Догляд за посівами овочевих культур


Овочеві культури особливо вибагливі до вологи, оскільки вони містять її у межах 65-96%. Крім того, більшість із них доволі активно випаровує воду, особливо в період інтенсивного росту. Тому одержати гарний урожай овочів можливо лише за умови достатньої кількості її у ґрунті.

Як правильно поливати овочі?

При недостатньому зволоженні зеленні культури (кріп, петрушка, щавель тощо) передчасно старіють, так і не сформувавши врожаю. Коренеплоди редиски, редьки, буряка та моркви стають волокнистими і набувають гіркого присмаку. Те ж саме відбувається і з плодами огірка. Капуста призупиняє ріст головок, а головки цвітної капусти жовтіють та розсипаються. У перцю, помідора і баклажана масово осипається зав’язь.

Надлишкова волога також небажана, оскільки за цього зменшується вміст кисню у ґрунті, який потрібний кореням рослин. У таких умовах вони загнивають, а продуктивні органи стають водянистими, втрачають смак. Рясні й часті поливи зумовлюють вимивання поживних речовин, заболочення ґрунту і навіть можуть спричинити загибель рослин.

У різні фази росту та розвитку овочі потребують неоднакової кількості води. Особливо висока потреба під час проростання насіння. Недостатня кількість вологи у цей період зумовлює затримання і навіть загибель сходів. При їх появі більшість культур добре ростуть за помірного зволоження. Надалі, під час інтенсивного росту та розвитку, рослини потребують більше води.


Овочеві культури краще поливати рідко, але великими нормами води, ніж часто, але недостатньою її кількістю. А щоденні поливи зі шланга завдадуть більше шкоди, аніж користі: за цього зволожується шар ґрунту на 2-4 см, і вже наступного дня утворюється щільна кірка. Крім того, за таких поливів корені розміщуватимуться переважно у верхньому шарі ґрунту, а це небажано, оскільки він швидко пересихає й розтріскується. Тимчасові нетривалі перерви у поливах змушують корені рослин у пошуках вологи проникати в нижні шари ґрунту, що покращує забезпечення їх не тільки водою, а й елементами живлення.

Дуже вибагливі до зволоження зеленні культури, редиска, редька, селера, цибуля на перо, всі види капусти та розсада. Щоб отримати гарний урожай цих культур, у період інтенсивного росту їх поливають через кожних 4-5 днів, витрачаючи при цьому 38-40 л води на 1 м2.

Помідори, перець, баклажани, огірки, цибуля і часник також доволі вибагливі до вологи, але витрачають воду економніше. Ці культури достатньо поливати через кожних 6-8 днів, збільшивши норму витрати води до 45-50 л/м2.

Картоплю слід поливати через 7-10 днів таким чином, щоб промочити ґрунт на глибину 40-50 см, витрачаючи 50-55 л/м2. При цьому доцільно застосовувати полив у борозни. Це зменшить ймовірність появи фітофторозу.

Кабачки, квасоля, спаржа, ревінь, столовий буряк та морква добре вбирають воду з ґрунту й інтенсивно її витрачають. Ці культури треба поливати через 12-14 днів (75-80 л води на 1 м2).

Гарбуз, диня, кавун мають добре розвинуту кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт. Вони добре вбирають воду та ощадливо витрачають її. Поливають їх за потреби, витрачаючи 80-85 л води на 1 м2.

Усі теплолюбні культури, а особливо огірки, необхідно поливати теплою водою з температурою не нижче 20°С. Поливи холодною водою — одна з основних причин масового захворювання рослин грибними хворобами та зниження їхнього врожаю.

Як свідчать дослідження наукових установ і практика овочівників, час поливу не має великого значення.

Однак у спекотну, сонячну чи, навпаки, холодну погоду краще поливати у борозни. Глибина їх має бути 10-15 см, довжина — довільна. Поливи дощуванням також прийнятні для всіх овочевих. Такі зволоження дещо знижують температуру та підвищують вологість приземного шару повітря, цим самим створюючи сприятливі умови для рослин. Однак за холодної погоди таким способом не слід поливати помідори, картоплю і цибулю з метою запобігання ураженню їх грибними хворобами (фітофтороз, пероноспороз).

Під час поливу необхідно враховувати якість ґрунту на різних частинах городу. Так, грядки, розміщені поблизу стін та вздовж огорожі, поливають частіше, оскільки вони швидше висихають. Якщо овочі ростуть на глинистих ґрунтах, їх поливають рідше, ніж ті, які ростуть на піщаних.

Щоб рослини вродили, «погодуйте» їх

Для нормального росту, розвитку і плодоношення рослинам, крім води, необхідні різноманітні елементи живлення. Кисень, водень та вуглець вони отримують із повітря й води; азот, фосфор, калій, магній, кальцій, сірку та залізо — із ґрунтового розчину. Ці елементи використовуються ними у великих кількостях і називаються макроелементами. Бор, марганець, мідь, молібден, цинк, кремній, натрій потрібні в менших кількостях, тому їх називають мікроелементами.

Для чого потрібні підживлення?

Азот входить до складу білків і є основою всіх процесів, які відбуваються у клітинах. За його нестачі рослини погано розвиваються, набувають світло-зеленого забарвлення, продуктивність їх різко знижується, погіршується якість плодів, вони також змінюють забарвлення до світло-зеленого чи жовтого. Призупиняється ріст рослин, зав’язування та формування плодів. За значного дефіциту азоту вся рослина може стати золотисто-жовтою чи побуріти. Однак і надлишковий вміст цього елемента в ґрунті також не бажаний через можливість надмірного накопичення нітратів, які шкідливі для організму людини. Крім того, у рослин інтенсивно розвиватиметься вегетативна частина (листки, стебла), а цвітіння та плодоношення затримуватимуться.

Фосфор бере участь у побудові клітин, їхньому діленні, покращує засвоєння та дію інших елементів живлення, прискорює утворення квіток та зав’язі, поліпшує якість продукції. За його нестачі листки набувають темно-зеленого забарвлення, яке поступово змінюється на фіолетове або червоне. Під час засихання такі листки не жовкнуть, а чорніють і відмирають; уповільнюється ріст, цвітіння, зав’язування продуктивних органів і достигання врожаю; стебла тонкі, дерев’янисті. Ознаки фосфорного голодування частіше стають помітні в холодну погоду, спочатку на старому, а потім і на молодому листі. Надлишок фосфору у ґрунті менш шкідливий порівняно з азотом, не спричиняє зниження врожайності рослин, але також небажаний.

Овочеві рослини в процесі формування врожаю найбільше виносять із ґрунту калію, однак це не означає, що його потрібно вносити більше, ніж азоту та фосфору (крім торф’яних ґрунтів). Це пояснюється тим, що калій хоч і вимивається дощами, але легко вбирається землею та засвоюється. Цей елемент підвищує стійкість рослин до хвороб та вилягання, їхню холодостійкість, покращує смак плодів. Нестача калію спричиняє виникнення на краях листків спочатку світло-зеленої смуги, яка поступово стає яскраво-жовтою. Сповільнюється ріст, рослини виростають низькорослими і кволими. За гострого голодування листки набувають неправильної, куполоподібної форми або закручуються догори, зморшкуваті всередині, з’являються бурі плями.
Часто на присадибних ділянках, на яких давно не вносили органічні добрива, а з мінеральних — тільки азотні, фосфорні та калійні, рослини відчувають ознаки мікрое-лементного голодування. Виходить, що нестача елементу, якого рослині потрібно лише кілька грамів, зводить нанівець усі зусилля городників. Аби запобігти цьому, необхідно додавати в підживлення й мікроелелемен-ти. На сьогодні у продажу є досить багато комплексних добрив для підживлення певних груп культур.

Потреба овочів у основних елементах живлення

Найвибагливіші до азоту всі види капусти, ревінь, щавель, редиска, кукурудза, гарбуз; середньовибагливі — огірок, помідор, перець, буряк, морква, цибуля-сіянка, часник, шпинат, редька; невибагливі — бобові (горох, квасоля, боби).
Фосфорні і калійні добрива найбільше необхідні для капустяних, столових коренеплодів, цибулі-ріпки, головчастого салату, огірка, гарбуза, помідора, селери та пастернаку. Всі інші овочі вважаються мало вибагливими до цього елемента.

До магнію дуже вибагливі квасоля, горох, столові коренеплоди, помідор, картопля, ревінь, редиска, всі інші — мало вибагливі. Морква, буряк та цвітна капуста доволі чутливі до бору, за його нестачі вони хворіють на гниль сердечка.
Крім того, у різні фази росту та розвитку потреба овочів у елементах живлення змінюється. Так, на початку розвитку їхня коренева система краще засвоює азот, гірше — фосфор і калій. Також у цей період необхідно, щоб рослини нагромадили достатньо вегетативної маси, тому до цвітіння краще вносити добрива, багаті на азот. Під час формування квіток та утворення плодів підвищується потреба рослин у фосфорно-калійних добривах, які прискорюють їхнє достигання та запобігають осипанню зав’язі.

Як і коли підживлювати?

Не потрібно очікувати, щоб на рослині з’явилися зовнішні ознаки нестачі того чи того елемента живлення, оскільки це свідчитиме про тривале голодування, що негативно позначиться на врожайності. Аби не допустити цього, необхідно своєчасно здійснювати підживлення.

