудної кістки), Рідше набрякає та чи інша половина або її чверті. Стосовно останнього, слід додати, що локальний набряк окремих долей є першим передвісником після отелення ускладнень — маститів.

Ще про одне. Набряк у корів здебільшого є, головним чином, наслідком селекції людиною тварин з високою молочною продуктивністю, що й зумовило генетичні, а в подальшому фізіолого-анатомічні передумови поширення захворювання саме в елітних стадах.

З-поміж лікувальних та профілактичних заходів головними мають бути по можливості регулярний моціон та відповідний фізіологічному стану тварини раціон. Згодовувати тваринам соковиті корми в останній стадії тільності може змусити господаря лише голодний раціон, якщо немає необхідних та бажаних складових. У цілому ж господарю слід завжди пам’ятати, що тільну тварину в останні тижні перед отеленням (особливо це стосується первісток) краще недогодовувати, аніж перегодувати. Бо саме обмежене годування тварини перед отеленням спонукає п організм до певних енергетичних витрат з боку жирових депо. Позитивним у цьому є те, що зменшення в об’ємі і масі жирової тканини, зокрема й навколо родових шляхів, під час отелення полегшить проходження плоду через них, чим зменшить вірогідність післяотелювальних ускладнень.

Господар мусить знати, що організм тварини за своєю природою може й самоочищатися, а тому необхідно бути постійно уважним й обачним, готуючи для згодовування чи то сіно, чи комбікорм, картоплю, чи буряки й особливо необхідно високоякісно годувати корову на останній стадії розвитку плоду, коли кров’яне русло матері надто перенасичене шлаками.

А тепер про зимові умови

В умовах домашнього господарства тваринам на залозу одягають утеплювальні чохли. Тож у зимово-стійловий період ці чохли мають особливе значення, бо дають змогу запобігти можливим переохолодженням вимені, наслідком якого обов’язково буде захворювання тварин на мастит, який проявить себе головним чином уже після першого ж здоювання молозива.

Мастити

Від цієї хвороби запалюються молочні залози в домашніх тварин, найчастіше у корів, а рідше в інших жуйних — овець та кіз і ще рідше — у свиней.

І це стається тоді й від того, коли порушуються правила або ж режим доїння, а ще від травм та ще, коли пошкоджена шкіра (особливо верхівки дійки), від проникнення мікробів через кров, лімфу або ж молоко. Захворювання часто буває у післяпологовий період за атонії (кволості) чи запалення матки, від затримки посліду, а також від інших захворювань шлунково-кишкового тракту, переохолоджень та набряків вимені.

Мастити бувають підгострі, гострі та хронічні. За патогенним комплексом та клінічною картиною розрізняють серозний, катаральний, фібринозний, гнійний та геморагічний мастити.

Перше застереження: мастити в названих клінічних формах у „чистому вигляді” на практиці зустріти просто неможливо. Зазвичай, хвороба проявляється у комбінованих формах, й особливо це стосується перших трьох з усіх вищеназваних, а саме — серозно-катарального, серозно-фібринозного, катарально-фібринозного і т.д. запалень, залежно від того, яка із форм переважає. Практика господарювання нас учить, що форма маститу залежить від місця локалізації (місцезнаходження) запального процесу — паренхіма залози чи строма, цистерна, молочні ходи чи альвеоли.

Тож давайте розглянемо три форми.

Отже, за серозного маститу скупчується велика кількість серозної рідини в інтерстиції вимені (інтерстиція — сполучна тканина, яка виконує функцію строми — каркасу паренхіми молочної залози).

За катарального маститу перероджується та відторгається залозистий і покривний епітелій з виділенням катаральної рідини, яка утворилася від запалення органу ексудату (рідини). Перебігає у двох формах: катар молочної цистерни та молочних ходів (покривний епітелій) і катар альвеол (залозистий епітелій).

Фібринозний мастит розвивається, а правильніше — є наслідком катарального, і самостійно розвивається лише як додаткове ускладнення (для організму) гнійних метритів, тобто запалення м’язових оболонок матки.

Клінічними ознаками серозного маститу є легке пригнічення, незначне підвищення загальної температури тіла, яка часто не перевищує верхню межу фізіологічної норми, а також зниження апетиту у тварини. Помітно знижуються надої, але якість молока в перші 2-3 дні після захворювання не змінюється. У сполучній тканині накопичується серозний ексудат і внаслідок запалення величина хворої частини залози збільшується, вона стає гарячою, твердою, болючою, а її шкіра червона та напружена. Потім запалення охоплює альвеолярний апарат, від чого змінюється якісь молока. Воно містить пластівці казеїну і стає водянисте, а захворювання залози набуває якісно нової форми запалення, назва якому — катаральний мастит. Ознаками його є те, що відстояні вершки стають тягучі і зеленкуваті, а якщо поставити відстоятися свіже молоко, то утворюється помітний осад (немеханічних часток!).

Чим же відрізняється катар альвеол від катару цистерни? За катару альвеол збільшується в об’ємі хвора чверть або половина вимені, а також можливе підвищення загальної температури тіла (найчастіше переміжна лихоманка). За катару молочної цистерни, збільшення хворої залози та підвищення температури тіла, зазвичай, не зауважується. Крім того, за катару цистерни виявляють згустки казеїну в перших порціях молока, а за катару альвеол — в останніх порціях.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *