Відроджена економіка і ринкові відносини вимагають від виробників овочевої продукції (незалежно від форм власності) підвищеної уваги до асортименту, добору сортів і гібридів, що відповідають кліматичним умовам зони. Але головне — виробнику доводиться враховувати підвищені вимоги споживачів до товарного вигляду і якості продукції, п біологічного складу та дієтичних властивостей. Як же сформувати оптимальний сортовий склад всіма улюбленого овоча — огірка?
Кожному городнику хочеться в одному сорті, або гібриді мати всі бажані якості: відмінний смак свіжих плодів і в засолюванні, привабливість зеленців, стійкість до хвороб та примх погоди, скоростиглість, високу врожайність і тривалість плодоношення. Чи можна зосередити всі ці властивості в одному сорті? На сьогодні ми з упевненістю можемо відповісти: ТАК! І розповімо читачам про огіркові шедеври селекції «близького зарубіжжя», які прекрасно вдаються у наших грунтово-кліматичних умовах. Особисто я не супротивник «заморських» огірків, але не секрет, що багато голландських гібридів непридатні до засолювання, мають тверду шкірочку, слабкий аромат, та й товарний вигляд не відповідає запитам споживачів, що знижує попит на таку продукцію. До того ж, усі вони інтенсивного типу, за найменших перепадів нашого багатого на стреси клімату, а також нестачі елементів живлення, вологи здатні різко обмежити свій потенціал.
Городники-початківці хочуть швидко освоїти секрети одержання високих урожаїв. Але, як на зло, щороку трапляється щось непередбачене. Рослини, як і люди, залежать від примх погоди і хворіють. Щоб врятувати врожай, доводиться застосовувати «хімію». Але, незважаючи на безсумнівну користь, хімічні засоби небезпечні для навколишнього середовища, тварин і людини. Тому треба шукати інші шляхи, екологічно безпечніші. Один з таких шляхів — вирощування стійких до хвороб сортів.
Однією з найулюбленіших і найпопулярніших овочевих культур в Україні є огірок. Навіть у недбайливих господарів це обов’язковий овоч на городі. І що, здавалося б, складного виростити його? Діди і прадіди примудрялися одержувати відмінний урожай, вирощуючи знаменитий еталонний засолювальний сорт Ніжинський 12. Але сьогодні не завжди й не всіх радує ця культура. І навіть у теплому «огірковому» році не в усіх вона вдалася.
Як виростити огірочок не гіркий, хрусткий, ароматний і одержати продукцію раніше та якомога довше? Мрія кожного городника — створити безперервний конвеєр надходження будь-якої овочевої культури. Зробити це можна двома шляхами: поєднуючи різні терміни сівби, а також застосовуючи розсадний і безрозсадний способи вирощування. Другий спосіб менш трудомісткий і витратний — це добір стійких сортів і гібридів різних груп стиглості, адаптованих до місцевих умов і здатних давати врожаї з травня по жовтень.
Проходячи повз огіркові ряди на ринку, господарки, мабуть, звертали увагу, що дорожче цінується і має підвищений попит огірочок чорношипий, великогорбкуватий, тригранний у поперечному розрізі типу «Джерельця», адже саме він раніше був еталоном краси, аромату, смаку та придатності до засолювання. Згадаємо, що закордонні гібриди переважно мають гладкий, білошипий і «товстошкірий», зеленець без характерного аромату, хрускоту. Деякі покупці характеризують їх одним словом: «трава-травою». Головне призначення таких гібридів -високий урожай, здатний до тривалого зберігання (що й потрібно фермеру).
А добіркою сортів і гібридів та заготівлею насіння можна зайнятися вже зараз. Багато городників з різних зон України визначилися з вибором. Не перший рік на наших українських грядках впроваджуються гібриди огірка російської селекції з «пташиними» назвами: Журавленя F1, Соловей F1, Голубчик і Ластівка F1. Ім’я селекціонера, що подарував городникам свої селекційні шедеври, — Анатолій Васильович Медведев. Усі ми прекрасно знаємо його старі сорти — Фенікс 640, Конкурент, Лелека, гібрид Бригадний F1 яким свого часу не було рівних.
Пам’ятається, як у вісімдесяті роки минулого століття гібрид Бригадний F1, за результатами однорічних сортовипробувань був запропонований до районування в сорока областях Радянського Союзу.
Нині на цей сортимент немає попиту, головна причина – низька стійкість до хвороб, і особливо до несправжньої борошнистої роси.
У минулому сезоні городники почали впроваджувати на своїх ділянках російський гібрид ЛАСТІВКА F1. І не тільки дачникам, а й фермерам сподобався новий гібрид. Адже врожайність Ластівки, отримана у сортовипробуванні за сприятливих умов, понад 500 ц/га. Основні переваги гібрида — не лише висока продуктивність, а й скоростиглість (35-37 днів від сходів до першого збирання), придатність для корнішонного використання. Зеленці у Ластівки невеликі (10-12 см), стійкі до переростання, великогорбкуваті, чорношипі, тригранні у поперечному розрізі, відмінно підходять для засолювання, консервації і для салату. Гібрид стійкий до несприятливих погодних умов та до основних хвороб, придатний для вирощування під плівкою й у відкритому ґрунті. Перевага гібрида — тривале плодоношення завдяки дуже високій стійкості до поширених хвороб.
Ще одна супер-новинка російської селекції — сорт ФЕНІКС-ПЛЮС. Городники зі стажем прекрасно пам’ятають, як понад двадцять років підряд рясно плодоносить відомий і популярний сорт цього ж автора — Фенікс 640. В роки поширення епіфітотії несправжньої борошнистої роси він повсюдно виручав городників. Але при всіх перевагах у старого Фенікса були й недоліки: швидке переростання зеленців, товста і груба шкірочка, нагромадження гіркоти і обмежене використання — тільки для салатів. Проте головним козирем Фенікса була найвища стійкість до несправжньої борошнистої роси. За максимального ураження інших сортів і гібридів лише Фенікс 640 міг вистояти щорічно, незважаючи на негоду, і плодоносив до самих морозів.
Сорт Фенікс-плюс успадкував від батька стійкість до комплексу хвороб, але в нього введені додаткові позитивні якості. На відміну від інших сортів, у Фенікса-плюс на центральному пагоні формується багато жіночих квіток, завдяки чому підвищилася його скоростиглість і врожайність. Зеленці мають дуже тонку, негрубу шкірочку, соковитий і хрусткий м’якуш. Від Фенікса 640 успадковано підвищену стійкість до несправжньої борошнистої роси, тому він має тривале плодоношення — до перших осінніх заморозків. І ще головна перевага нового сорту: генетична стійкість до нагромадження гіркоти.
Висіявши у минулорічному сезоні гібрид ЛАСТІВКА і сорт ФЕНІКС ПЛЮС, багато городників одержали відмінний урожай і раніше, і довше.
