Я сію помідори на розсаду чотири рази. Для надранньої культури для висаджування під плівкові укриття насіння висіваю 1-5 лютого. У цьому випадку врожай починаю збирати в третій декаді червня і до 1 серпня одержую по 6 кг плодів з 1 м2.
Для ранньої культури насіння помідорів висіваю 1-5 березня і висаджую розсаду у відкритий ґрунт 1-5 травня. У цьому випадку врожай починає надходити на початку липня і на 1 серпня становить 3 кг з 1 м2.
Третій строк сівби насіння — 20-25 березня, ф для так званих помідорів масових термінів висаджування 10-15 травня.
Четвертий строк сівби насіння — 1-10 квітня для висаджування у відкритий ґрунт 15-20 травня. Ці помідори до 1 серпня тільки починають плодоносити. Кожен термін висаджування передбачає певну технологію вирощування і розсади, й культури. У деяких випадках вони подібні, зокрема, технологія вирощування розсади ранніх та надранніх помідорів.
Вирощування ранньої розсади помідорів
Щоб запобігти вірусним захворюванням, перед висівом насіння помідорів витримую 20 хвилин у 1%-ному розчині марганцевокислого калію з наступним промиванням у воді та підсушуванням. Насіння висіваю в ящичок на глибину 1,5-2 см з міжряддями 3 см. Оптимальна температура для проростання насіння помідорів -23-25°С. Сходи з’являються, як правило, на 4-5-й день. Нижчі температури затримують появу сходів, а більш високі — призводять до їхнього ослаблення.
Як тільки з’являться сходи, вмикаю люмінесцентну лампу, бо природного світла в лютому не вистачає. Досвічую 14-16 годин, а на ніч лампу вимикаю. Цілодобове досвічування порушує ритм фізіологічних процесів і призводить до одержання виродливих рослин.
Краща температура для вирощування: у сонячні дні 21-23°, а в хмарні 17—19°С як для сіянців, так і для розсади. Оптимальна температура вночі протягом усього періоду вирощування сіянців — 7-9°С. Це сприяє найбільш ранньому закладанню квіткових китиць і збільшенню кількості квіток на них.
Пікірую сіянці в касеті у віці 18-20 днів, коли утворяться 2-3 листочки. Такі сіянці приживлюються краще, ніж 10—12-денні, особливо в умовах знижених температур Після пікірування температуру вночі потрібно підвищити до 11-14°С.
Пікірування — це не біологічний, а організаційний захід вирощування розсади, тому що протягом трьох-п’яти тижнів заощаджує дефіцитну площу під лампою. Я пікірую насіння не в горщечки, а в касети, де рослини ростуть ще 2-3 тижні, а потім пересаджую їх з грудкою поживної суміші в горщечок. Успіх вирощування розсади в касетах забезпечує пухкий поживний субстрат і регулярні поливи. Дуже важливо подати повітря до коренів. Для цього касета (вона без дна) має стояти у піддоні на підставці.
У зв’язку з тим, що касети не завжди доступні, я використовую метод вирощування сіянців у трубочках з поліетиленової плівки діаметром 2-2,5 см, завдовжки 5-6 см. Плівку скріплюю скрепками або цвяхом, засипаю поживною сумішшю і ставлю їх упритул. Щоб у таких умовах добре розвивалася розсада, до коренів має надходити повітря. Тому такі трубочки треба ставити не на дно ємкості, а на сіточку.
Касети і трубочки дають змогу заощаджувати площу й одержувати високоякісну розсаду. Через 2-3 тижні сіянці з касет пересаджують у горщечки розміром 10×10 см. Площа живлення розсади — важливий фактор, що визначає її якість.
Городники часто прагнуть виростити розсаду з великим «забігом» і якомога економніше використовувати площу, тобто висіяти якнайраніше і густіше. Ці два бажання несумісні, тому що кожна рослина потребує належних світлових умов, визначеного повітряного і ґрунтового простору, що називається площею живлення. За надмірного загущення рослини пригнічують одна одну, отож від кволих, ослаблених рослин н6 дочекаєтесь гарного врожаю, особливо раннього. При цьому втрачається весь сенс розсадного способу. Якщо у вас мало розсадної площі, краще висійте насіння пізніше, оскільки в молодшому віці рослини потребують меншої площі живлення.
