Для присадибної ділянки найкраще підходить простий, надійний і дешевий плантаційний (екстенсивний) спосіб вирощування грибів.
У саду. Гливу звичайну можна вирощувати у саду в затінених місцях під фруктовими деревами, де гриби захищені від сонячного світла і ґрунт постійно залишається зволоженим. Придатні також ділянки під навісом, біля паркану, у затінку будівель.
Субстрат. Як субстрат використовують деревину листяних порід, найкращими є тополя або осика з невеликою гниллю, але не трухляві. Перед застосуванням частини стовбурів діаметром не менше 15 см розрізують на відрізки завдовжки 25-30 см.
Субстрат має бути вологим, тому для грибівництва краще використовувати свіжозаготовлену деревину з природним вмістом вологи. Сухі бруски перед застосуванням замочують у воді протягом 2-3 днів.
Грибницю слід придбати заздалегідь у спеціальних лабораторіях або на підприємствах з виробництва міцелію. Робити це необхідно рано восени або навесні. До застосування грибницю зберігають у холодильнику за температури 0-2°С. За такої температури міцелій, вирощений на компості, може зберігатися близько року, а зерновий — 3-4 місяці. За температури 20-22°С термін зберігання знижується у компостного міцелію до одного місяця, у зернового — до тижня.
Зараження міцелієм свіжих брусків проводять наприкінці зими або напровесні. Для цього у підвалі або іншому закритому вологому приміщенні їх встановлюють один на одний вертикальними колонами заввишки 2-2,5 м. Між торцями кожного поліна наносять зернову грибницю гливи шаром 1-2 см. Витрати міцелію при цьому становлять 80-100 г на одне поліно. Іноді у підготовлених полінах випилюють прорізи або роблять отвори завглибшки 4-5 см і діаметром до 3 см, куди також наносять міцелій. Потім ці отвори закривають шматочками кори або вологою тирсою. Застосування таких прийомів значно прискорює поширення міцелію по деревині.
На верхнє поліно колони наносять міцелій шаром 5-6 см, зверху кладуть дошку товщиною 4-6 см, а поверх неї — солому і ґрунт шаром 15 см, що сприяє збереженню вологи і кращому розвитку міцелію, який поступово пронизує деревину. Для накриття грибної «грядки» використовують мішковину, рогіз тощо. Однак не варто для цього застосовувати поліетиленову або якусь іншу плівку, яка не пропускає повітря.
В суху погоду приміщення, де знаходиться грибна плантація, необхідно зволожувати, не допускаючи потрапляння води на поліна. Відносна вологість у приміщенні має бути близько 90%, а температура повітря -15-18°С. За таких умов деревина заростає міцелієм протягом 2-2,5 міс. Якщо поліна повністю обросли міцелієм і щільно зрослися одне з одним, то вони готові для «садіння» в ґрунт. Попередньо, зазвичай, у травні, їх роз’єднують і виносять у відкритий ґрунт. Для цього на підготовленій ділянці роблять лунки глибиною 10-15 см і діаметром. який відповідає діаметру бруска. Дно лунки зволожують, ставлять у неї поліно вертикально, прикопуючи землею до половини його висоти, і поливають. Поліна встановлюють групами або рядами з відстанню між рядами 35-50 см.
Догляд за плантацією полягає у поливі ґрунту за сухої погоди. Через 2-3 місяці після «садіння» поліна у відкритий ґрунт за пониження температури у нічні години починається плодоношення. Гриби, зазвичай, з’являються у серпні-вересні. У період плодоношення дуже важливо своєчасно поливати. Для стимуляції плодоутворення і підвищення стійкості до хвороб рекомендується обприскувати гливи препаратом епін (0,005 мл на 0,8-1 л води, витрата 0,25 мл на 1 м2).
Плодові тіла, що з’явилися, мають темно-сіре забарвлення, потім у міру розвитку гриба вони світлішають і набувають характерного кольору. Через 7-10 днів після появи на полінах зачатків плодових тіл розпочинають збирання врожаю. В останні дні дозрівання шапки гливи збільшуються у розмірі і виправляються.
Крайній строк збирання врожаю — за досягнення шапкою діаметра 8-10 см, а ніжкою — 4 см у довжину. Якісні гриби мають бути міцними, м’ясистими, не пошкодженими шкідниками і не ураженими хворобами.
У середньому з одного поліна при першому збиранні врожаю можна отримати понад 600 г грибів у вигляді грона. Плантації залишають на зиму на тому ж самому місці, бо поліна не рекомендується переносити будь-куди. Другого року за сприятливих умов з кожного поліна можна зібрати до 2-2,5 кг грибів. На кожному поліні плодоношення гливи триває від двох до п’яти років.
Найретельніше за полінами необхідно доглядати першого року, в наступні роки — поливати перед початком плодоношення. За такого способу вирощування гливи з 1 м3 деревини за рік можна зібрати в середньому 20 кг відмінних грибів, найвищий урожай отримують на другий і третій рік вирощування.
