Самоплідність у плодових культур


Було б пречудово, Якби всі плодові породи відзначалися самоплідністю, тобто у кожній квітці власний пилок міг запліднити приймочку маточки. Але, на жаль, ідеально самоплідні породи дерев і сорти — велика рідкість.

Визначається самоплідність дуже просто: на гілку, на якій нараховується 150-200 квіток, перед цвітінням одягають марлевий мішечок. Якщо під час цвітіння немає вітру, то гілку бажано один-два рази за цей період струснути. Коли сорт відцвіте — марлю знімають і підраховують відсоток зав’язі. Краще це робити після осипання недозапиленої зав’язі.

Багатосортові насадження урожайніші

В наукових установах зазвичай, перш ніж направити новий сорт у виробництво, вивчають запилювачі. І обов’язково визначають, чи самоплідний даний сорт і з якими «сусідами»-взаємозапилювачами його краще вирощувати.

Поки ж вважається, що у суниці та інших ягідних культур більшість сортів високосамоплідні, тобто можна вирощувати й один сорт. Але навіть у них, особливо у смородини та аґрусу, при культивуванні поруч кількох сортів може збільшитися врожайність.


Із плодових порід більше «поталанило» абрикосу і персику, у яких більшість сортів відзначаються високою самоплідністю. Але все ж таки в літературі відзначається, що в окремих сортів абрикоса вірменського походження недостатня самоплідність. А от у багатьох сортів персика іноді доводиться видаляти зайві пагони із зав’яззю плодів, щоб одержати великі і смачні плоди.

Що ж з головною породою — яблунею?

Більшість сортів несамоплідні і вивчають самоплідність у цієї породи рідко, мабуть через те, що завжди садять кілька сортів, у яких вивчають тільки взаємозапилення. Але все-таки одного разу на нашій дослідній станції трапилася халепа, коли посадили в одному кварталі всього два сорти: Кальвіль донецький — дуже швидкоплідний і Старк Крімсон на високорослій підщепі, який почав квітувати на кілька років пізніше… Довелось мені окільцьовувати (знімати кору по колу) в окремих гілочок сусідніх дерев, щоб вони швидше зацвіли і почали запилювати Кальвіль донецький.

Звичайно, у кожної породи повний врожай одержуємо від різного відсотка запилених квіток. Він залежить і від розмірів плодів. Так, за повного цвітіння у більшості сортів яблуні (не дрібних райських) для одержання нормального врожаю досить, щоб запилилось 6-7% квіток. Якщо ж на дереві було середнє цвітіння — бажано, для збільшення врожайності, запилення 12-15% квіток.

У такі роки слід подумати, чи не перенести обприскування дерев інсектицидами на період після цвітіння? А у кісточкових такий підхід має бути щорічно. У них плоди дрібніші і для одержання нормального врожаю також за повного цвітіння необхідно мати зав’язі у вишні 20-25%, у черешні — до З0, у сливи — до 15-17%. І звичайно ж, якщо взимку не було часткової загибелі квіткових бруньок. Бо тоді цей відсоток зав’язі слід збільшити…

В одного сорту черешні після зимової загибелі половини квіткових бруньок на великій гілці, за нашими підрахунками, плоди зав’язалися на 70% квіток!

Відсоток зав’язі у більшості порід і сортів залежить і від погоди під час цвітіння, і від агротехніки. Коли тепло і відсутня весняна посуха під час цвітіння -відсоток зав’язі збільшується. Іноді, наприклад у яблуні, для збільшення розміру плодів фермери в Європі проріджують зав’язь…

Лише один раз (давно) в одному радгоспі бачила односортний квартал яблуні Ренет Симиренка, майже без домішок, з добрим урожаєм…

Вишня – вибаглива

На жаль, найвибагливіша в запиленні вишня. І лише у неї існує всього один ідеально самоплідний старовинний російський сорт Любська. Його можна вирощувати в односортних кварталах і одержувати високі врожаї. Але Любська погано сумісна з магалеб-кою, на ній швидко гине 30-50% дерев і тому Любську на Кубані і в Польщі рекомендують розмножувати на черешневій підщепі, давши їй нову назву Лотівка. Цей сорт в Україні районований на Донбасі, але розмножувати його слід на сумісніших формах мага-лебки (є такі в нас, виділені в Росії). Магалебка відзначається підвищеною морозостійкістю у порівнянні з черешневою підщепою.

Цікаво, що коли Любську заради селекційної мети посадили в промисловому кварталі черешні серед дерев сорту Валерій Чкалов, то, незважаючи на високу са-моплідність, одержали 500 сіянців і всі триплоїди, тобто вишню запилив Валерій Чкалов, хоч він квітував на 7-8 днів раніше. Просто на комахах-запилювачах зберігся пилок черешні, який у наших дослідженнях при проростанні показав значно більший строк життєздатності і проростав досить добре навіть через два тижні свого життя. Для порівняння: строк життя пилку у більшості сортів вишні набагато коротший, а у вишне-черешні (дюків), які походять від повторного схрещування з черешнями, взагалі часто пилок майже не дієвий.

Черешня — гарна «подруга» для вишні

Вишні дуже «поталанило» у тому, що більшість сортів продовжують добре запилюватися черешнями (за малим винятком). Поки що мені відомі лише два сорти вишні, які не запилюються черешнями: Краса-виця Рибакура і мій сорт Ночка. Із 500 вивчених сортів вишні відзначені тільки 20 сортів з підвищеною ^єамоплідністю, але вона, як правило, рідко перевищує 10-12%, що забезпечує за односортних насаджень тільки середній врожай.

У групи самоплідних сортів: Загор’ївська, Кистьова, Булатниківська, Метеор, Келерис, Склянка українська та інших, як і у черешні висока дієвість пилку, вони практично всі добрі запилювачі для вишні, але із-за пізнього строку цвітіння можуть запилювати лише ті несамоплідні сорти, що квітують у пізні строки, та дозапилювати один одного.

Практично немає самоплідних серед розмножуваних сортів черешні, ведуться лише пошуки хоч би слабосамоплідних сортів. Те ж саме і в груші.

На жаль, вченим іноді так кортить виділити самоплідні сорти, що навіть у наукових статтях немало «виділено» самоплідних сортів і у вишні, і у сливи, й інших порід із слабкою самоплідністю. Але при цьому ніхто із них не порівнював, який же відсоток запилення того чи того сорту дає повний урожай?

Ось приклад, навіть відомий селекціонер А.Ф. Колесникова свій сорт Тургенівку відносить до самоплідних лише тому, що у неї 5% самоплідності. Коли я багато років тому завезла цей сорт з Орла і одне дерево посадила серед приблизно 30-35 несамоплідних сортів вишні, а два інших на другому кінці кварталу серед черешень, то перше дерево з року в рік давало поодинокі плоди. Ті ж, що росли серед черешень, рясно плодоносили. На першому дереві провела вивчення запилювачів і виявилося, що Тургенєвка чудово запилюється черешнями, а з вишень — тільки самоплідними сортами.

Коли була в Орловському інституті садівництва і Колесникова показала мені свої дослідні ділянки, то у 2-х кварталах, де поруч з Тургенєвкою росли по 2-3 несамоплідних сорти, вона була із слабким урожаєм. Коли ж дійшли до ділянки, де поруч росла Любська -вона стала високоврожайною!

На жаль, наша українська Держкомісія по сортовивченню районувала Тургенєвку в ряді областей, де не було районовано жодного самоплідного сорту. Мабуть брали до уваги те, що неподалік ростуть черешні. І вже є слухи, що у ряді господарств її перестали розмножувати і вирощувати через низьку врожайність. На жаль, в Україні, крім Донбасу, не районовано жодного самоплідного сорту вишні, а районування відбувається без вивчення запилювачів.

А таке може статися не лише з Тургенєвкою. Бо далеко не всім відомі рекомендовані мною дві технології вирощування вишні: або серед черешень, або ж пізноквітуючі сорти — серед самоплідних сортів вишні.

Важливий фактор – вологозабезпечення

Десятиріччями, виконуючи схрещування у кісточкових порід, встановила, що в умовах Донбасу, якщо запізнилися, то на третій день цвітіння запилення може виявитися неефективним. Тобто в нашій зоні приймочка маточки приймає пилок лише два дні.

У нашій колекції вишень із 500 вивчених сортів майже половина щорічно давали поодинокі плоди, тобто у них низька посухостійкість приймочки маточки. До таких сортів належать й відомі: Подбєльска, Жуковська, Краса Півночі, Мелітопольська десертна та інші. Відзначені лише два роки, коли перед цвітінням пройшли гарні дощі і хоч знов подув суховій, багато таких сортів дали від середнього до гарного врожаю! Виходить, що такі сорти слід поливати перед цвітінням, якщо поруч є запилювачі.

А в одній статті про вивчення запилювачів у вишні на Заході України зазначалося, що вишня Любська, хоч зацвітає на 4-5 днів пізніше Подбєльської, є добрим запилювачем для останньої! Виходить там приймочки маточки «працюють» 4-5 днів! У нас же Подбєльська може добре плодоносити лише за вирощування її серед черешень і то на західних схилах з гарною лісосмугою зі східного боку ділянки.

Значно менше сортів з низькою посухостійкістю приймочки маточки у сливи. Із вивчених 400 сорто-зразків таких всього 20-25. До них відносяться і широковідомі Угорка італійська, Персикова, Волошка, Угорка звичайна (молдавська) та інші. Серед черешень таких всього три: Сонячна куля, Аврора, Дрогана рожева. Є навіть такі сорти і в яблуні: Мекінтош, Феймез, Делішес.

На присадибних садах нерідко так мало землі, що більша її частина зайнята яблунею і для кісточкових залишається дуже мало місця. Тому садять по 1-2 сорти кожної породи, зовсім не враховуючи строки цвітіння кожного сорту.

Так, майже всі сорти у всіх плодових у нашій зоні розцвітають рідко за 3, частіше за 5 днів. Тому пізноквітуючі сорти іноді можуть запилити раноквітуючі лише у вологих областях, де приймочки маточки довше можуть приймати пилок, але не в посушливих областях.

На невеликих ділянках вихід лише один: щоб у кожної породи в саду росло 4-5 сортів слід частину з них прищеплювати в крону. Єдина порода, у якої навіть один сорт буде плодоносити, — це вишня серед черешень. Але черешні квітують раніше вишні, тому не можуть запилятися вишнями. Існує поки що один сорт вишні, який квітує разом з черешнями — Чудо вишня, і який через це не може запилюватися вишнями. Його запилюють тільки черешні. Ось такі справи у найскладнішої у розмноженні породи — вишні. Звичайно і в інших порід слід враховувати не тільки взаємозапилення (адже є сорти з одностороннім запиленням, тобто із двох сортів один запилює сусіда, а останній не запилює першого), а й морозостійкість. І не ризикувати, а вирощувати в кожній зоні районовані та перспективні, виділені в наукових установах сорти плодових. А якщо якийсь сорт не сподобався, то перещепити його можна при першому плодоношенні іншим сортом.

При садінні сортів слід враховувати, що всі районовані і перспективні сорти черешні дають стиглі плоди на Донбасі з кінця травня — до середини липня, вишні — з 10-11 червня — до кінця липня, алича — увесь липень, одночасно з абрикосом. Слива — з кінця липня — до середини вересня. На півдні зміщення на раніше достигання. Хоча яблуня домінує в садах внаслідок особливо тривалого строку достигання і зберігання стиглих плодів — із середини літа і до весни, і плоди п, як і в інших плодових мають лікувальні якості (якщо їх не дуже часто обприскували отрутами), але, як відомо, тільки плоди вишні — це ціла аптека. Відомо, що слива до деякої міри замінює женьшень. Черешня підтримує серце, лікує шлунок. Усім відомі «лікарі» — різноманітні ягоди. Все потрібно вирощувати! Якщо хочете бути здоровими.

Допомагають дикі комахи-запилювачі

І останнє. Хто ж запилює у похмуру погоду, коли бджоли сидять у вуликах? До того ж часто і бджіл немає поруч із садом. Так, у наших колишніх 1000 га саду була всього одна пасіка. І все ж таки одержували високі врожаї. Тільки один раз зустріла статтю, де написано, що запилення виконують мушки, тріпси, білоочки та інші (не вивчені) комахи. Але вони, на відміну від бджіл, недалеко літають. То ж коли я впродовж 10 років добивалась, щоб не обприскували отрутами від комах кісточкові, то перестали це робити тільки після року, коли у кісточкових за гарного цвітіння за холодної (без заморозків) весни добрий урожай у всіх кварталах кісточкових був тільки у крайніх рядах біля балки або широких лісосмуг, або біля не обприскуваних ягідників — звідки летіли корисні комахи-запилювачі…

Не один раз доводилось спостерігати, коли в окремі сонячні дні на ділянці вишні і черешні поруч з пасікою (під час чергового схрещування), що бджоли в ці дні літали не в сад, а на дикі трави до широкої балки по сусідству. Припускаю, що було це через постійні, нерідко з перших днів весни суховії, внаслідок чого не виділявся нектар. А пилок вони могли зібрати на раніше квітуючих деревах у лісосмугах.

Тільки в цьому році у нас уперше відмічено, що після м’якої зими, під час цвітіння плодових було прохолодно (похмуро) та ще час від часу йшли дощі. І все-таки частина сортів черешні, вишні, інших порід зав’язали навіть надлишковий урожай.

А окремі також за гарного цвітіння суттєво знизили врожайність, але тільки на ділянці, де поруч з черешнями і вишнями на східному схилі могутня лісосмуга зі сходу ще додатково затримувала холодне повітря.

Донецькі сорти – морозостійкі

Там, де холодне повітря не затримувалося, всі донецькі сорти черешні відмінно плодоносили, а із мелітопольських з 7 — 4 знизили урожайність до бала 2. На іншій ділянці, хоч вона також на підвищеній місцевості, але із-за лісосмуги зі сходу — також на бал 2 плодоносили донецькі сорти: Прощальна, Василіса; на бал 3 — Доненька Красуня. Шість іноземних сортів, привезених із Польщі, прищеплених в крону, добре квітували. Але тільки Самміт дав середній урожай, решта — поодинокі плоди.

Зреагували на похолодання під час цвітіння і ряд сортів аличі, але не всі. Все ж таки цю культуру тільки недавно почали розмножувати в Донбасі, коли у нас після вивчення 300 сортозразків виділили всього 3-5 достатньо морозостійких серед південних сортів і вивели кілька донецьких, частину яких уже районували. Але все-таки в аличі ще треба підвищувати морозо- та холодостійкість.

Цікаво, що тільки в аличі, незважаючи на кілька спроб, не вдається вивчити запилювачі: у марлевих мішечках, зазвичай, одержуємо поодинокі плоди. І в той же час головний сорт Обільна (віддалений гібрид аличі з китайською сливою) може плодоносити майже без запилювачів! Поки що можемо рекомендувати вирощувати мінімум по 4 сорти. Немає місця? Частину щепленням у крону. Тільки тоді всі будуть з урожаєм.

Додатково поради тільки для Донбасу, а можливо і для північніших областей. На жаль, переважна більшість південних сортів черешні, більшість, навіть розмножуваних і морозостійких сортів абрикоса, вишні, сливи погано переносять в умовах Донбасу мороз по зеленому конусу, що буває 1-2 рази за п’ятирічку, а в останні роки і частіше. Тобто, якщо була м’яка зима і південні сорти добре квітували, то треба перевірити, чи живі в них приймочки маточки. Наші сорти пройшли відбір і на це «лихо»… — і відзначаються стійкістю.

При підбиранні сортів для садіння, особливо черешні, слід вибирати морозостійкі сорти, які добре плодоносять після морозів до мінус 27-30°С. Поки що навіть глобальне потепління не врятувало нас від особливо суворої зими 2005/06 років. На жаль, в низинах, де частіше навесні бувають заморозки, небажано вирощувати черешні і абрикоси та персики, у яких навіть морозостійкі сорти втрачають квітки і зав’язь за температури мінус 1 -2°С. Решта порід витримують заморозки до мінус 2-3°С.

Л.І. Тараненко




Поділитись своєю думкою