До групи капуст належать капуста білоголова, червоноголова, цвітна, брокколі, савойська, брюссельська, кольрабі. За даними Інституту харчування, людині рекомендується споживати 35-50 кг капусти в рік — майже третину всіх овочів. Вона присутня в нашому раціоні щодня практично цілий рік.
Капуста білоголова. Цей вид капусти відвіку цінувався не тільки як харчова, а й як лікарська рослина, що має, за словами римського письменника Катона, цілющі властивості «в пропорції, яка сприяє здоров’ю».
Капуста покращує роботу шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи, володіє протизапальною, ранозагоювальною, бактерицидною дією. В ній містяться практично всі вітаміни, особливо багато вітаміну С (аскорбінової кислоти*). Важливо, що він добре фІрігається у квашеній за тривалого зберігання. Взимку й навесні в капусті є близько 50 мг на 100 г аскорбінової кислоти. Це стільки ж, як у лимонах і апельсинах. Господиням корисно знати, що злегка недоварену капусту римляни рекомендували для послаблення, а довго варену — для закріплення. З Салернського кодексу здоров’я виходить, що найкраще очищають шлунок подані разом суп з капусти і салат із свіжої капусти.
Цей овоч незамінний не тільки в будні, а й за святковим столом. Народна мудрість свідчить: «З’їж капусту перед питтям — не сп’янієш, з’їж після — хміль розженеш».
Усім городникам хочеться мати власну капусту якомога триваліший період. Конвеєр виробництва білоголової капусти можна створити, використовуючи ранньо- та пізньостиглі сорти за відповідної агротехніки вирощування. Я споживаю білоголову капусту з власного городу протягом усього року. Щорічно наприкінці травня — на початку червня збираю перший урожай ранньої капусти, а пізня капуста чудово зберігається в льоху на дачі. У процесі вирощування овочів я абсолютно не застосовую отрутохімікатів. Отже, мої овочі екологічно безпечні.
Секрети вирощування ранньої капусти полягають у використанні ранньостиглих сортів, ранніх термінів висаджування, добре розвинутої, загартованої розсади, правильного вибору ділянки та його підготовки. Найбільш скоростиглий сорт — Дитмаршер фрюєр, на декілька днів пізніше достигають сорти Червнева і Димерська 7, у них більші головки. Запорукою раннього достигання є висаджування загартованої, добре розвинутої розсади у горщечках з 7-8 листочками. Городяни таку розсаду можуть виростити в умовах міської квартири. Для цього насіння треба висівати наприкінці січня — на почату лютого, використовувати досвічування люмінесцентними лампами і витримувати відповідні режими вирощування.
Щоб одержати ранній урожай, необхідно правильно обрати строк висаджування розсади у відкритий ґрунт. В умовах Харківської області це — перша декада квітня, як тільки поспіє ґрунт. Не слід боятися заморозків, похолодань: загартована розсада все витримає. Немає потреби й накривати рослини плівкою в перший період їхнього росту. Багато городників-початківців не знають цього і висаджують ранню капусту наприкінці квітня і навіть у травні, а урожай одержують, природно, не раніше середини — кінця червня. Ось так обділяють себе ранньою продукцією на 2-4 тижні.
Часто буває, що садіння ранньої капусти у вказані терміни затримується через те, що ґрунт не поспів, він мокрий і обробці не підлягає. Щоб цього уникнути, бажано на ділянці з осені нарізувати борозни з міжряддями 60 см. У ці борозни розкладають горщечки з розсадою на відстані З0 см, як тільки відтане ґрунт, і присипають їх землею.
Для отримання ранньої продукції кращими є південні схили, що добре прогріваються. З метою забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин під ранню капусту вносять по 4-5 кг на 1 м2 перегною або пташиного посліду, по ЗО г аміачної селітри і калійних добрив та по 50 г суперфосфату. Доцільно добрива, особливо якщо їх мало, давати в лунку під час садіння: по дві пригорщі перегною і чайну ложку нітроамофоски.
Догляд полягає у поливах, залежно від вологості ґрунту, знищенні бур’янів, розпушуванні ґрунту. На початку утворення головок капусту підгортають. Рання капуста дуже реагує на підживлення, особливо в ранній період, коли утруднене надходження поживних речовин з холодного ґрунту. Через 7-10 днів після висаджування рослини підживлюють гноївкою (розведення 1:5-7) або пташиним послідом (розведення 1:10-12), на одну рослину витрачається 0,5 л розчину. Головки збирають вибірково: перші масою 300-500 г, пізніше -масою 1 кг і більше, не допускаючи розтріскування.
Середньостигла капуста дає урожай з середини липня по середину вересня. Нею заповнюється проміжок між кінцем збирання ранньої продукції і початком пізньої. Найпоширеніший сорт — Слава 1305. Вирощують розсадним способом, 30-40-денну безгорщечкову розсаду висаджують у відкритий ґрунт за схемою 60 х 50 см у два терміни для більш тривалого надходження врожаю: перший раз через два-три тижні після садіння ранньої капусти, другий — через два-три тижні після першого. Підготовка ділянки, внесення добрив такі самі, як і під пізню капусту.
Пізньостигла капуста налічує безліч сортів. Але лідером останніми роками стали: Харківська зимова, Бі-лосніжка, Українська осінь, Ліка, Ярославна — сорти Інституту овочівництва і баштанництва, гордість вітчизняної селекції. Вони одержали всесвітнє визнання. Всі сорти вирізняються високою врожайністю, гарною лежкістю, чудовими смаковими та засолювальними якостями, стійкі до розтріскування, транспортабельні. Стійкі до хвороб як у період вирощування, так і в процесі зберігання. Рекомендуються замість сорту Амагер 611, на смак набагато перевершують сорти типу Лангедейкер, при цьому зберігаючи високу лежкість.
Харківська зимова. Головки щільні та дуже щільні. Маса головки 2-3,5 кг. Еталон лежкості.
Білосніжка. Назва відповідає сорту. Щільність головки середня і хороша, маса — 2,2-4,8 кг. Зберігається дещо гірше, ніж Харківська зимова, але перевершує за врожайністю та смаковими якостями. Білизна листя цінується в засолі. Сорт посухостійкий.
Ліка. Головки щільні, масою 3-4 кг, з невеликими порожнинами біля качана. Еталон у засолі. Створений на базі знаменитого засолювального сорту Брауншвейзька.
Українська осінь. Дуже добре зберігається. Головки соковиті, щільні, масою 3-4,2 кг. Урожайніший і стійкіший до хвороб, ніж попередні сорти.
Ярославна. Має щільні головки, дуже великі — понад 4 кг. Вирізняється високою потенційною врожайністю, яка зумовлена підвищеною стійкістю до хвороб. Сорт найбільш пізньостиглий.
Агротехніка вирощування пізньої капусти
Вона дещо відрізняється від ранньої, насамперед вибором ділянки. Ґрунт для пізньої капусти — це заплави, низини, місця з тривалим застоєм весняних вод, суглинкові, глинисті. Там, де погано ростуть інші овочі, можна з успіхом вирощувати пізню капусту. Важливо, щоб у ґрунті були достатні запаси вологи. Дози органічних і мінеральних добрив під зимову капусту на 40-50% більші, ніж під ранню. На відміну від ранньої капусти, під пізню доцільно вносити свіжий гній. Тривалий період и вегетації дає змогу поступово використовувати поживні речовини, що звільняються. Капуста потребує нейтрального середовища і дуже чутлива як до вапнування кислих ґрунтів, так і до гіпсування солонцюватих.
У практиці застосовують два способи вирощування пізньостиглої капусти: розсадний і безрозсадний. За безрозсадного коренева система проникає дуже глибоко — до 1,5-2 м і рослини стають більш посухостійкими, стійкішими до хвороб та шкідників. У вирощуванні безрозсадної капусти дуже важливо ретельно доглядати її після появи сходів. Найбільшу небезпеку становить хрестоцвіта блішка. Нерідко блішки повністю з’їдають сходи.
Розсадний спосіб надійніший, хоча й трудомісткий, до того ж вегетаційний період збільшується на 15-18 днів, здебільшого через повільне відновлення кореневої системи під час пересаджування.
За безрозсадного способу насіння в ґрунт висівають у належно удобрені лунки 10-20 квітня за схемою 60 х 60 см. Розсаду за такою самою схемою висаджують у третій декаді травня — на початку червня. Догляд полягає в розпушуванні, прополюванні, підгортанні рослин у період формування головок для більшої їх стійкості, утворення додаткового коріння. Капуста — вологолюбна рослина, тому за вегетацію рекомендується поливати її 5-7 разів з нормою 3-4 відра на 1 м2 з початку вегетації і 4-5 відер — у середині.
Я практично не поливаю капусту, за винятком першого періоду: п д час висаджування, приживлювання розсади і початкового стартового її росту й одержую гарні врожаї, а головки здорові і чудово зберігаються. Не поливаю навіть у спекотне літо. Помітила, що інтенсивні поливи капусти у спеку призводили до розвитку слизового і судинного бактеріозів. Моя капуста практично не хворіє й не пошкоджується шкідниками.
Секрети вирощування полягають у наступному:
• Використовую вищезгадані сорти Інституту овочівництва і баштанництва.
• Вирощую власну розсаду, яку негайно після вибірки висаджую на город. Лунку заправляю добривами, як і для ранньої капусти. Кожну рослину в період приживлення прикриваю листком лопуха. Особливу увагу у пер-^два тижні після висаджування надаю поливам. Таким чином створюю умови для гарного стартового росту.
• В рядку висаджую капусту через 60 см, а міжряддя розширюю до 80-100 см для того, щоб висадити в них кріп, чабер садовий, змієголовник, чорнобривці, календулу. Так і росте капуста серед квітів і пряно-смакових рослин. Город перетворюється на квітник і приносить не тільки естетичне задоволення, а й оздоровлюються овочі за рахунок фітонцидів ароматних рослин. І ще цікавий факт: аромати дезорієнтують хрестоцвіту блішку, яка знаходить капусту по запаху. А багато зонтичних, наприклад кріп, є рослинами-няньками, де розмножуються і ростуть корисні комахи — антагоністи шкідників.
Червоноголова капуста цікава не тільки привабливим кольором, якого надає їй пігмент антоціан, але й високою харчовою цінністю. Так, за вмістом вітаміну С ця капуста вдвічі, а за вмістом каротину — в 4 рази перевершує білоголову, а червоний пігмент є речовиною, що сприяє виведенню з організму радіоактивних елементів. Вживання в їжу червоноголової капусти усуває млявість шлунка, закрепи.
Червоноголову капусту можна мати з середини літа до весни. Залежно від нашого бажання одержати урожай у певний строк, вирощують відповідні сорти за тією самою агротехнікою, що й білоголову — ранньо-, середньо- або пізньостиглу. Слід враховувати лише одну особливість: у зв’язку з тим, що червоноголова капуста формує порівняно невелику розетку листя, для неї відводять меншу площу, ніж для пізньостиглої. В усі строки червоноголову капусту висаджують за схемою 50-60 х 35-40 см.
Л.М. Шульгіна, доктор сільськогосподарських наук