Для вирощування гливи можна також використовувати пеньки після зрубування дерев у лісі або в саду. Для зараження пеньків використовують компостний або зерновий міцелій. Його наносять на чисту торцеву поверхню пенька шаром 1-2 см, а потім накривають мішковиною і присипають землею шаром 10-15 см. Витрати міцелію — 1 кг на 10 пеньків.
Крім того, грибницю можна наносити безпосередньо на деревину. Для цього на відстані 4-6 см від верхньої поверхні пенька роблять надпили (шириною 3-5 мм і глибинною 3 см) або просвердлюють отвори діаметром 1-2 см. Отвори заповнюють міцелієм і закривають свіжою вологою тирсою чи прикривають лісовою підстилкою. Високі пеньки доцільно заражати у кількох місцях. Період заростання деревини міцелієм становить 2-3 місяці. Плодоношення гливи відбувається за температури вдень 12-18°С і вночі — 3-7°С. Така температура настає у вересні-жовтні.
За сухої погоди пеньки необхідно поливати не рідше двох разів на тиждень.
Плодоношення на пеньках може тривати протягом 5-6 років. З одного пенька за рік можна отримати до 1,5-2 кг грибів.
При зараженні пеньків гливою відбувається їхнє біологічне розкладання. Після плодоношення грибів вони повністю розкладаються протягом 4-6 років. До речі, цю особливість гливи нерідко використовують у саду для знищення старих плодових дерев, отримуючи при цьому ще й цінний продукт харчування.
На городі вирощувати гливу складніше, ніж у саду, бо там, зазвичай, немає постійного затінення. Необхідний затінок можна знайти біля високорослих рослин (кукурудза, соняшник, бобові, помідори) або влаштувати його самостійно за допомогою штучного затінення.
Вирощують гливу на городі у пластикових мішках або ящиках. Субстрат, попередньо ошпарений окропом, складають у мішок з проробленими у ньому отворами діаметром 1-2 см на відстані 10-15 см. Після охолодження субстрату вносять міцелій гливи з літнім періодом плодоношення і залишають у темному місці за температури 22-25°С доти, поки субстрат не заросте настільки, що набуде вигляду компактного оброслого міцелієм блоку.
Потім усі блоки встановлюють у прохолодне місце до появи зачатків плодових тіл. Згодом мішки виносять на город і розставляють у затінених місцях на відстані 30-50 см один від одного групами або рядами. Ґрунт має бути вологим.
При посіві міцелію у квітні-травні плодоношення настає восени (друга половина вересня — жовтень). З кожного мішка, який містить до 20 кг субстрату, можна отримати до 3-4 кг грибів.
У теплиці. Гливу можна вирощувати також у теплицях. Для цього в жовтні-листопаді поліна розкладають у теплиці, заглиблюючи їх у ґрунт на глибину 10-15 см, і заражають зерновим міцелієм. Нанесену на торці полін грибницю прикривають дерев’яними дисками товщиною 2-3 см та діаметром, що відповідає діаметру поліна.
У період розростання міцелію в теплиці підтримують необхідну вологість і температуру. Заростання брусків відбувається протягом 1-1,5 міс. за температури повітря 13—15°С, ґрунту 20-22°С і відносній вологості повітря 90-95%. Після розростання міцелію температуру повітря знижують до 0-2°С на дві доби для стимуляції плодоношення, а потім знову підвищують до 10—14°С. Плодоношення в теплиці настає через 2-2,5 міс. після зараження деревини міцелієм. Вирощування гливи в теплиці дає змогу подовжити строк споживання грибів або отримувати їх у жовтні-січні, коли теплиця вільна від вирощування овочів.
Інтенсивний спосіб
Інтенсивний спосіб вирощування гливи був розроблений угорськими і вдосконалений російськими вченими. Таким способом гливу вирощують на особливому субстраті у закритому приміщенні в регульованих умовах. Цикл розвитку гриба за такого вирощування відбувається за 2-2.5 міс., тож протягом року можна провести до 5 циклів.
Перевага інтенсивного способу полягає в тому, що він дає можливість вирощувати гливу увесь рік і одержувати високі стабільні врожаї, а також пускати у «справу» різноманітні рослинні рештки.
Субстрат. Для приготування субстрату використовують солому злакових рослин (жита, ячменю, вівса, пшениці, проса), рисову, кукурудзиння тощо. Крім того, підійдуть відходи лісової та деревообробної промисловості (деревна тирса, кора і стружка деревини листяних порід). Для підвищення врожаю гливи до основних компонентів додають речовини, що легко засвоюються міцелієм гриба, багаті на азот. У солом’яні субстрати можна додавати карбамід, суперфосфат, мелене вапно. Тирсу, кору і стружку краще використовувати у суміші із злаковою соломою, половою, висівками, що сприяє підвищенню врожаю грибів і поліпшенню їхньої якості.
Усі компоненти субстрату мають бути свіжими, без сторонніх домішок, плісняви і добавок мінеральних масел та пестицидів. Ці небажані домішки негативно впливають на ріст міцелію та утворення плодових тіл гливи.