Особливу увагу я приділяю створенню пухкої поживної суміші. Найчастіше використовую дві-три частини добре розкладеного перегною, одну частину землі й одну частину піску. На один літр суміші додаю столову ложку попелу.
У зв’язку з тим, що перегній може бути різноякісний, добрива в суміш не додаю, а вношу в підживленні, щоб уникнути надлишку солей. За місяць до висіву суміш компостую для активації мікробіологічних процесів. З цією метою зволожую II і ставлю в темне приміщення.
Під час внесення добрив треба враховувати, що помідори, перець, баклажани у перший період життя дуже чутливі до внесення фосфорних добрив, які прискорюють цвітіння й плодоутворення. Надлишок азотних добрив, особливо за знижених температур, зменшує стійкість рослин до хвороб, послаблює плодоутворення, затримує достигання. Посилене калійне живлення, особливо за недостатнього освітлення, підвищує стійкість рослин.
Розсаду я підживлюю 2-3 рази: перший раз до утворення 2-3 справжніх листочків з розрахунку 0,5 г аміачної палітри, 4 г суперфосфату, 1,5 г сірчанокислого калію на 1 л води. У другому й третьому підживленнях (через кожних 10 днів) дози добрив подвоюю.
Вирощую розсаду при помірному водопостачанні — не часто, але рясно. Надлишок вологи призводить до надмірного зманіження рослин, а нестача — до одержання пригнічених рослин, які після пересаджування в поле продовжують відставати в рості і дають низькі врожаї.
Багатьох городників цікавить, як зберегти отриманий «забіг» у вирощуванні розсади після пересаджування в поле. Як зробити, щоб у розсади збереглася максимальна кількість листків після пересаджування у відкритий ґрунт і вона швидше почала рости? Для цього існує особливий режим вирощування протягом 10-12 днів до висаджування. Зменшують поливи рослин, не допускаючи в’янення, відкривають вентиляційні прорізи для того, щоб підсилити рух повітря, знизити температуру практично до рівня зовнішньої (за винятком періоду заморозків і тривалих знижених температур).
Вирішальну роль у світловому загартовуванні розсади відіграють ультрафіолетові промені. Вони повністю поглинаються склом, частково — плівкою, і тому розсада, висаджена з цих споруд у відкритий ґрунт без підготовки, може загинути від сонячних опіків.
Отже, щоб одержати міцні загартовані рослини, за 10-12 днів до висаджування над розсадою треба знімати будь-яке накриття — скло, плівку, виносити її з кімнати на балкон. Тут важлива поступовість: перші дні на кілька годин, а потім — цілодобово. Заключний акорд процесу загартовування — підживлення мінеральними добривами з підвищеними дозами калійних для збільшення всисної сили коренів після пересаджування. Для цього в 1 л води розчиняють 1 г аміачної селітри, 4 г суперфосфату і 6-7 г сульфату калію або калімагнезії.
Готова до висаджування 60-65-денна розсада ранніх помідорів має 8-9 листочків, масу надземної частини 20-25 г, дві китиці з квітками, що розкриваються на першій з них. Треба бути готовим до того, що висаджування розсади в ранній термін — на 20-25 днів раніше масового садіння — потрібно супроводжувати додатковими засобами щодо захисту від заморозків: задимленням, дощуванням насаджень, застосуванням паперових ковпаків, пластмасових пляшок тощо.
Вирощування розсади для масових строків висаджування
Для висаджування у відкритий ґрунт 10-15 травня розсаду вирощують до 45-50 днів з пікіруванням сіянців, а 15-20 травня у віці 35-40 днів — без пікірування безпосереднім висівом насіння у ґрунт парника.
Насіння перед сівбою протруюють протягом 20 хвилин в 1%-ному розчині марганцевокислого калію. Сіянці вирощують у ящичках з площею живлення 3×1,5-2 см. Варто пам’ятати, що вік сіянців треба збільшити до 15-18 днів. Під час вирощування безгорщечкової розсади у плівкових парниках на родючих чорноземних ґрунтах немає необхідності використовувати насипний ґрунт, треба поліпшувати поживні й водно-фізичні властивості доступними місцевими матеріалами. Для цього на 1 м2 вносять по 2-3 відра перегною, торфу чи добре розкладеного компосту в 5-10-сантиметровий шар. Саме на цій глибині розміщена основна маса коренів. З мінеральних добрив у цей шар під розсаду помідорів треба додати 15-20 г аміачної селітри, 80-100 г суперфосфату, 30-35 г сірчанокислого калію або інших калійних добрив.
Насіння пікірують у парник 10-15 квітня, як тільки дозріє ґрунт. У цей період його температура о 8-й годині ранку в плівковому парнику на глибині 5 см дорівнює 12-14°С. За такої температури ґрунту можна починати пікірування, оскільки сіянці приживлюються вдень, коли температура сягає 17-2СГС. Розсаду вирощують із площею живлення 7×7 см, тобто 200 штук на 1 м2 чи 8×8 см -150 штук на 1 м2. Щоб зручніше було розпушувати ґрунт, можна збільшити міжряддя до 12-16 см, залишивши зазначену кількість рослин на 1 м2.
Боротьба з перегріванням — відповідальний момент у вирощуванні розсади помідорів. Для підтримки температури не вище 25°С треба вентилювати парник. Особливу увагу слід приділяти захисту рослин від заморозків. Розсаду помідорів можна врятувати від заморозків до мінус 3-4°С поливанням ґрунті У цьому випадку на поверхні плівки утворюється шар вологи, що поглинає довгохвильове інфрачервоне випромінювання. У разі сильних заморозків доцільно вночі застосовувати укриття другим шаром плівки. Оптимальну вологість повітря (60-65 відсотків) легко підтримувати регулярним провітрюванням парника. Вирощують розсаду за помірного водопостачання — не більше п’яти поливів за весь період з наступним інтенсивним провітрюванням парників. Підживлюють і загартовують розсаду масових строків висаджування так само, як і ранню.
Готова до висаджування розсада повинна бути міцна, мати висоту (до точки росту) не більше 18-20 см і 7-8 листків. Вирощування розсади без пікірування -найекономніший спосіб, успіх якого багато в чому залежить від створення родючого, пухкого, чистого від бур’янів субстрату.
Насіння висівають у середині квітня з міжряддями 12 см. Норма висіву 3-4 г насіння на 1 м2. Після сівби поверхню обов’язково треба замульчувати плівкою. Це сприяє підвищенню температури ґрунту на 2-4°С вночі і 4-8:С вдень, що важливо для споруд без ґрунтового обігріву. Після появи перших паростків плівку негайно знімають. За середньої температури ґрунту 13—15°С масові сходи помідорів з’являються на 12-13-й день після сівби. Через 5-7 днів після появи сходів їх проривають, залишаючи по 250-300 шт. на 1 м2. Особливу увагу приділяють загартовуванню розсади. Для цього за 10 днів до висаджування поступово знімають плівку над рослинами для того, щоб вони опромінювалися прямими сонячними променями, зменшують поливи.
Непередбачені затримки з висаджуванням можуть призвести до переростання розсади. Біологія росту така, що перші 2-3 тижні рослини ростуть дуже повільно, а після 30-денного віку — дуже швидко. Висока зовнішня температура ще більше прискорює цей процес. Наприклад, за денної температури 30°С приріст стебла за добу може сягати 5 см. Ефективним прийомом затримки росту стебла в цих умовах є підрізування коренів на глибині 5 см. У цьому випадку рослини спрямовують поживні речовини на відновлення кореневої системи. Вона інтенсивно росте у верхньому шарі і добре зберігається під час вибірки, а ріст стебла гальмується.
Не забудьте обробити розсаду бордоською рідиною для профілактики захворювання на фітофтору. Високих вам урожаїв!
Л. М. Шульгіна, доктор сільськогосподарських наук
