Догляд за персиками взимку

І знову наближається той час, коли ми будемо хвилюватися за свої дерева майже як за своїх дітей — як там їм під холодним дощем, вітром, що намагається пригнути їх додолу, при морозах, та коли ще й снігу немає. І, можливо, пожалкуємо, що через брак часу, а може ще з якихось обставин не попіклувались як слід про захист своїх дерев узимку. Особливо це стосується персика.

Персик, поширившись з Китаю, доволі швидко набув популярності майже в усьому світі. Світове виробництво персика в основному зосереджене в Європі (Італія, Франція, Болгарія, Іспанія), Північній Америці (США, Мексика, Канада) і країнах Латинської Америки (Аргентина, Бразилія). Менше його вирощують у Туреччині, Японії, Австралії, Марокко.

Отже, персик росте майже в усьому світі. Це один з деяких видів плодових, що швидко поширилися в різних кліматичних зонах. Почавши свій шлях з Китаю, він з’явився в Японії, Кореї, Північній Індії, середньоазійських країнах, потім був перенесений до країн Середземномор’я, дуже поширився в Америці, зайняв місце в садах Африки, Австралії, Новій Зеландії, а також на Азорських, Канарських, Гавайськихі Вест-Індських островах.

Україна не виняток. Звичайно, Крим — найкраще місце в Україні для вирощування цієї культури. Але і в Лісостепу, незважаючи на те, що умови тут для персика екстремальні, можна отримувати доволі непоганий урожай. Для цього необхідно трохи пильніше доглядати за деревами, особливо восени.

Дотримуйтеся агротехніки вирощування

Необхідно пам’ятати, що персик — теплолюбна культура, його слід вирощувати в захищених від вітру місцях, іноді мікроклімат має вирішальне значення. Для насаджень придатні рівні або пологі схили, переважно південно-західної і західної експозиції. У районах з помірним кліматом і недостатньою сумою позитивних температур для достигання плодів придатні також південні схили. На схилах садити дерева краще в середній їх частині, оскільки у верхній вони потерпають від сильних холодних вітрів, а в нижній пошкоджуються зимовими морозами і весняними заморозками.

Також для успішного ведення культури персика, особливо в умовах Лісостепу України, важливо правильно виконувати обрізування. У НБС НАН України ім. М.М. Гришка було розроблене комплексне обрізування дерев персика, яке включає омолодження, регулювання плодоношення та формування крони у вигляді куща, що дуже важливо для життєздатності дерева. Декілька штамбів забезпечують довговічність дерев, у випадку підмерзання одного залишаться ще стовбури, які забезпечать урожай плодів. До того ж омолоджувальне обрізування стимулює утворення нових могутніх пагонів, які надалі стануть штамбами. Це питання вже не раз висвітлювалося на сторінках журналу, але якщо будуть додаткові питання, то ми ще детальніше розглянемо ці прийоми у весняних номерах.

Після садіння персикових дерев ґрунт у саду розпушують, вирівнюють і підтримують у такому стані влітку. Протягом вегетаційного періоду 3-4 рази культивують. Восени ґрунт перекопують або переорюють, перекопують і пристовбурні круги та мульчують їх перегноєм шаром 10-12 см. Органічні добрива вносять один раз на 2-3 роки, мінеральні — щорічно. У плодоносних садах на час зяблевої оранки вносять 10-20 т гною та мінеральні добрива: 1,5 ц сірчанокислого амонію, 0,7 ц суперфосфату і 0,3 ц калійної солі на 1 га. На присадибних ділянках для живлення сильнорослого дерева вносять: суперфосфату 1 кг, сульфату калію — 0,7, сульфату амонію — 0,3 кг.

За теперішніх умов мінеральні добрива дорогі, тому в останні роки ми щорічно висіваємо в міжряддях сидерати як зелене добриво, з подальшим заорюванням їх у фазі бутонізації — початку цвітіння. Вони утворюють від 200 до 300 кг зеленої маси на 1 сотку. Така кількість органіки, заорана в ґрунт, цілком замінює гній. За нестач вологи в ґрунті сидерати висівають через ряд. чергуючи з паром.

У Національному ботанічному саду НАН України у персиковому саду в якості сидератів застосовували: ярі й озимі форми суріпиці, редьку олійну, ріпак і люпин. Заорювати редьку олійну можна через місяць після початку вегетації.

Коренева система дерев після листопаду не вступає в період спокою. За температури від 0 до 1 градуса тепла корені рослин поглинають із ґрунту мінеральні речовини і перетворююь їх в органічні сполуки, забезпечуючи цим врожай майбутнього року. Якщо дерево навесні рясно цвіте, але квітки і зав’язь відразу ж обсипаються, то це, здебільшого, пояснюється тим, що восени було сухо і корені не запасли достатньої кількості поживних речовин та води.

У другій половині листопаду після масового обпадання листя садівникам рекомендується робити вологозарядковий полив плодових дерев. Він створює оптимальні умови для перезимівлі. На ділянках із глибоким заляганням підґрунтових вод ґрунт треба зволожувати на глибину 1,5-2 м. Зволоження лише поверхневого шару ґрунту не дає бажаного ефекту. Після поливу ґрунт навколо дерев розпушують.

Коренева система молодих дерев менш зимостійка, ніж надземна частина, тому пристовубурні круги варто утеплити шаром мульчі завтовшки не менше 3-5 см. Слід враховувати, що легкі піщані ґрунти промерзають сильніше і корені за відсутності мульчі і снігового покриву пошкоджуються сильніше. У якості мульчі можна використовувати перегній, солому та інші мульчуючі матеріали.

Щоб запобігти поширенню гризунів, дуже важливо восени видалити із саду залишки плодів, бур’яни й інше сміття, перекопати ґрунт, розкласти принади з отрутою, сховавши їх в місцях, не доступних для птахів і домашніх тварин.

Білять стовбури і скелетні гілки дерев, аби запобігти зимово-весняним опікам, які обумовлюють розтріскування кори дерев, особливо молодих. Ці опіки значною мірою погіршують ріст і спричиняють проникнення інфекції грибних захворювань, бактеріального раку. Річ у тім, що в сонячні та морозні дні лютого-березня стовбури та великі гілки дерев дуже нагріваються сонцем, що призводить до розтріскування кори на південному боці дерева. Особливо сильно таке явище виражене в садах, розташованих на південних схилах. Побілку здійснюють за плюсових температур, інакше вапно обсипається. Розчин для побілки: на 10 л води 2 кг гашеного вапна, 0,4 кг мідного купоросу, попередньо розчинених у воді.

Хвороби, які уражують дерева персика

Також необхідно пам’ятати, що для успішного ведення культури персика необхідно звернути особливу увагу на захист його від шкідників і хвороб. Основні хвороби, які уражують дерева персика — це грибні інфекції.

Кучерявість листків персика уражує тільки персик. Хвороба поширена повсюдно. Уражуються листки, молоді пагони, зрідка квітки й плоди. Листки набувають жовтувато-червоного забарвлення, сильно скручуються, мають зморшкувату, хвилясту поверхню, потовщуються, втрачають еластичність.

Борошниста роса персика. Уражує листки, молоді пагони, плоди, які покриваються білим або сіруватим борошнистим нальотом гриба. Борошнистий наліт покриває переважно нижню поверхню листків, рідше верхню. Перші ознаки захворювання з’являються на початку абс.з середині травня. Найбільшого розвитку хвороба набувай у середині літа.

Моніліальний «опік», «моніліоз», або сіра гнилизна. Уражує персик, абрикос, сливу, аличу. Це одне з найпоширеніших і найнебезпечніших захворювань абрикоса. Перші ознаки хвороби з’являються навесні, під час цвітіння у вигляді раптового швидкого побуріння та усихання квіток, листя, пагонів і гілок. Листя, що засохло, і квітки не обсипаються і довгий час залишаються на дереві.

Засоби та способи захисту

Знищувати джерела зараження пізньоосіннім обрізуванням уражених пагонів і спалювати їх; ретельно збирати і закопувати муміфіковані плоди, що залишилися на дереві й опали на землю; перекопувати або переорювати ґрунт. Ранньої весни (до розпускання бруньок) або пізно восени (після листопаду) обприскувати 3%-ною бордоською рідиною або 1%-ним розчином ДНОК. Перед цвітінням (по рожевому бутону) і відразу після нього (після обпадання пелюсток) обприскувати 0.4%-ним хлор-окисом міді. Через 15-20 днів після цвітіння вирізувати і спалювати всі уражені пагони.
Поширенню і розвитку грибних хвороб протягом літа сприяє сира, прохолодна погода.

У сучасному захисті рослин використовують такі фунгіциди: скор, топаз, топсин. хорус. За 3-4 днів до цвітіння, у фазі бутонізації, обробляють одним з великого вибору препаратів. Наступна обробка — відразу після квітування. Третю проводимо через 2-3 тижня після другої.

З кожним роком з’являються дієвіші засоби захисту рослин, треба тільки стежили за новинками та любити свій сад.

Отже, головним/ чинниками успіху ведення культури персика в Лісостеп, Укради є підготовка рослин до зими — найперше – це підбір зимостійких сортів, витримування умов и дотримання високого рівня агротехніки, а також своєчасний, ретельний захист рослин.

Стійкі сорти персика

Які ж це сорти такої ніжної культури як персик, що витримали важкі зимові випробування? Це перш за все такі.

Славутич виведений шляхом схрещування гібрида 51 з сортом Дружба. Дерево середньої сили росту, з розлогою кроною, пагони середні, бурі, листки середні, ланцетні. Плоди середні й великі, маса від 80 до 140 г, округлі, трохи стислі з боків. Плід жовтий з інтенсивним рум’янком. Шкірка ніжна, середньоопушена, з плоду знімається легко. М’якуш жовтий, соковитий, високих смакових якостей, цукристість 8-10%, кислотність-0,54%, дегустаційна оцінка 5 балів. Час достигання плодів — середина серпня, врожайність висока — 30-50 кг з дерева. Рослини відзначаються підвищеною зимостійкістю.

Щедрий (183 Кащенко х Дружба). Дерево середньої сили росту з розлогою кроною. Плоди великі, масою 100-120 г, округлої форми з темно-червоним рум’янком. Шкірочка легко відділяється від м’якуша. М’якуш білий, соковитий, кисло-солодкий, дуже приємного смаку. Кісточка середньої величини, округла, легко відділяється від м’якуша. Час достигання — перша половина вересня. Врожайність висока — 35-50 кг з дерева.

І несподівано для великоплідних, вибагливіших до тепла сортів, показав себе наш давно відомий сорт Подарунок Києва. Гібрид (51 х Дружба). Дерево середньої сили росту. Плоди великі, округлі, середня маса від 150 до 250 г. Шкірочка тонка, ніжна, відстає від м’якуша, з бархатистим незначним опушенням, біло-кремова, з рожевим і темно-червоним рум’янком у вигляді крапок і суцільних штрихів майже до половини плоду. М’якуш білий, соковитий, кисло-солодкий, високих смакових якостей, вільно відділяється від кісточки. Дегустаційна оцінка 5 балів. Кісточка середньої величини, овальна, з вістрям, що помітно виділяється. Час достигання плодів — перша декада серпня, врожайність 30-50 кг з дерева.

І.К. Кудренко, кандидат біологічних наук

Бабушкин сад has written 1695 articles

Leave a Reply