Нині застосовують два види інтенсивного вирощування гливи — стерильний і нестерильний.
Стерильний спосіб потребує особливого обладнання (автоклави), у якому поживне середовище стерилізують, а потім у субстрат вводять грибницю. Цей спосіб дає добрі результати, але для особистого селянського господарства він неприйнятний, бо потребує дотримання стерильних умов протягом усього періоду вирощування або внесення в стерилізований субстрат мікробіологічної добавки, яка складається з комплексу бактерій, що запобігають розвитку пліснявих грибів, але не заважають розвитку гливи. Така мікробіологічна добавка у нашій країні не виробляється, запатентована вона тільки в Угорщині та Франції.
У минулому столітті був розроблений нестерильний спосіб вирощування гливи, при якому необхідна тільки пастеризація (пропарювання) субстрату, а решта процесів відбувається у нестерильних умовах. Для цього способу також необхідне застосування бактеріальної добавки, але її можна використовувати і без внесення бактерій, суворо дотримуючись санітарних умов, які запобігають пліснявінню субстрату, поширенню пліснявих грибів та їхнього розвитку.
Нестерильний спосіб цілком доступний грибівникам-аматорам. Його також можна випробувати у невеликих кооперативах. Але слід зазначити, що він все ж не дає 100%-ної гарантії отримання високого стабільного врожаю: завжди залишається загроза появи плісняви на субстраті. Тому краще вирощувати гливу в невеликих масштабах, тоді легше проводити профілактичні заходи.
Для вирощування гливи нестерильним способом використовуються ті ж матеріали, що і за стерильного способу. Необхідно простежити, щоб ці матеріали не були уражені пліснявою, інакше вони стануть джерелом інфекції. їх можна змішувати у різноманітних пропорціях, що дасть можливість грибівникам-аматорам, з одного боку, експериментувати, а з іншого – раціонально використовувати відходи виробництва власного підсобного господарства.
Підготовка субстрату складається з кількох етапів. Підготовлений матеріал подрібнюють до розміру великої тирси (шматочки 0,5-2 см), потім додають мелене вапно — 2% від загальної маси, гіпс — 2, карбамід — 0,5, простий суперфосфат — 0,5% і зволожують водою до відносної вологості 65-70%. Для пришвидшення плодоношення і підвищення врожаю грибів до субстрату можна додати 10% висівок.
Щодо оптимальної вологості, то її визначають за наявністю крапель, які з’являються із зволоженого матеріалу при стисканні його в долонях.
Надзвичайно важливим є наступний етап підготовки субстрату — пастеризація, яка необхідна для знищення мікроорганізмів, що гальмують розвиток гливи. Підготовлений субстрат вкладають у ємкості (наприклад, ящики) і заливають окропом, після чого витримують накритим протягом 2-4 годин. Пропарений субстрат поступово охолоджують до 25-28°С і вкладають у пластикові мішки, ящики, вазони та інші ємкості. Оптимальний розмір тари 40x60x20 см. Субстрату має бути достатньо для того, щоб він швидко не пересихав. Головне при цьому — зберегти його стерильність.
Міцелій гливи висаджують у субстрат на глибину 10-15 см з розрахунку 5-7% від маси субстрату. Якщо співвідношення міцелію і субстрату менше, то заростання грибницею затягуватиметься і може трапитися поширення плісняви.
Температура. Для гарного росту й розвитку міцелію гливи в приміщенні необхідно підтримувати температуру 23-25°С і відносну вологість повітря 85-90%. У період розростання міцелію основну увагу слід приділити температурному режиму субстрату. Протягом першого тижня температура субстрату вища температури повітря. Підвищення температури залежить від розміщення мішків та ящиків із субстратом. Зокрема, тісне їх розміщення сприяє підвищенню температури до 30-35°С і більше, що стимулює розвиток пліснявих грибів і пригнічує ріст міцелію гливи, інколи спричиняючи навіть його загибель.
У цей період температура має бути в межах 23-27°С. Регулювати Г слід вентиляцією або провітрюванням приміщення.
Для нормального росту й розвитку гливи в цей період необхідне надходження кисню, без достатньої кількості якого гриби розвиваються дуже погано, а розвиток бак-тер й активізується. Крім того, у перші дні збільшується конденсація в субстраті вуглекислоти (до 20-25%), яка стимулює ріст гливи, але підвищення її концентрації до 30-35% згубне для гриба.
Світло в цей час не потрібне. Через 3-5 днів поверхня субстрату вкривається шаром білуватого міцелію, а через 8-10 днів він стає світло-коричневого кольору, на фоні якого помітні переплетення білих гіфів, що свідчить про початок періоду дозрівання грибниці.
Дозрівання міцелію триває приблизно 20-30 днів. Спеціального догляду у цей період він не потребує. Температура повітря в приміщенні має бути такою самою, як і в період проростання міцелію. Наприкінці його дозрівання субстрат, переплетений гіфами, перетворюється на щільну однорідну масу — блок. Пророщений субстрат (сформована грибниця, яка має запас поживних речовин) готовий до плодоношення.
Галина Скарга
