Хурма Віргінська може рости в кліматичних умовах України


Хурма належить до великого роду Diospyros з родини ебенових і налічує близько 200 видів. Але лише один вид — хурма віргінська (персимон віргінський) — росте в природних умовах помірного клімату, а інші види — в субтропіках і тропіках. Ареал хурми віргінської обмежується півднем штату Коннектикут, крайнім південним сходом штату Нью-Йорк, штатом Нью-Джерсі, західною й центральною частиною штату Огайо, центральною частиною штату Іллінойс, крайнім південним сходом штату Айова, східною частиною штату Канзас і далі поширюється на південь та схід до Атлантичного океану.

Щодо культури хурми, найважливішим питанням для українських садівників є зимостійкість рослин. Так, за даними американських сайтів та каталогів різних наукових установ і розсадників, зимостійкість сортів хурми віргінської становить -32-35°С. Найзимостійкіші сорти виведені й вирощуються на півдні провінції Онтаріо (Канада) та в північно-східних штатах США. Сорти, виведені на південному сході США, менш зимостійкі. На сьогодні відомо понад 120 сортів хурми віргінської.

Важливою ознакою плодової культури є розмір плодів. За останні десятиліття виведено чимало сортів хурми віргінської з плодами діаметром два й трохи більше дюймів, що становить майже 55 мм (на жаль, маса не вказується), тобто плоди сортової хурми віргінської наблизились за розміром до середніх плодів хурми східної. Плоди останньої важать у середньому 100-200 г і мають діаметр 50-80 мм.

У 1962 році в журналі «Субтропические культуры» № 2 В.П. Алексеев наголошував на цінних властивостях хурми віргінської, яка за вмістом цукрів, вітамінів, ароматом перевершує хурму східну (східна практично не має аромату). В.В. Воронцов і У.Г. Штейман у книзі «Возделывание субтропических культур» (1982) порівнюють плоди дикої хурми віргінської з плодами сорту хурми східної Хіакуме (Корольок): середня маса плодів відповідно 22,5 й 173 г, цукристість — 19,4 й 15,4%, кислотність — 0,064 й 0,013%, вміст сухої речовини — 29,8 і 20,5%, вітаміну С -115,3 і 27,81 мг %. Хурма віргінська поступається східній за розміром плодів і терміном зберігання свіжих плодів, але добре зберігається замороженою. То чому ж хурма не поширена у нас? Мабуть, «залізна завіса» та й застереження І. В. Мічуріна («Избранные», 1955, с. 147) щодо завезення північноамериканських та японських рослин, а також те, що субтропічні райони задовольнялися великопліднішою, транспортабельнішою хурмою східною, стримувало поширення хурми віргінської. Ще в 1934 році В.П. Алексєєвим було завезено 8 сортів хурми віргінської в Сухумі, але прижився лише один — Ерлі Голден, та й то невідомо, чи зберігся. У наш час в Україну завезено приблизно 20 сортів хурми віргінської, в тому числі й останньої селекції.


Плоди хурми віргінської починають достигати, залежно від сорту, з кінця серпня (на півдні), у вересні-жовтні, тобто на місяць раніше, ніж хурми східної, що завозиться з Туреччини та Середземномор’я. У своїй книзі «Nut Growing Ontario Style» (1993) про способи вирощування горіхоплідних та деяких плодових культур Джон Гордон вказує на те, що плоди сортової хурми віргінської краще знімати з дерева тоді, коли вони починають м’якшати. Плоди, зірвані зарано, твердими, не повністю втрачають терпкість, залишається ледь помітний присмак, хоч уже є сорти (Женева Лонг), які можна знімати забарвленими твердими, як і хурму східну, не чекаючи початку розм’якшування. Не повністю стиглі плоди хурми можна залишати на дереві, й після приморозку в теплі дні осені вони достигають, а за сухої погоди ще й підсихають і висять до весни. М’якуш від замерзання та відтавання стає темнішим, але смак не втрачається. Листя хурми підмерзає й обпадає з першими приморозками, як у винограду.

Тонка шкірка плодів хурми помітно знижує їхню транспортабельність і термін зберігання (лише до кінця грудня). Заморожені плоди можна необмежено довго зберігати в морозильнику. А можна, видаливши насіння й шкірку, скласти в скляні банки й теж довго зберігати м’якуш у холодильнику. Плоди дуже солодкі й цукру не потребують, треба тільки присипати зверху для захисту від плісняви. Такий м’якуш у США додають до морозива, тістечок тощо. Сушена хурма — вишукані солодощі, а от сушити треба при температурі не вище 50°С.

Серед сортів хурми віргінської є такі, що плодоносять без запилення (мають плоди без насіння), й такі, що обов’язково потребують запилювача. До перших належать сорти Мідер, N0-10, Пейпер (при запиленні плоди мають насіння). А такі сорти, як Джон Рік, Вебер для плодоношення потребують запилювача. Сорти, похідні від Ерлі Голден -Гарретсон, Кілен, Флоуренста інші, — можуть давати небагато гілочок із чоловічими квітками, але це буває не щороку. За щедрого запилення дерева хурми віргінської дуже перевантажуються плодами, що нерідко призводить до обламування гілок, тому цей процес треба контролювати: або зменшувати кількість чоловічих квіток на запилювачах, або віддаляти запилювач, або проріджувати плоди до 15-25 см між ними після природного їх обсипання у червні — липні. А такі сорти, як Пайпер, Зукіс (за даними Дж. Гордона) і Мідер, незважаючи на сильне перевантаження, й у наступному році плодоносять так само щедро. На моїй ділянці в 2005 році перевантажене дерево сорту Мідер втратило частину гілок внаслідок обламування, а в наступному році проросло багато сплячих бруньок на гілках старше трьох років, відросли пагони довжиною до 25 см і дали по 2-5 плодів. Із наших традиційних плодових культур лише виноград здатен плодоносити із сплячих бруньок на старій лозі.

Вимерзання плодових бруньок у хурми віргінської ще не спостерігалося. Хурма східна при підмерзанні плодових бруньок не плодоносить, в основі загиблої бруньки пробуджуються 1-2 сплячі, але пагони без квіток. Підмерзання набубнявілих бруньок хурми віргінської та гібридної в приземному шарі повітря можливе в квітні -травні, особливо в низинах при пізньовесняних заморозках. Цвіте хурма з початку червня упродовж 20-25 днів, а інколи з кінця травня, в Запоріжжі навіть раніше, ніж у Ялті чи Сімферополі (2003 рік). На чоловічих деревах квітки зібрані по три, часто центральна з них двостатева або жіноча, на жіночих деревах квітки поодинокі й більші. Плодоносні пагони відростають з верхньої частини минулорічних пагонів. За засохлими квітконіжками легко визначити стать рослини, а за розмірами залишених на гілках чашечок можна приблизно оцінити розмір плодів.

Слабкі, затінені пагони й гілки хурми віргінської всихають і самі опадають. Для хурми східної така властивість не вказується.