Розрізняють кореневе та позакореневе підживлення. При кореневому поживний розчин чи сухі добрива вносять безпосередньо під рослини. Рідкий розчин доступніший для них, ніж сухі добрива. Однак деякі городники віддають перевагу саме такому підживленню. У цьому разі вносять сухі добрива у борозни глибиною 10-12 см, на відстані 8-10 см від рослини залежно від фази росту (на початкових фазах відстань менша, оскільки корені ще недостатньо розвинуті). Проводити такі підживлення слід перед дощем або відразу після нього.

При позакореневому підживленні мінеральні й органічні добрива вносять на листкову поверхню і вони швидко поглинаються рослинами. Таке живлення є допоміж-ним, оскільки воно не замінює кореневого. Готуючи розчин для підживлення, крім основних елементів, додають і мікроелементи. Приміром, такий розчин може містити (г/л): суперфосфату — 7-8; азотних і калійних добрив -3-4; сірчанокислої міді та магнію — 1; борної кислоти, марганцю, цинку, заліза, кобальту — 0,3. Ці компоненти можна змінювати залежно від культури і фази росту, однак вміст їх у розчині не має перевищувати 12-16 г/л. Проводити такі підживлення потрібно вранці, у період інтенсивного плодоношення рослин. На сьогодні в продажу є доволі широкий вибір комплексних препаратів, які містять усі необхідні для певної культури елементи живлення.

Рослини родини пасльонових (помідори, перці та баклажани) підживлювати починають не раніше, ніж через 10 днів після висаджування розсади. У першому підживленні використовують розчини гноївки (1:6), коров’яку (1:10), а краще — курячого посліду (1:15). Наступні проводять (залежно від стану рослин) раз у 10 днів повним мінеральним добривом. Можна використовувати комплексні добрива для овочевих культур, які продають у магазинах, або приготувати розчин самостійно. Наведемо один з рецептів такого розчину: 10 г сечовини, 40 г суперфосфату і 20 г хлористого калію розчиніть у 10 л води. До цвітіння під рослини необхідно вносити по 1 л поживного розчину, а після нього — по 2 л. Підживлення поєднують з поливами або ж проводять у дощову погоду.
Якщо ви помітили, що листки на рослинах скручуються, тимчасово не потрібно додавати у розчин суперфосфат, а дозу азотних та калійних добрив збільшити до ЗО г на 10 л води. Коли ж рослини «жирують» (інтенсивно наростає вегетативна маса, але квітки обсипаються), повністю виключають азотні добрива. Якщо немає мінеральних добрив, рослини підживлюють розчинами гноївки, коров’яку чи пташиного посліду, розведеними водою у 8-10 разів. Також у борозенки довкола рослин доцільно внести деревний попіл, який є цінним калійним добривом (по півсклянки під рослину).

Підживлюючи капустяні, у перший період необхідно подбати про те, щоб виросла розвинута коренева розетка, що сприятиме формуванню великих головок. Це забезпечуватимуть, насамперед, регулярні поливи водою, які раз на 10 днів поєднують з розчином коров’яку чи пташиного посліду. У перших підживленнях під рослину вносять 0,5 л розчину, потім — по 1 л. Коли на рослинах утвориться 6-8 добре розвинутих листків, до цього розчину додають 15 г сечовини.

Підживлення азотними добривами потрібно припинити за 20 днів до збирання врожаю.

Вирощуючи ранньостиглу капусту, не слід підживлювати її азотними добривами. Оскільки головка у ранніх сортів формується доволі швидко, підживлення добривами, що містять азот, можуть призвести до затримки початку плодоношення та утворення крихких головок.

Огірки на початку розвитку підживлюють раз на 10-12 днів розчином коров’яку. Для цього краще використовувати органічні добрива: зброджений коров’як (у 10 л води розчиняють 1 л) або пташиний послід (1:12). На 1 м2 використовують 8-10 л робочого розчину. Якщо немає можливості дістати органічні добрива, можна замінити їх мінеральними. Для цього у 10 л води розчиняють 20-25 г аміачної селітри, 20-25 г суперфосфату та 25-30 г сульфату калію. Підчас масового плодоношення такі підживлення проводять щотижня, збільшуючи норму витрати робочого розчину до 2 л на рослину. Загалом, найкращий результат отримують, коли чергують органічні та мінеральні добрива.

На врожайність огірка позитивно впливають і позакореневі підживлення. їх проводять 1-2 рази на місяць: у 10 л води розчиняють 5 г аміачної селітри, 10 г суперфосфату, 5 г сульфату калію. До розчину для позакореневих підживлень доцільно також додати сульфат магнію (2-3 г), сульфат марганцю (1-2 г), сульфат міді та борну кислоту (по 1 г). У разі появи коренів на поверхні ґрунту рослини обов’язково підгортають. Протягом усього періоду вирощування посіви підтримують у чистому від бур’янів стані.

О. Б. Завадська, кандидат сільськогосподарських наук





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *