Прискорене розмноження винограду. Практичні поради


Коли за великі гроші отримуєш 3-вічковий чубук нового сорту, мимоволі замислюєшся: як би виростити з нього 2-3 саджанці? Для цього слід використати всі свої знання і досвід, аби оперативно розмножити сорт чи гібридну форму. Таким чином можна за 2-3 роки знизити ціну на саджанці й зробити їх доступними для багатьох виноградарів-любителів.

Настільне щеплення на однорічних саджанцях

Таке щеплення роблять на столі в приміщенні. То ж виконувати його можна практично протягом усієї зими на однорічних саджанцях і чубуках.

Я приступаю до цієї роботи наприкінці лютого — на початку березня. До цього часу прищепа (однорічний саджанець) і підщепа (чубуки) зберігають ще достатньо пластичних речовин, необхідних для утворення калюсу, — запоруки успіху при зрощуванні компонентів щеплення. Крім того, у мене залишається достатньо часу для догляду за щепленнями, аби на початку травня висадити їх на постійне місце, а зайві реалізувати замовникам.

Від чого залежить успіх щеплення?
• Від якості саджанця-підщепи і живця-прищепи та ретельної підготовки до щеплення;
• правильно виконаного щеплення;
• створених умов для оптимальних строків зрощення підщепи з прищепою;
• суми агротехнічних заходів із догляду за саджанцем після висадження в грунт і т. ін.


Слід пам’ятати, що калюс, який забезпечує якісне зрощування, утворюється за температури +22-25°С. Якщо температурний режим нижчий, цей процес подовжується (прокидаються бруньки, росте пагін, який, не отримуючи необхідного живлення, може загинути).

Наприкінці лютого дістаю з підвалу саджанці. Залишаю їх на день — два за температури 10-12 °С. Потім укорочую корені на 15-20 см і обрізую річний приріст, залишаючи 2-4 вічка. Зв’язані саджанці ставлю в ємкість з отворами у дні, корені присипаю вологою тирсою, а зверху посудини одягаю поліетиленовий пакет (можна саджанці повністю засипати тирсою). Аби пробудити у них процеси росту, на кілька днів ставлю саджанці в тепле місце (+24-25°С).

За два-три дні до щеплення дістаю з холодильника парафіновані одновічкові живці, залишаю їх на добу у вологій ганчірці за кімнатної температури. Затим ставлю їх у склянки із стимулятором (столова ложка меду на 10 л води). Вони перебувають там доти, поки я не переконаюся у їхній життєздатності.

Щеплення роблю за допомогою омегоподібного секатора. Прищепу — підготовлену для щеплення частину — на 2-3 секунди занурюю у розчин фумару. Для щеплення беру з ємкості ті саджанці, на котрих ожили бруньки. Інші знову ставлю в ємкість, засипаю тирсою і ставлю в тепло до пробудження вічок. Намагаюся не допускати переростання вічок, аби зберегти в підщепі більше пластичних речовин, необхідних для подальшого розвитку рослин. Щеплення роблю на 5-10 мм нижче однорічного приросту. ретельно обв’язую гумовою смужкою з медичних рукавичок і фіксую смужкою ПХВ.

Пучок щеплених саджанців знову обв’язую і ставлю в попередню ємкість — корені повинні бути в тирсі, а зверху зав’язую поліетиленовий пакет, щоб створити потрібну вологість. Ємкість з саджанцями ставлю в піддон з водою (вода повинна бути на рівні верхніх коренів саджанців) і ставлю в теплому приміщенні.

У піддон з водою розміщую пластикові пляшки з льодом. Завдяки цьому створюю біля коренів температуру на 10—15°С нижчу, ніж у місці щеплення. Це потрібно робити для того, щоб у період зрощування — утворення калюсу — не активізувати діяльність кореневої системи і не прискорити ріст пагонів у цей складний для рослини період.

Інколи мене запитують: навіщо парафінують живці-прищепи? Це роблять, аби затримати розвиток бруньки і не допустити її висушування. Достатньо створити необхідні температуру (+22-25 °С) і вологість біля щеплень, щоб утворився калюс.

Ще одне поширене запитання: чому в якості контейнера для вирощування щеплених саджанців я використовую 2-1,5-літрові пляшки з-під пива чи води? Зазвичай для щеплення я відбираю саджанці з міцною кореневою системою, тому потрібен достатній за об’ємом контейнер.

Через два тижні після щеплення і стратифікації висаджую саджанці в контейнери. Оскільки багато бруньок уже почали рости — обов’язково обв’язую їх пакетом і кладу в середину шматочок вологого поролону. За необхідності додаю вологу шприцем.
Після розпускання бруньок розрізую пакет у місці дотику його до паростка винограду. Якщо саджанці в контейнері ставлять у теплицю, де підтримується висока вологість, пакети не потрібні.

Кілька порад щодо техніки щеплення.

• Зазвичай я підбираю однакові за діаметром прищепу і підщепу. Але якщо прищепа виявляється тоншою, то домагаюся, щоб прищепа і підщепа збіглися з одного боку, а ту частину прищепи, яка потрапила всередину омегоподібного розрізу, я звільняю від кори.
• Якщо в якості прищепи використовую живці діаметром до 4 мм. то на підщепі я роблю розщіп і вставляю два живці, але вічка орієнтую у різні боки.

Саджанці з пасинків на «вертикальних відсадках»

Оскільки нові гібридні форми і сорти я прищепив на сильнорослих підщепах з міцною кореневою системою, то приріст у шкілці радував. Крім центрального пагона була можливість залишити на кожному саджанці по 1-2 пасинки.

У серпні на них я «одягнув» контейнери і засипав їх землею, регулярно поливаючи. Цей прийом умовно назвав «вертикальні відсадки». На деякі пасинки діаметром 7-8 мм я «одягав» по кілька контейнерів — літрові пластикові пляшки з-під пива. Для зручності внизу в центрі контейнера зробив отвір діаметром 25-35 мм і бічний розріз, який потім заклеїв скотчем. Щоб через отвір не висипалася земля, на лозу «одягав» шайбу, яку вирізав з тієї ж пластикової пляшки.

Далі контейнер підвісив на поздовжній брус і заповнив землею. З тієї частини лози, яка потрапила до контейнера, листки видалив, а бруньки осліпив.

Восени з кожного материнського куща я отримав, крім лози центрального пагона діаметром 7-9 мм, ще й кілька контейнерів нормальних саджанців з мичкуватим корінням. Ті контейнери, де лоза недостатньо визріла, поставив на підвіконня, а інші — переніс у підвал. Навесні поставив їх на зелену вигонку і отримав чудові саджанці.

Саджанці із зелених чубуків

Коли прищеплений дефіцитний сорт або гібридна форма починає рости, трапляється, що пробуджуються одразу, крім центральної бруньки, ще й одна або дві бруньки заміщення. Рука не підіймається просто виламати і викинути пагони.

Я роблю так. Коли пагін матиме 4-5 листків, зрізую і ставлю в банку з водою. Він плаває на кружечках з пінопласту. Роблю так, щоб над водою залишалася одна брунька з листком — інші листки і верхівку видаляю, а бруньки осліплюю. Отримую дво- або тривічковий чубук.

Через два тижні з’являються корінці. Коли вони сягатимуть 3-4 см, висаджую рослину в контейнер або у відкритий грунт. В останньому випадку накриваю його «ковпаком» з пляшки і притінюю. Переконавшись, що саджанець починає впевнено рости, за кілька прийомів знімаю «ковпак», тобто поступово загартовую його протягом 2-3 днів. У шкілці росте до осені, коренева система таких саджанців досить сильна і життєздатна.

Зелені чубуки я нарізував і в грудні-лютому, використовуючи зелені пагони саджанців з «вертикальних відсадків», котрі дозрівали на підвіконні. У цьому випадку процес утворення коренів затягується через короткий світловий день взимку. Тож потрібне досвічування.

Переконаний — виноград можна розмножувати протягом усього року.

Ю.В. Попович


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *