Про цю рослину найчастіше згадують восени. Саме в цю пору року з’являється більше вільного часу, тому можна приділити їй достатньо уваги. А як же без часнику? І фарш, і ковбаса, й перші страви — не ті. Стародавні німці вважали, що часник має чудодійну силу. Проти чаклунів ним натирали підошви ніг і груди біля серця. В Угорщині головки часнику клали під матраци новонароджених, щоб, мовляв, міцним запахом відігнати нечисту силу. Деякі народи носили зубки на шиї на ниточці, аби запобігти захворюванням.
У народній медицині часником загоюють рани і виразки, а вдихання парів ефективне при туберкульозі (в наш час це стало актуальним), застудних захворюваннях. І мало хто знає про його сильну фітонцидну антисептичну дію, за якою він є чемпіоном з-поміж овочевих. Судіть самі: подрібнені або розтерті зубки можуть понад 200 годин знищувати мікроорганізми, тоді як цибуля — лише 8. Тож при епідеміях розкладіть в офісах, у кабінетах, в аудиторіях не розрізані цибулини, а часник. Недаремно ж саме його, а не цибулю носили на шиї.
Найскладніше у часнику — розібратися в його класифікації. У цієї рослини є озимі і ярі форми, стрілкуючі та нестрілкуючі, проміжні із слабким стрілкуванням. Нерідко складним є питання: а що ж буде, коли озимі форми посадити навесні, а ярі — восени? Спробуємо в цьому розібратися.
Озимі представлені як стрілкуючими так і нестрілкуючими формами, тоді як ярі — переважно нестрілкуючими. Ярі, зазвичай, менш врожайні, але відрізняються підвищеною лежкістю, лежкість озимих нижча. Відразу слід зазначити, що ярі можна висаджувати й восени, тож їх можна вважати дворучками. Просто при висаджуванні восени їх врожай буде нижчий, ніж за весняної культури. А от при висаджуванні навесні озимих виростає однозубка і її врожайність вже поступається ярим.
Сорти часнику у вітчизняному Державному реєстрі
Зазначимо, що усі сорти часнику у вітчизняному Державному реєстрі — озимі. Це такі відомі, як Харківський фіолетовий і Перемога (створені у Харківському інституті овочівництва і баштанництва), Софіївський та Прометей (створені в Уманському національному аграрному університеті), Донецький фіолетовий, Старобільский місцевий. Львівський аграрний університет створив сорти Спас (районований у 1999 р.) і Лідер (у 2000 р.). Російська селекція представлена сортами Ювілейний грибівський та Парус.
Ознака стрілкування часнику також досить важлива. Стрілкуючі форми зараз модні. Адже вони зимостійкіші, гостріші, їх можна розмножувати повітряними цибулинами (що дає змогу не витрачати зубки як цінну харчову продукцію). Нині вважається, що розмножувати їх зубками — недоцільна розкіш, адже забирає у вас те, що можна з’їсти. Але головне, чому такі форми модні, — їх видалену стрілку можна відварити, підсмажити, і смак буде, як у грибів. Недолік полягає у тому, що потрібно видаляти стрілки, інакше врожайність різко зменшиться (а це і зусилля, й час). Усі перелічені вище озимі сорти стрілкуючі.
Перший нестрілкуючий озимий сорт з’явився у 1983 р., вразивши усіх не стільки ознаками, скільки місцем створення: Український білий гуляйпільський. Немов безшабашний отаман, він відрізнявся з-поміж інших усім — неправильною формою, лежкістю, морозостійкістю, смаком із приємною гостротою, а також тим, що було незвично бачити озимий часник нестрілкуючим. Лише потім прийшли сорти Сакський та Одеський 13. Вони й досі трапляються у вигляді місцевих форм. Відрізнити, який буде у вас доволі просто за зовнішнім виглядом цибулини. Ті, що стрілкують, мають одне кільце з 4-12 зубків. У нестрілкуючих їх 14-30 і більше, розміщених у вигляді спіралі, значно дрібніших. Тут вже вибору немає. Такі форми можна розмножити лише цінними зубками, повітряних цибулин вони не дають. Але це і позитивний момент: відпадає потреба у видаленні стрілки, на яке завжди важко знайти час.
Типова помилка, якої припускаються у нас, — висаджувати привозний часник, куплений на ринку у відрядженні або з інших регіонів вдома. Неадаптований до інших умов, він різко знижує продуктивність. І хоча начебто умови по території України не надто відрізняються, та й відстань незначна, але неодноразово доводилося бачити, як куплений на ринку в Тернопільській області часник давав досить низький врожай у Київській чи Полтавській, а завезений з Черкаської погано вдавався в Житомирській. Тому відбирайте лише місцеві форми, обережно випробовуючи інші у невеликій кількості.
Відтак ярі форми в наших умовах трапляються лише у вигляді місцевих популяцій (навіть не внесених до Реєстру), де народний досвід визначив оптимальний термін їхнього висаджування. Зазвичай, вони нестрілкуючі. Позитивне у них те, що весняне садіння вирішує проблему вимерзання взимку. І хоча врожайність таких форм нижча за озимі, але за несприятливих умов взимку, коли озимі випадали, ярі не раз виручали. Тож не дивуйтеся, якщо десь зустрінете місцеві форми для ярої культури, але обережно випробуйте їх для вашої місцевості.
Агротехніка вирощування часнику
Агротехніка часнику напрочуд проста. Перед посадкою прокопайте ділянку під нього, вносячи тирсу, перегній. Це розпушує ґрунт, що особливо важливо для неглибокого коріння цієї культури, а також дає змогу легко заглиблювати зубки, їх краще розподілити на фракції: дрібні, середні та великі. Це дасть рівномірні сходи з однаковою висотою рослин. Глибина садіння має бути 7-9 см. За меншої відбудеться випирання під час промерзання ґрунту з оголенням коріння (потрібно буде його підгортати). Ширина міжрядь — 45 см, відстань між зубками — 5-6 см, лише для дрібних фракцій можна її зменшити.
Стрілкуючі форми краще розмножувати повітряними бульбочками. Для цього залиште стрілку на окремих рослинах (достатньо на двох-трьох). З цибулини масою лише 0,01-0,1 г виросте однозубка масою вже 1-4 г. От її вже висадіть наступного року. І хоча це забере зайвий рік (чекати доведеться два роки), ця однозубка вже в 40-100 разів збільшила масу порівняно з висадженою повітряною бульбочкою, а наступного року дасть дуже високий урожай. Спробуйте цей захід на власному городі — не пожалкуєте, адже в цей час клопоту на городі небагато.
Стрілкуючі форми спочатку потребують мало поживних речовин через невелику масу рослин. Але потреба різко збільшується під час утворення стрілок, що є критичною фазою у формуванні врожаю. Стрілки видаліть на початку їхнього утворення, а рослини підживіть, краще комплексними добривами («Ідеал», «Вермісол», «Флоромікс» та ін.). Міжряддя систематично розпушуйте. Це не лише видаляє бур’яни, а й аерує ґрунт, збагачує його повітрям, яке необхідне для неглибокого коріння. Залишається дочекатися пожовтіння бадилля й викопати цибулини, а потім просушити їх!
Ю.В. Слєпцов