Розмножуються сорти хурми віргінської щепленням на сіянці хурми віргінської всіма відомими прийомами. Сіянці для окулірування виростають за два роки, а за доброго догляду частина — й за один рік. Сіють насіння восени або стратифікованим (90-100 днів) навесні. Під час стратифікації насіння треба часто переглядати, промивати водою, дезінфікуючим розчином. Щепити краще сплячим вічком вприклад у квітні — травні на початку розпускання бруньок підщепи, через 10 днів підщепу зрізують. За умови високої агротехніки до осені виростають гарні однорічки. Якщо щеплення виконано пізно, й осінь холодна і рання, то верхівки можуть не визріти, і коли саджанці не викопують для зберігання в погребі, то можливе їхнє підмерзання. Такі саджанці, залишені на зимівлю в ґрунті, треба ретельно підгорнути землею вище місця щеплення, та після осіннього висаджування також. Підготовка ями та ґрунту звичайна, з доброю заправкою. Під час садіння місце щеплення краще заглибити на 10-15 см нижче рівня ґрунту, а приріст вкоротити на третину. Заглиблюють для того, аби зберегти частину прищепи при ранньоосінніх приморозках: все-таки в перший рік для росту прищепи залишається менше часу, бо щеплення виконується у квітні — травні, поки проросте, то й вегетація на місяць коротша, отже прищепа визріє гірше. Після пересаджування ріст саджанця теж затримується, спочатку пагони відростають за рахунок минулорічного запасу, ріст уповільнюється, аж поки не наросте нове коріння, і тільки тоді продовжується ріст. Дуже важливо не припиняти поливів і догляду після першої хвилі росту.

Хурма — вологолюбна рослина. Для району Великих озер, де випадає 600 і більше міліметрів опадів на рік, Товариство виробників горіхів Онтаріо рекомендує щотижневий полив шаром у три сантиметри. Перерахувати цей шар води на кількість відер води під дерево залежно від площі крони, думаю, не складно. Також пропонують вирощувати в перший рік садіння саджанці хурми, азимини, горіхоплідних у спеціальних захисних трубках з білої непрозорої пластмаси (плівки) діаметром 10 см, висотою 1 м, прикріплених до кілка. Низ такої «теплички» присипаний землею, а верх відкритий, отже краще зберігається й менше видуваєтеся вологе повітря. Поливи дерев не припиняють і восени, коригують залежно від погоди, типу ґрунту, його вологості.

Треба формувати дерева хурми з низькою кроною. Плоди з чашечкою міцно тримаються на гілках, збирати м’які плоди краще вручну, бо зібрані без чашечок гірше зберігаються. Щеплені саджанці починають плодоносити на 3-4-й рік (квітують навіть на другий рік), а сіянці — на сьомий рік і пізніше.

Специфічних шкідників у хурми немає. Американський білий метелик полюбляє листя хурми так само, як і клена ясенелистого, наших черешні, шовковиці та інших культур. Треба обов’язково ретельно знищувати гусінь, бо замість з’їденого листя в серпні — вересні відростають нові пагони, які не визрівають, пошкоджені гілки значно менше квітують і дають набагато менший урожай у наступному році, а молоді однорічки можуть навіть загинути після втрати листя.

Для поліпшення властивостей хурми науковцями Нікітського ботанічного саду та Дослідного господарства «Новокаховське» Нікітського ботанічного саду (сел. Плодове, м. Нова Каховка Херсонської обл.) виведені міжвидові гібриди між хурмою віргінською та хурмою східною, вирощуються сортові саджанці та проводиться подальша селекційна робота. У гібрида першого покоління Росіянка за температури мінус 27-28°С у 2006 році у Новій Каховці Херсонської області підмерзли верхні бруньки, але врожай був. У Нижньогірську, Джанкої Кримської АР Запоріжжі за температури мінус ЗСГС дерева Росіянки вимерзли до рівня снігового покриву або до землі. Нікітська бордова в автора у 18 кілометрах північніше Дніпрогесу. у балці через півкілометра від заплави Дніпра плодоносила на щепах у кроні хурми віргінської з другого року після щеплення — з 2002 по 2005 рік. Плоди нічим не поступалися вирощеним у Криму та Новій Каховці. У 2006 році при мінус 30:С щепи вимерзли. Водночас хурма віргінська жодного разу не постраждала від морозу, щороку давала високі врожаї. Тому я стверджую — хурма віргінська буде нашою культурою!

Українськими селекціонерами виведені міжвидові гібриди з більшими, ніж у Росіянки, плодами та з вищою зимостійкістю, але це вже тема іншої розмови.

В.П. Кравченко, м. Запоріжжя


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *